1.Банківська система України, її суть побудова і функції.

Банки– це установи, функцією яких є кредитування суб’єктів госп д-ті та громадян за рахунок залучення коштів орг-цій, підприємств, нас-ня й інших кредитних ресурсів, касове й розрахункове обслуговування н/г, виконання інших банк операцій, передбач цим законом.”

Банк в ек значенні – це фін посередник, який виконує комплекс базових операцій грош ринку: мобілізацію засобів, надання їх у кредит, здійснення розрахунків між ек суб’єктами.

Банк. С-ма – це законодавчо визначена, чітко структурована сукупність фін посередників грош ринку, які займаються банк дтю. Необхідність формування банк с-ми як особливої структури визначається двома групами причин, пов’яз із:1)необхідністю здійснення громадянського нагляду та регулювання банк д-ті, узгодження

комерц інтересів окремих банків із громадянськ інтересами – забезп сталості грошей і стабільної роботи всіх банків;

2)функціонуванням грош ринку, забезпеченням збалансованості попиту та пропозиції на грош ринку і в кожному його секторі.

За своєю структурою банк с-ма в У є дворівневою.

На першому рівні знаходиться один банк – НБУ ( ЦБ ). Його функції: відповідає за розв’язання макроек завдань у грошово-кредитній сфері; передусім – підтримує сталість нац грош одиниці й забезп стабільність функціонування всієї банк системи.

На другому рівні-інші банки, комерційні. КБ виконують наступні функції: обслуговують економічні суб’єкти – учасників грошового обігу: фірми, підприємства, державні структури. Саме через ці банки банк с-ма обслуговує н/г відповідно до завдань, які випливають із грошово–кредитної політики ЦБ.

Банки другого рівня відносно один до одного є економічно самостійними, рівноправними, такими, що конкурують між собою на грошо ринку.

Банки є юр особами. Банки є економічно самостійними і повністю незал від виконавчих та розпорядчих органів держ влади у рішеннях, пов’язаних із їхньою оперативною д-тю, а також вимог і вказівок, які не відповідають чинному законодавству.

КБ – основна ланка кредитної системи країни, в котру входять кредитні установи, що здійсн різноманітні банк операції для своїх клієнтів на засадах комерц розрахунку. Для цього вони використовують не лише свій власний капітал, але й залучений фін капітал у вигляді вкладів, депозитів, міжбанківських кредитів та інших джерел.

2. Сутність депозитних операцій комерційних банків та організація їх обліку.

Депозитними є пасивні операції банків із залучення коштів юрид і фіз. осіб у нац і інозем валюті у формі вкладів через їх зарахування на відповідні рах-ки на певних умовах. Депозити здійснюються за різними ознаками: 1.вид і статус вкладника (юрид і фіз. особи, резиденти і нерезиденти);2. термін вкладу (депозити до запитань, депозити на визначений строк). Депозити до запитань- це грошові кошти, що розміщені на поточних та бюджетних рах, на кореспонд-х рах КБ і використовуються їх власниками для здійснення розрахунків, платежів та ін потреб. Умови сплати % за залишками коштів на цих рах-х визначається у двосторонніх угодах щодо їх відкриття. Строкові вклади- це гроші які розміщуються їх власниками у банку для зберігання та зараховуються на відповідні депозитні рах-ки на визначений термін із виплатою обумовлених %-в. Строкові кошти суб’єктів госп-ї діял-ті обліковуються за рах 2-го класу використовуючи групу рах-в 260-265. В аналітичному обліку банки можуть вести окремі особові рах-ки за видами вкладів та у розрізі вкладників.