Синтаксис

Прості речення

Accusati’vus cum infiniti’vo

Підрядні речення із сполучниками «що, щоб». Сполучник пропускаєтсья, підмет підрядного речення пишеться в Acc., а присудок – в інфінітиві. В такому випадку також в акузативі пишуться займенники.

Conventio valet – Puto conventio’nem vale’re (Угода має силу – Я гадаю, що…)

Підрядне речення може виражати час, активним чи пасивний стан, а тому існує 6 форм інфінітиву:

1. Infiniti’vus praesentis acti’vi (додавання до основи інфінітиву суфікса –re- для 1, 2, 4 дієвідмін та суфікса –e[re- для 3 дієвдіміни) accusa-re

2. Infiniti’vus praesentis passi’vi (додавання до основи інфінітиву суфікса –ri- для 1, 2, 4 дієвідмін та суфікса –i- для 3 дієвдіміни) accusa-ri

3. Infiniti’vus perfecti acti’vi (додавання до основи перфекта суфікса –isse; esse - fuisse) accusav-i — accusavisse

4. Infiniti’vus perfecti passi’vi (Participium perfecti passi’vi та інфінітив esse) accusatum (am, um) esse

5. Infiniti’vus futu’ri acti’vi (Participium futu’ri та інфінітив esse) accusaturum (am, um) esse

6. Infiniti’vus futu’ri passi’vi (Supinum дієслова та infinitivus passivi дієслова eo, ii, itum, ire–iri) accusatum iri

Nominati’vus cum infiniti’vo

Підрядні речення із сполучниками «що, щоб»

Підмет підрядного речення пишеться в Nom. , присудок – в інфінітиві.

Dicunt conventio’nem vale’re – conventio vale’re dici’tur

Складні речення

Modus coniuncti’vus

Має 4 часові форми обох станів. Prs, Per, Imp, PQp

Praesens Con. Act. – 1 дієвідміна: в основі інфінітива голосна –a’- змінюється на –e’- та додаються особові закінчення. 2, 3, 4 дієвідміна – до основи інфінітива додається суфікс –a- та особові закінчення. (У 1 особі однини – завжди -m)

Esse: sim, sis, sit — simus, sitis, sint.

Решта часів Con. Act. Утворюєтсья однаково для всіх дієвідмін.

Imperfectum Con. Act. – додавання до інфінітиву особових закінчень.

Perfectum Con. Act. – додавання до основи перфекта суфікса –e[ri[- та особових закінчень дійсного стану.

PQp Con. Act. – додавання до основи перфекта суфікса –isse- та особових закінчень.

Prs тв Imp Con. Pass. Утворюються простою заміною активних закінчень пасивними.

Per Con. Pass – participium Per. Pass. та Prs. Con. Дієслова esse. accusatus, a, um sim, sis, sit — accusati, ae, a simus, sitis, sint;

PQp Con. Pass - participium Per. Pass. та Imp. Con. Дієслова esse accusatus, a, um essem, esses, esset — accusati, ae, a esse’mus, esse’tis, essent;

Підрядне речення мети

Навіщо, для чого, з якою метою?

Вводяться сполучниками: ut (щоб, для того), ne або ut ne (що не, не для того) Ut finale, ne finale.

Час – якщо в головному реченні вживається головний час – Prs. Con. , якщо історичний – Imp. Con.

Підрядне речення причини

Вводиться сполучником cum (альтернативна форма - quum) - (оскільки, тому що). Causale.

Якщо сполучниками quod, quila, qoulinum – (оскільки, тому що) – може означати як дійсну, так і виганаду причину. Якщо причина дійсна та безспірна, тоді підрядне речення вживається у дісному способі. Якщо ні – то в умовному способі та додається частина, що підкреслює умовність – начебто, мабуть тощо.

Підрядні речення наслідку

Головне речення показує на ступінь наслідку словами ita, sic, adeo, tam (настільки) та talis, tantus (такий).

Сполученики ut (що, так що) ut non (що не, так що не). Consecutivum.

Coniunctivus.

З’ясувальні підрядні речення

1. Ut explicativum (що) – в головному речення зазвичай eve[nit acci[dit (трапляється), fit, est (буває), lex est (є закон) – Prs. Con або Imp. Con згідно Consecutio Temporum

2. Quod explicativum (що, те що) – вживається дійсний спосіб.

3. Cum explicativum (коли, тим що) – підрядне одночасне головному реченню та пояснює його зміст. Вживається дійсний спосіб.

Підрядні речення часу

Cum temporale (коли) – Незалежні події в одному часі. Дійсний спосіб.

Cum interativum (в той час, коли, варто лиш) – повторення підрядного під час здійснення головного. Дійсний спосіб.

Cum historicum – події минулого, взаємозалежні.

Коли, я той час як – якщо одночасні. Imp. Con.

Коли, після того як – якщо підрядне раніше. Pqp Con.

Dum, donec, quoad (поки, до тих пір) – якщо події рівні та одночасні, часова форма співпадає. Якщо Con. або час доконаного виду – сполучник означає межу і перекладається «поки не».

Antequam, priusquam (перш ніж, поки не). Якщо в головному реченні заперечення – в підрядному індикатив. Якщо його немає – дійсний спосіб у разі реальності та умовний у разі припущення.

Postquam, posteaquam (після того, як), ubi, ut, simulatque, cum primum – (коли, як тільки) – головне речення наступає одразу після або в результаті підрядного. Дійсний спосіб. (Замість Pqp – Per, що пов’язано з тим, що союзи і так підкреслюють час)

Умовні підрядні речення

Si (якби), nisi (якби не)

Casus realis - Якщо, якщо не. Дійсний спосіб.

Casus potentialis – Якби, якби не. Обидва речення в мйбутньому часі. Prs Con. та Per. Con.

Casus irrealis – Якби, якби не. Якщо мова про теперішній час, то Imp. Con. якщо про минулий час – Pqp Con.

Умовно-роздільні речення

Sive, seu (будь то, чи … чи, чи … або). Дійсний спосіб якщо дія реальна, умовний якщо дія гіпотетична. «хоче він того чи не хоче»

Умовно-порівняльні речення

Уявна умова, яка змінює суть.

Quasi, quasi si, quomo[do si, velut si, quasi vero - якщо б/

Завжди умовний спосіб. Так само, як в потерціальних чи ірреальних реченнях.