Лекція 3,4.

Тема 2. Електробезпека та пожежна безпека еом.

План лекції.

1). Мережі електричного струму

2). Засоби безпечної експлуатації електроустановок.

3). Вимоги електробезпеки до ЕОМ.

4). Пожежна безпека комп’ютерного обладнання. Причини пожеж в приміщеннях з комп’ютерами.

5). Система попередження пожежі, система пожежного захисту, організаційні заходи.

6). Класи пожежа небезпечних зон в приміщеннях. Вибір обладнання відповідно до класу пожежа небезпечної зони.

1. Мережі електричного струму з ізольованою та глухо заземленою нейтраллю.

Електроустановки поділяють на:

- електроустановки напругою до 1 кВ в електромережах з ізольованою нейтраллю;

- електроустановки напругою до 1 кВ в електромережах із глухо заземленою нейтраллю;

- електроустановки напругою понад 1 кВ в електромережах з ізольованою, компенсованою або (і) заземленою через резистор нейтраллю;

- електроустановки напругою понад 1 кВ в електромережах із глухозаземленою або ефективно заземленою нейтраллю.

Нейтраль або нейтральна точка обмотки джерела енергії, є точка, напруга якої відносно всіх зовнішніх виводів обмотки однакова по абсолютному значенню. Нейтраль мають трифазні джерела, обмотки яких поєднані зіркою. Нейтральна точка, що заземлена, носить назву нульової точки. Нейтраль, що заземлена шляхом безпосереднього приєднання до заземлювача або через малий опір звуть глухозаземленою нейтраллю.

Відповідно до вимог п. 2.3.1 НПАОП 40.1-1.32-01 «Правила безпечної експлуатації електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок» електропостачання електроприймачів повинно виконуватися від мережі з глухозаземленою нейтраллю напругою 380/220 В з системою заземлення TN-S або TN-C-S. Це означає, що джерело живлення мережі має глухе заземлення однієї точки струмопровідних частин (ТN от лат. “terra” – земля; “neutral” – нейтраль), а електроприймачі приєднюються до цієї точки за допомогою нейтрального N- провідника та захисного РЕ- проводника (РЕ- от лат. “protektive earthing” – захисне заземлення). При цьому в системе TN-S N - провідники та РЕ- проводники розділені по всій мережі, а в системе TN-C-S N- провідники та РЕ- провідники об’єдинані в одному РЕN-провіднику в тій частині мережі, що починається від жерела живлення.

Проводи А фарбувались жовтим, В − зеленим, С− червоним, R − голубим кольорами. Якщо провід N використовується в якості нульвого захисного − продольними полосами жовтого та зеленого кольорів.

2. Засоби безпечної експлуатації електроустановок.

Основні причини нещасних випадків від дії електричного струму:

• випадковий дотик, наближення на небезпечну відстань до струмопровідних частин, що знаходяться під напругою;

• поява напруги дотику на металевих конструктивних частинах електроустаткування (корпусах, кожухах тощо) у результаті пошкодження ізоляції й інших причин;

• поява напруги на відключених струмопровідних частинах, на яких працюють люди, внаслідок помилкового включення установки;

• виникнення напруги кроку на поверхні землі в результаті замикання проводу на землю.

Електробезпека забезпечується технічними (конструктивними, схемно - конструктивними, експлуатаційними) та організаційними заходами.

Згідно ГОСТ 12. 1. 019-79 ССБТ «Електробезопасность. Общие требования и номенклатура видов защиты» технічні засоби захисту, що забезпечують електробезпеку, повинні встановлюватися з обліком:

а) номінальної напруги, роду і частоти струму електроустановки;

б) способу електропостачання (від стаціонарної мережі, від автономного джерела живлення електроенергією);

в) режиму нейтралі джерела живлення електроенергією (ізольована, заземлена нейтраль);

г) виду виконання (стаціонарні, пересувні, переносні);

д) умов зовнішнього середовища: (особливо небезпечні приміщення, приміщення підвищеної небезпеки, приміщення без підвищеної небезпеки, на відкритому повітрі).

ж) характеру можливого дотику людини до елементів ланцюга струму: (однофазний дотик, двофазний дотик, дотик до металевих неструмопровідних частин, що опинилися під напругою).

е) можливості наближення до струмопровідних частин на відстань менше допустимого або при потраплянні в зону розтікання струму та інше.

Конструктивні заходи електробезпеки.

