- •383. Теорії походження Київської Русі
- •384. Кр за перших князів: Олег, Ігор, Ольга, Святослав.
- •385. Кр за правління Володимира Великого
- •386. Прийняття Християнства на Русі та його наслідки
- •387. Розквіт Київської Русі: Правління Ярослава Мудрого
- •388. Кр др. Пол. Хі ст. Тріумвірат Яросл
- •389. Феодальні війни та княжі з’їзди Руських князів др. Пол хі – поч. Хіі ст.
- •390. Правління в. Мономаха та м. Володимировича
- •395. Галицьке князівство: др. Пол. Хі ст. – 1199 р.
- •391. Період роздр. Кр: др. Пол. Хіі ст. – і пол. Хііі ст.
- •392. Монголо-татарська навала та її насліди
- •393. Культура кр
- •394. Соціальний устрій кр
- •406. Політична діяльність п. Дорошенка
- •397. Пр занепаду кр її місце в Історії укр. Державотворення
- •398. Входження укр. Земель до вкл
- •399. Козацтво д. Вишневецький. Виникнення зс та її устрій
- •400. Козацтво за п. Сагайдачного
- •401. Релігійна і культурна діяльність братств
- •402. Берестейська унія: причини і наслідки
- •403. Повстання к. Косинського і с. Наливайка
- •404. Устрій держави б. Хмельницького
- •407. Виступ гетьмана і. Мазепи: причини і наслідки
- •405. Державотв. Діяльність і. Виговського
- •408. Політика Петра і після Полтавської битви 1709 р.
- •409. Діяльність гетьмана п. Орлика
- •410. Гайдамацький рух на Україні у XVIII ст.
- •411. Ліквідація укр. Державності у др. Пол. XVIII ст.
- •417. Лібералізація сусп. Життя в Укр. Сер. 50-х – поч. 60-х рр. Хх ст. Шістдесятники
- •412. Зовнішньополітична діяльність незалежної України
- •413. Громадівський рух в Україні
- •415. Серпневий «путч» 1991 р. Прогол. Незал. України та перші кроки її розбудови
- •414. Пожвавлення нац. Руху наприк. 80-х рр. Хх ст. Формув. Багатопартійної с-ми
- •416. Українські дисиденти, їхні програмні цілі та діяльність
- •418. Найвпливовіші політ. Партії Зх Укр. У міжвоєнний період, їх прогр. Цілі та діяльніс
- •419. Міжнар. Становище унр на поч. 1919 р. Війна більшовицької Росії проти унр
- •420. Вибух Першої світової війни і ставлення до неї укр. Громадськості
- •421. Утворення срср й остаточна ліквідація суверенітету України
- •422. Боротьба унр проти агресії більшовицького Раднаркому наприк. 1917 – поч. 1918 рр.
- •423. Проголошення незалежності Карпатської України і її історичне значення
- •424. Колонізаторська політика Польщі в Західній Україні у міжвоєнний період
- •425. Встановлення влади Директорії унр. Відмінності у поглядах в. Винниченка і с. Петлюри щодо внутр і зовн політики унр
- •426. Антигетьманське повстання, його причини, хід. Історичне значення гетьманату п. Скоропадського.
- •427. Розкрийте здобутки і прорахунки у політиці уряду п. Скоропадського
- •428. Боротьба зунр проти польської агресії
- •429. Охарактеризуйте здобутки і прорахунки цр у її державотворчій діяльності
- •430. Українсько-польсько-радянська війна 1920 р.
- •431. Листопадове 1918 р. Повстання у Львові. Утворення зунр.
- •441. Політика «радянізації» на західноукраїнських землях в 1939 – 1941 рр.
- •432. Дайте довідки про таких діячів: є. Петрушевич, с. Петлюра, п. Скоропадський, є. Коновалець
- •433. Охарактеризуйте внутрішньополітичне становище унр у 1919 р.
