1.3. Культурологія в системі гуманітарних та природничих наук

Культурологія як наука дає знання, приведені в систему на рівні їх теоретичного осмислення. Вона має чітко окреслені ♦предмет дослідження, ♦сукупність методів, ♦свій понятійний апарат. Специфіка даної науки полягає в тому, що вона досліджує особ­ливий об'єкт, який включає матеріальне і духовне. Отже, вона об'єднує як гуманітарні, так і природничі науки. Доцільно зау­важити, що з матеріальним освоєнням світу її значущість більше зростає саме в системі природничих наук, розвиток яких корельований культурним рівнем індивідів. Коли мова йде про викори­стання досягнень науково-технічної революції, то теоретичне знання їх наслідків стає на одну сходинку з глобальними пробле­мами сучасності. Достатньо навести хрестоматійний приклад з атомною енергетикою, коли одні й ті ж знання можуть бути спря­мовані на благо або на знищення людства.

♦Отже, в системі гуманітарних та природничих наук культурологія заповнює певну теоретичну нішу, яку рані­ше дотично розкривали такі науки, як ♦філософія, ♦істо­рія, ♦світова та українська культура, ♦соціологія та інші.

Сьогодні в системі знань постійно формуються все нові і нові напрямки, які вивчають нові явища, що в основному діють на стиках наукового пізнання. Під цим кутом зору культурологія є інтегративною наукою, що могла виникнути лише тоді, коли проблеми культури стали безпосередньо визначати прогрес люд­ства і його подальшу долю.

Найбільший вплив на становлення культурології як самостійної дисципліни здійснили такі науки, як ♦антропологія, ♦етнографія, ♦соціологія, ♦соціальна психологія, ♦етнопсихологія, ♦демографія, ♦психоаналіз (фрейдизм), ♦семіотика, ♦інформатика.

Сьогодні на перетині культурології з іншими науками формуєть­ся ціла низка наукових напрямків, які поступово стають само­стійними. Це насамперед стосується досліджень, пов'язаних із прогнозуванням розвитку як окремих культурних регіонів, так і всієї суспільної спільноти. В предметі культурології розділи, що донедавна були його складовими, набувають самостійного зна­чення. Це стосується теоретичних засад планування культурно­го розвитку країн, регіонів, світу, оптимального узгодження ет­нічних, міжнаціональних, міжнародних, регіональних протиріч.

Із наведеної схеми бачимо, що культурологія є однією з рівно­правних наук гуманітарного циклу, близькою до філософії, вико­ристовує її закони, категорії та поняття. Збагачує і доповнює філософію теоретичним аналізом процесів культурного розвит­ку людства. Культурологічний аналіз суспільних явищ виступає теоретичним базисом проблем, що вивчаються іншими науками (історія, політологія тощо). Культурологія в силу особливостей предмета свого дослідження розкриває детермінантне поле куль­тури, яке є визначальним у сучасному правознавстві, міжнарод­них відносинах, економіці.

Тема 2. Генеза первісної культури людства та розвиток європейської культури План

2.1. Первісна культура людства.

2.2. Генеза української культури.

2.3. Антична культура.

2.4. Культура Середньовіччя і Відродження.

2.5. Культура Нового часу.

2.6. Особливості розвитку сучасної західної культури