Для забезпечення захисту від випадкового дотику до струмопровідних частин необхідно застосовувати наступні засоби:

• захисні оболонки;

• захисні огорожі (тимчасові або стаціонарні);

• безпечне розташування токоведущих частин (наприклад, розташування струмопровідних частин на недоступній висоті чи в недоступному місці);

• ізоляцію токоведущих частин (робочу, додаткову, подвійну);

• ізоляцію робочого місця;

• мала напруга;

• захисне відключення;

• попереджувальна сигналізація, блокування, знаки безпеки.

Надійність захисту оболонками визначається показником − «ступень захисту оболонки (СЗО)», яка позначається ІР-хх, де цифри «хх» регламентують розмір щелин в оболонці. Так, перша «х» означає ступень захисту від дотику до струмопровідних частин електроустаткування при проникненні твердих тіл певного розміру.(може бути 0-6), а друга «х» − при різних станах проникнення води (може бути 0-8). Ступень захисту оболонки повинна відповідати класу пожежонебезпечної зони приміщення. Наприклад, приміщення, де знаходяться тверді спаленні матеріали, відповідає класу пожежонебезпечної зони П-ІІа, для якого вимоги ПУЕ визначають, що ступень захисту оболонки повинна бути не менше ІР-44. Вибір можливих СЗО роблять по ГОСТ 14255-69 «Аппараты электрические напряжением до 1000 В. Оболочки. Степени защиты». При ступені захисту ІР-44, згідно ГОСТ 14254-96 «Степени защиты, обеспечиваемые оболочками», перша «4» означає захист від проникнення твердих тіл розміром до 1 мм, а друга «4» − захист від бризок води; при ІР-54 − «5» означає захист від пилу.

За допомогою блокувань захищають електроустановки напругою понад 250 В, у яких часто виконують роботи на неогороджених струмопровідних частинах. Блокування забезпечує зняття напруги зі струмопровідних частин електроустановок при проникненні до них без зняття напруги. За принципом дії блокування поділяють на механічні, електричні й електромагнітні. Електричні блокування розривають коло контактами, встановленими на дверях огорож, кришках і дверцятах кожухів. Механічні блокування застосовують в електричних апаратах (рубильниках, пускачах, автоматах). В апаратурі автоматики, обчислювальних машинах і радіоустановках використовують блокові схеми: коли блок висувається або віддаляється зі свого місця, штепсельне рознімання розмикається. Таким чином, блок відключається автоматично при відкриванні його струмопровідних частин. Використання блокувань є також доцільним для попередження помилкових дій персоналу при переключеннях у розподільних пристроях і на підстанціях.

Для захисту від дотику до частин, що знаходяться під напругою, застосовується подвійна ізоляція – електрична ізоляція, що складається з робочої і додаткової. Основна (або робоча) ізоляція – ізоляція струмопровідних частин в електроустановках напругою до 1кВ, яка забезпечує захист від прямого дотику. Додаткова ізоляція – самостійна ізоляція, передбачена як додаткова до основної ізоляції в електроустановках напругою до 1 кВ і призначена для забезпечення захисту від ураження електричним струмом у разі пошкодження основної ізоляції. Подвійна ізоляція – ізоляція в електроустановках до 1 кВ, яка складається з основної і додаткової ізоляції. Щоб підтримувати діелектричні властивості ізоляції, необхідно систематично виконувати профілактичні випробування, огляди, видаляти непридатну ізоляцію і заміняти її.

Застосування малих напруг. Якщо номінальна напруга електроустановки не перевищує тривало допустимої напруги дотику ( менше 50 В), знижується небезпека ураження електричним струмом. Галуззю їх застосування є ручний електрифікований інструмент та переносні лампи, коли людина має довгий контакт з корпусами цього обладнання і, як наслідок, зростає небезпека поразки струмом у разі пошкодження ізоляції або появи напруги на корпусі, особливо в приміщеннях з підвищеною небезпекою. При роботі в приміщеннях з особливою небезпекою під час несприятливих умов роботи (наприклад, в металевому резервуарі, роботі сидячи чи лежачи на струмопровідній підлозі) найбільший ступінь безпеки досягається при малих напругах 6–12 В.

Захист від прямого дотику не вимагається, якщо номінальна напруга не перевищує 6 В змінного або 15 В постійного струму.

Схемно-конструктивні заходи електробезпеки:

Для забезпечення захисту від поразки електричним струмом при дотику до металевих неструмопровідних частин, які можуть опинитися під напругою в результаті пошкодження ізоляції, застосовують наступні способи:

• захисне заземлення;

• занулення;

• вирівнювання потенціалу;

• захисне відключення;

• ізоляцію неструмопровідних частин (подвійна ізоляція);

• електричне розділення мережі;

• мала напруга;

• контроль ізоляції;

• компенсація струмів замикання на землю;

• засоби індивідуального захисту.