- •434. Розкрийте суть операції «Вісла»
- •435. Україна в роки Першої світової війни
- •436. Переясл. Договір 1654 р. З Москвою: прич. Укладення, зміст та насл. Для України
- •437. Розкрийте суть Варшавського договору 1920 р.
- •438. Берестейський мирний договір унр з країнами Четвертного союзу: причини підписання, умови, наслідки
- •439. Антинацистський Рух опору в Україні в роки Другої світової війни
- •442. Початки національного відродження в Галичині. «Руська Трійця»
402. Берестейська унія: причини і наслідки
Ідея об'єднання християнської церкви постала чи не відразу ж після її розколу в 1054р. на православну та католицьку вітки. Спроби реалізувати її робилися не один раз, але відповідні умови для цього склалися лише в XVI ст. Причини:
кризовий стан православної церкви в Україні, занепад церковної дисципліни,
проблема полонізації та окатоличення правосл. укр (очікували повну рівноправність)
підтримка польських можновладців, які сподівалися на остаточну інтеграцію укр.. та білоруських земель до складу Речі Посполитої.
прагнення католицької церкви відновити втрати, завдані реформаційним рухом, за рахунок розширення своїх впливів та володінь на Сході.
Наприкінці 1595 р. папа Климент VIII проголосив офіційне визнання унії та гарантовані права і привілеї української церкви, а у 1596 уніатський собор у Бресті проголосив об'єднання з католицькою церквою, визнавши її догмати й зверхність Папи Римського. Наслідки унії:
загострення національних та релігійних протиріч
масовий наступ на православ’я
розвиток полемічної л-ри (підтримували унію: Іпатій Потій, Михайло Рогоза; не схвалювати: Іван Вишенський, Костянтин-Василь Острозький, козацтво)
Отже, Берестейська унія не тільки не подолала розколу 1054 р., а й збільшила його: до двох досі існуючих церков (католицької та православної) додалася ще й третя — уніатська, або греко-католицька.
403. Повстання к. Косинського і с. Наливайка
Перше велике антифеодальне селянсько-козацьке повстання, очолюване К. Косинським (1591-1593), було спричинене тим, що у 1591 р. Януш Острозький відібрав маєток у Косинського, який через це на чолі загону козаків за підтримки селян і міської бідноти захопив Білу Церкву. Згодом спалахнула широка антифеодальна боротьба на Київщині та Переяславщині, рух перекинувся також на Волинське і Брацлавське воєводства. Магнати, злякавшись, створили ополчення шляхти на чолі з київським воєводою князем Острозьким і виступили проти Косинського. У січні 1593 р. під містечком П'яткою на Житомирщині відбулася битва, що завершилася укладенням нетривалого перемир’я. У травні 1593 р. двотисячний загін козаків на чолі з Косинським знову вирушив із Запорозької Січі й незабаром оточив Черкаси. Черкаський староста розпочав переговори з Косинським, запросив його до замку і вбив.
Навесні 1594 р. знову почалося повстання проти польської шляхти, яке очолив Северин Наливайко. У Запорозькій Січі він був сотником. Народне повстання охопило Брацлавщину і Волинь. Кріпосні селяни вступали в загони і оголошували себе козаками. Навесні 1595 р. військо повстанців розділилося. Частина його на чолі з Наливайком вирушила до Білорусії. Друга частина на чолі з Григорієм Лободою і Матвієм Шаулою – до південної Наддніпрянщини. Таким чином, усе українське Правобережжя та Південно-Східна Білорусія опинилися в руках повстанців. Навесні 1596 р. війська Наливайка, Лободи і Шаули об'єдналися неподалік від Білої Церкви. В урочищі Гострий Камінь, де відбулася битва, козаки зазнали великих втрат. Захопивши табір, поляки влаштували жорстоку розправу, тільки невеликій частині козаків вдалося прорватися на Січ. Розпочався період кріпосницько-шляхетської реакції.