Методи визначення атомних і молекулярних мас.
Атомну масу можна визначити хімічним чи фізичним методом. Хімічним методом масу можна визначити безпосередньо чи побічно. Серед фізичних методів нині найчастіше використовують такі: щільність газу, мас-спектроскопія, рентген, ізотопні методи.
Молекулярну масу визначають такими методами: метод Бекмана, методи Ландсбергера та Котрелла, мас-спектрометричний, метод, заснований на вимірюванні осмотичного тиску, метод, заснований на вимірюванні в’язкості та розсіювання світла чи ультрацентрофігурування.
2. Якісна та кількісна інформація, що вміщується в хімічній формулі та хімічному рівнянні.
Хімічна формула дає наступну інформацію про речовину: які елементи входять до складу речовини і яке співвідношення атомів цих елементів, і отже, який склад молекули для ковалентних сполук або склад і співвідношення іонів у кристалічній решітці для іонних сполук.
У хімічному рівнянні кількісна характеристика – це, у першу чергу, закон збереження маси речовини. Якісна характеристика – це та інформація у рівнянні, яка нам дає уявлення про реагенти та продукти реакції.
3. Хімічні формули: емпіричні, структурні, молекулярні.
Емпірична формула - запис найпростішого вираження відносного числа кожного типу атомів в ньому; являє собою лінійний запис із символів хімічних елементів, що супроводжується підрядковими індексами, що вказують відношення елементів у поєднанні. Емпірична формула не містить інформації ні про структуру, ні про ізомери, ні про кількість атомів в молекулі. Наприклад C: H = 3:7 - C 3 H 7.
Структурна формула — або формула будови, схематично показує порядок сполучення атомів у молекулі. Наприклад
Молекулярна формула - хімічна формула, складена з символів хімічних елементів і таких підрядкових індексів, кожен з яких дорівнює числу атомів відповідного елемента в молекулі речовини. Наприклад H2O, O2, S8, оксид, P4O10, H3PO4.
4. Основні положення атомно-молекулярного вчення.
Атомно-молекулярне вчення — уявлення про існування двох видів найдрібніших частинок речовини — молекул і атомів.
Основні положення якого були розроблені в середині XVIII ст. М.В.Ломоносовим і Дж. Дальтоном. Суть теорії полягає в тому, що всі речовини складаються з надзвичайно дрібних невідчутних частинок — молекул. Молекули перебувають у безперервному русі.
Швидкість руху молекул залежить від природи і фізичного стану речовини. З найбільшою швидкістю рухаються молекули газів, значно повільніше — молекули рідин, найповільніше — молекули твердих речовин. Молекули, в свою чергу, складаються з ще дрібніших частинок — «елементів» (атомів). Атоми бувають різних видів. Якщо молекули складаються з атомів одного виду, то вони утворюють прості речовини, а коли з атомів різних видів, то складні речовини.
Атомно-молекулярне вчення остаточно було запроваджене, в хімію лише на початку другої половини XIX ст. і тепер становить теоретичну основу хімії.
Сучасна хімія теж розрізняє два види найдрібніших частинок речовини — молекули і атоми. Молекули — це найменші частинки речовини, які можуть самостійно існувати і мають такий самий хімічний склад і хімічні властивості, як і речовина. Усі молекули даної речовини однакові і відрізняються від молекул інших речовин своєю масою, розмірами, будовою і хімічними властивостями.