Електричне розділення мережі. Розгалужена мережа великої довжини має значну ємність і малий активний опір ізоляції щодо землі. Струм замикання на землю в такій мережі може бути значним. Якщо єдину сильно розгалужену мережу з великою ємністю і малим опором ізоляції розділити на ряд невеликих мереж такої ж напруги, які матимуть незначну ємність і високий опір ізоляції, небезпека ураження різко знизиться. Звичайно електричний поділ мереж здійснюється шляхом підключення електроприймачів через розподільний трансформатор, що живиться від основної розгалуженої мережі.

Захист від небезпеки при переході напруги з вищого боку на нижчий. При пошкодженні ізоляції між обмотками вищої і нижчої напруг трансформатора виникає небезпека переходу напруги і, як наслідок, небезпека ураження людини, виникнення займання і пожеж. Способи захисту залежать від режиму нейтралі. В мережах з заземленою нейтралю під час контакту між обмотками трансформатору трапляється замикання на землю. Мережі напругою до 1000 В з ізольованою нейтраллю, що зв’язані через трансформатор з мережами напругою вище 1000 В, повинні бути захищені пробивним запобіжником (складається з двох електродів, поділених слюдяною прокладкою з отворами), який зв’язує нейтраль чи фазу із землею. Тоді у випадку пошкодження ізоляції між обмотками вищої і нижчої напруг цей запобіжник пробивається і нейтраль або фаза нижчої напруги заземлюється. Пробивні запобіжники застосовуються, коли вища напруга є більшою, ніж 3000 В. Якщо вища напруга буде нижчою, ніж 1000 В, пробивний запобіжник не спрацює. Тому вторинні обмотки знижувальних трансформаторів для живлення ручного електроінструмента і ручних ламп малою напругою заземлюють чи занулюють.

Контроль і профілактика пошкоджень ізоляції. Профілактика пошкоджень ізоляції спрямована на забезпечення її надійної роботи. Насамперед необхідно виключити механічні пошкодження, зволоження, хімічний вплив, запилення, перегріви. Але навіть у нормальних умовах ізоляція поступово втрачає свої початкові властивості, «старіє». З часом розвиваються місцеві дефекти. Опір ізоляції починає різко зменшуватися, а струм витоку — непропорційно зростати. У місці дефекту з'являються часткові розряди струму, ізоляція вигорає. Відбувається так званий пробій ізоляції, у результаті чого виникає коротке замикання, що, у свою чергу, може спричинити пожежу чи ураження людей струмом.

Компенсація ємностної складової струму замикання на землю. Струм замикання на землю, як і струм крізь людину в мережі з ізольованою нейтраллю, залежить не тільки від опору ізоляції, але і від ємності мережі щодо землі. Контроль і профілактика пошкоджень ізоляції дозволяють підтримувати її опір на високому рівні. Ємність фаз щодо землі не залежить від будь-яких дефектів; вона визначається загальною довжиною мережі, висотою підвісу проводів повітряної мережі, товщиною фазної ізоляції живильного кабелю, тобто геометричними параметрами. Тому ємність мережі не може бути знижена. У процесі експлуатації ємність мережі змінюється лише за рахунок відключення і включення окремих ліній, що визначається потребами електропостачання.

Оскільки неможливо зменшити ємність мережі, зниження струму замикання на землю досягається шляхом компенсації його ємнісної складової індуктивністю. При цьому компенсаційна котушка включається між нейтраллю і землею, як показано на рис. 1.

Ємнісна й індуктивна складові знаходяться в протифазі і при настроюванні в резонанс взаємно знищують одна одну.

Компенсаційні котушки іноді називають дугогасними, тому що, зменшуючи струм замикання на землю, вони сприяють гасінню дуги між струмопровідними і заземленими частинами і тим самим ліквідації пошкодження, тобто сприяють замиканню на землю. Цей захисний захід застосовується як доповнення до захисного відключення або заземленню.

а – принципова схема; б, в – векторні діаграми струму замикання на землю до і після компенсації

Рисунок 1– Компенсація ємнісної складової струму замикання на землю

.

Занулення.

