420. Вибух Першої світової війни і ставлення до неї укр. Громадськості

Перша світова війна (1914-1918) стала важким випробуванням для України, адже через її проходила лінія фронту, яка розділяла не тільки ворожі армії, але й український народ на дві частини. Крім того, українські землі займали Істотне місце у стратегічних планах антагоністичних блоків через вигідне геополітичне положення, значні матеріальні ресурси та людський потенціал. Антанта6 Росія (Галичина, Прикарпаття, Буковина), Англія і Франція (хотіли послабити Австро-Угорщину за рахунок України, тому зобов’язалися не заважати Росії, за це мали отримати колонії Німеччини). Четвертний Союз: Австро-Угорщина (Волинь, Поділля), Німеччина (загарбання родючих земель), Італія (підтримувала плани), Румунія (Бессарабія, ч-на Буковини). Українці несли на собі важкий тягар постачання, й розквартирування військ, лікування поранених, розміщення сотень тисяч біженців і евакуйованих Особливого драматизму перебігу війни на території України надавала та обставина, що в арміях противників - Росії, з одного боку, і Австро-Угорщини, з іншого, — воювали українці. Отже, для України війна набула братовбивчого характеру.

Ставлення: гостре невдоволення, зростання револ-визвол руху, 1915 р. – піднесення страйкової б-би, селянські виступи, активізація студентської молоді.

421. Утворення срср й остаточна ліквідація суверенітету України

Причини: тісні економічні зв’язки між республіками, що увійшли до союзу, спеціалізація економічних районів, своєрідний розподіл, їх воєнно-політичний союз, монопартійність. Втрата Україною незалежності відбувалася протягом тривалого періоду, у процесі входження УСРР до складу Союзу РСР, який умовно можна поділити на кілька етапів.

І етап (чер 1919–гру 1920 р.) – утворення „воєнно-політичного союзу” радянських республік, збереження за Україною формального статусу незалежної держави. У червні 1919 р. ВЦВК прийняв постанову „Про воєнний союз радянських республік Росії, України, Латвії, Литви і Білорусії”. Об’єднання створювалося лише „на час соціалістичної оборонної війни”, але, по суті, стало першим реальним кроком до відновлення унітарної держави.

II етап (гру 1920 – гру 1922 р.) – формування договірної федерації, посилення підпорядкування України, обмеження її суверенітету. 28 грудня 1920 р. представники Росії – Ленін і Чичерін та представник України Раковський підписали угоду про воєнний і господарський союз між двома державами.

III етап (гру 1922 – тра 1925 р.) – утворення СРСР, втрата Україною незалежності. ЗО грудня 1922 р. І з’їзд Рад СРСР затвердив декларацію про утворення Союзу РСР і союзний договір. Союз складався з чотирьох республік – РСФРР, УСРР, БСРР, ЗСФРР (Азербайджан, Вірменія, Грузія).

26 січ 1924 р. відбувся II з’їзд Рад СРСР, який остаточно затвердив першу Конституцію РС. Формально кожна республіка мала право виходу з СРСР, але механізму такого виходу так і не було розроблено. Тому, не змінюючи своєї зовнішньої форми, „союз республік” фактично перетворився на жорстко централізовану, унітарну державу. У травні 1925 р. завершується процес входження України до складу СРСР. IX Всеукраїнський з’їзд Рад затвердив новий текст Конституції УСРР, у якому було законодавче закріплено вступ Радянської України до РС

Втрата незалежності не означала цілковитої ліквідації завоювань українського народу. Про це свідчать визнання територіальної цілісності України, існування в республіці власного адміністративного центру та державного апарату, надання певних прав компактно проживаючим національним меншинам.