5. Валентність і ступінь окиснення, чим відрізняються ці поняття? Навести приклади.

Валентністю називають число одинарних зв’язків, які атом утворює з іншими атомами в молекулі. Під числом хімічних зв’язків розуміють число спільних електронних пар. Спільні електронні пари утворюються тільки у випадку ковалентного зв’язку, тому валентність атомів можна визначити тільки в ковалентних сполуках.

У йонних сполуках немає спільних пар електронів, тому для цих речовин поняття про валентність не можна використовувати. Для всіх сполук, незалежно від виду хімічних зв’язків, застосовується більш універсальне поняття — ступінь окиснення.

Ступінь окиснення елемента — це умовний заряд атома в речовині, обчислений із припущенням, що вона складається з іонів. Ступінь окиснення характеризує число умовно прийнятих або умовно відданих електронів. Ступінь окиснення може бути позитивним (якщо атом віддав електрони), негативним (якщо атом прийняв електрони) або дорівнювати нулю. Він позначається арабською цифрою зі знаком «плюс» або «мінус» над символом елемента.

Приклад валентності

VI II

S2 O6

Приклад ступеня окиснення

6. Закон збереження маси та енергії.

Закон збереження маси речовини (1756 рік – М. В. Ломоносов, 1758 рік – А. Лавуазьє): «Маса речовин, що вступили в реакцію, дорівнює масі речовин, що утворилися в результаті реакції».

Закон збереження енергії - закон, який стверджує, що повна енергія в ізольованих системах не змінюється з часом. Проте енергія може перетворюватися з одного виду в інший.

7. Закон постійності складу. Дальтоніди і бертоліди.

Закон сталості складу речовини (1807 рік – Ж. Пруст): «Кожна чиста речовина незалежно від місця та способу її одержання має постійний якісний та кількісний склад».

Дальтоніди – сполуки, що мають сталий склад, їх записують простими формулами з цілочисловими індексами.

Бертоліди – сполуки, співвідношення числа атомів кожного хімічного елементу в яких не є точно фіксованими, а можуть змінюватись в певних межах.

8. Закон кратних відношень.

Закон кратних відношень (1803 рік - Дж. Дальтон): «Якщо два елементи, що реагують між собою, утворюють декілька сполук, то різні масові кількості одного елемента, що сполучаються з однією і тією ж масовою кількістю другого, відносяться як невеликі цілі числа». Відтак, елементи завше з'єднуються між собою в певних масових кількостях, що відповідають їх еквівалентам.

9. Газові закони: об’ємних відношень; парціальних тисків Дальтона; Гей-Люссака. Рівняння Клапейрона-Менделєєва.

Закон простих об’ємних відношень (1808 рік – Ж. Гей-Люссак): «Об’єми газів, що вступили в реакцію та утворились в результаті реакції, відносяться між собою, як невеликі цілі числа».

Закон Дальтона (закон парціальних тисків) — загальний тиск P суміші ідеальних газів дорівнює сумі парціальних тисків компонентів у суміші. Закон справедливий для газів, близьких до ідеальних.

Закон Гей-Люссака — назва двох законів, що описують властивості газів.

1) Закон теплового розширення газів: при сталому тискові залежність об'єму Vt даної маси газу від температури описується формулою:

Vt/T = const

2) Закон об'ємних відношень, за яким при постійних температурі і тиску об'єми газів, які вступають у реакцію, відносяться між собою і до об'ємів газоподібних продуктів реакції, як невеликі прості числа. Наприклад, при взаємодії одного об'єму водню з одним об'ємом хлору утворюється два об'єми хлористого водню.

Рівняння Клапейрона-Менделєєва — рівняння стану ідеального газу. Вивів 1834 Б. П. Е. Клапейрон, узагальнив 1874 Д. І. Менделєєв. Це рівняння встановлює зв'язок між масою газу М, його об'ємом V, тиском р і абсолютною температурою Т : рV = (М/μ) RT, де μ — молекулярна маса газу, R — газова стала. Дане рівняння об'єднує Авогадро закон, Бойля—Маріотта закон і Гей-Люссака закон. Для реальних газів справджується тим точніше, чим вища їхня температура і нижчий тиск.