Згідно до ГОСТ 12.1.030-81*ССБТ «Электробезопасность. Защитное заземление. Зануление.» ,зануленнням називається навмисне електричне з’єднання з нульовим захисним провідником металевих неструмопровідних частин, що можуть виявитися під напругою. Нульовий захисний провідник – це провідник, що з'єднує занулювані частини з глухозаземленою нейтральною точкою обмотки джерела струму або її еквівалентом.

Принципова схема занулення трифазової електроустановки зображена на рис.2а.

а ) – занулення; б) – захисне заземлення;

1 – корпус електроустановки; F – запобіжники; г − опір захисного заземлення корпусу, r − опір робочого заземлення нейтралі, г_п – опір повторного заземлення нульового захисного провідника (для повітряних ліній), І_к – струм короткого замикання; І_з – частина струму короткого замикання, що протікає крізь землю; І_н – частина струму короткого замикання, що протікає крізь нульовий захисний провідник.

Рисунок 2. – Принципові схеми занулення та захисного заземлення у трифазових мережах

Область застосування. Занулення застосовується в чотирипроводових мережах напругою до 1000 В з заземленою нейтраллю.

Занулення перетворює замикання на корпус в однофазове коротке замикання, у результаті чого спрацьовує максимальний струмовий захист і селективно відключає пошкоджену ділянку мережі. Крім того, занулення знижує потенціали корпусів, що з'являються в момент замикання на землю (на час, поки не спрацьовує апарат захисту − плавкий запобіжник /5-7 с/ або автоматичний вимикач /1-2 с/).

Призначення нульового захисного провідника − створення для струму короткого замикання кола з малим опором, щоб цей струм був достатнім для швидкого спрацювання апарату захисту і відключення устаткування.

Призначення робочого заземлення нейтралі − зниження до безпечного значення напруги відносно землі нульового захисного проводу і усіх приєднаних до нього корпусів при випадковому замиканні фази на землю. В цьому випадку U_ф розподілиться пропорційно опірам фази на землю (r_зм, сотні Ом) и r_о і напруга між зануленим обладнанням та землею різко знизиться: U=U_ф r_о/ r_о+ r_зм. При напрузі 380/220 В значення r_о повинно не перевищувати 4 Ом.

Призначення повторного заземлення нульового захисного проводу − уменшення небезпеки поразки людини струмом, що виникає при обриві нульового захисного проводу і замиканні фази на корпус за місцем обриву. Корпус опиниться під напругою U_ф, а ушкоджене обладнання автоматично не відключиться. Повторне заземлення зберігає коло струму через землю і напруга занулених корпусів частково знизиться до U=U_ф r_п/ r_п+ r_о. Сумарний опір усіх повторних заземлень повинен бути не більше 10 Ом. При напрузі 380/220 В.

Вимірювання опору петлі “фаза – нуль”, яку проходить струм короткого замикання до моменту відключення ушкодженої установки, необхідно проводити при здавально-приймальних випробуваннях періодично (один раз у п’ять років), а також при капітальних ремонтах і реконструкціях мережі. Ці вимірювання слід виконувати на найбільш потужних і найдалі розташованих від джерела струму електроприймачах, але не менш ніж на 10 % їх загальної кількості.

Захисне заземлення.

Захисним заземленням називається навмисне електричне з’єднання з землею металевих неструмопровідних частин, що можуть виявитися під напругою (рис. 2б). Металеві корпуси електроустаткування можуть виявитися під напругою при замиканні на них струмопровідних частин. Якщо ж корпус заземлено, переважна частина струму замикання на землю пройде крізь заземлювач (R_з = 4 Ом), і тільки незначна частина – через тіло людини (опір тіла людини навіть у найгірших умовах становить R_h = 1000 Ом). У цьому полягає сутність застосування захисного заземлення.

Головне призначення захисного заземлення – усунення небезпеки поразки людини електричним струмом при появі напруги на металевих неструмопровідних частинах електрообладнання, тобто при замиканні на корпус.

Принцип дії захисного заземлення − знизити до безпечних значень напруг дотику та кроку, які обумовлені замиканням фази на корпус. Це досягається зниженням потенціалу на корпусі заземленого електроустаткування, а також вирівнюванням потенціалів за рахунок підйому потенціалу підстави, на якій стоїть людина, до значень потенціалу заземленого обладнання.

Якщо корпус при цьому не має контакту з землею, дотик до нього є так само небезпечним, як і дотик до фази і він виявиться під напругою U₃ = I₃ r₃, а людина, що торкається до цього корпусу, потрапляє під напругу дотику U_дот = U₃. Струм крізь людину при цьому визначиться з виразу . Видно, що чим нижче r_з, тим менший струм проходять крізь людину, що стоїть на землі та торкається корпусу обладнання. Таким чином, безпека забезпечується шляхом заземлень корпусу заземлювачем, який має малий опір заземлення r₃.

Області застосування захисного заземлення. Захисне заземлення використовується в мережах з ізольованою нейтраллю напругою до 1000В, а також у мережах напругою понад 1000 В незалежно від режиму нейтралі. В останньому випадку замикання на землю є коротким замиканням, при цьому спрацьовує реле максимального струмового захисту. У мережі з заземленою нейтраллю напругою до 1000 В заземлення неефективне.

Захисному заземленню чи зануленню підлягає обладнання (згідно ПУЕ) :

• яке живиться від напруги більше 380 В;

• яке розташоване у приміщеннях з підвищеною й особливою небезпекою, а також зовнішні установки при номінальній напрузі електроустановки вище 42 В змінного струму і понад 110 В постійного струму;

• у вибухонебезпечних приміщеннях незалежно від значення напруги.

Заземлювальним пристроєм називається сукупність заземлювачів – провідників (електродів), з’єднаних між собою, якщо вони знаходяться в безпосередньому контакті з землею, та заземлюючих провідників, які з’єднують заземлюючі частини електроустановки із заземлювачем. Заземлювальний пристрій складається з заземлювача і сполучної смуги. Розрізняють заземлювачі штучні, призначені винятково для цілей заземлення, і природні (металеві конструкції і комунікації іншого призначення, що знаходяться в землі: арматуру залізобетонних конструкцій будинків і споруд, прокладені в землі водопровідні труби і свинцеві оболонки кабелів; обсадні труби артезіанських колодязів та інше). При цьому забороняється використовувати як природні заземлювачі трубопроводи з пожежо та вибухонебезпечними рідинами і газами, алюмінієві оболонки кабелів та алюмінієві провідники.

Залежно від місця розміщення заземлювача розрізняють два типи заземлювальних пристроїв: виносні та контурні. Перевагою виносного заземлювального пристрою є можливість вибору місця розміщення електродів заземлювача з найменшим опором ґрунту (сирий, глинистий, у низинах та ін.). Тут заземлені корпуси знаходяться поза полем розтікання, тобто виносне заземлення захищає тільки за рахунок малого опору заземлення. Контурний заземлювальний пристрій характеризується тим, що електроди його розміщуються по контуру (периметру) площини, на якій знаходиться заземлювальне устаткування, а також усередині цієї площини. Тут будь-яка точка поверхні ґрунту усередині контуру має значний потенціал. Унаслідок цього різниця потенціалів між точками, що знаходяться усередині контуру, знижена. Струм крізь людину, що торкається корпуса, також є меншим, ніж при виносному заземленні.

ПУЕ нормують опори заземлення залежно від напруги електроустановки. Наприклад, в електроустановках напругою до 1000 В опір заземлення має бути не вище 4 Ом або 10 Ом, якщо потужність джерела струму не перевищує 100 кВ∙А. Контроль заземлення здійснюється оглядом і вимірюванням опору заземлювачів. Зовнішній огляд слід проводити не рідше одного разу на шість місяців, а в приміщеннях з підвищеною небезпекою й особливо небезпечних – один раз у три місяці. Вимірювання опору заземлення проводиться не рідше одного разу на рік, а також після капітального ремонту і тривалого простою установки.

Розрахунок захисного заземлення має на меті визначити основні параметри заземлення: число, розміри і розміщення одиночних вертикальних заземлювачів і довжини смуги, що їх об’єднує, при яких опір розтіканню струму контурного заземлювача не перевищує допустимих значень, що рекомендуються ПУЄ.

Якщо захисне заземлення – заземлення установки з метою забезпечення електробезпеки, то функціональне (робоче) заземлення – заземлення установки з метою, що не пов’язана з електробезпекою (наприклад, для забезпечення електромагнітної сумісності).

Захисне відключення

Захисне відключення – швидкодіючий захист, що забезпечує автоматичне відключення електроустановки при виникненні в ній небезпеки ураження людини струмом. Така небезпека може виникнути при замиканні фази на корпус, зниженні опору ізоляції мережі нижче визначеної межі і, нарешті, у випадку дотику людини безпосередньо до струмопровідної частини, що знаходиться під напругою.

Захисне відключення застосовується в тих випадках, коли інші захисні заходи (заземлення, занулення) є ненадійними, важко здійсненними (в умовах вічної мерзлоти та ін.), багато коштують або коли до безпеки обслуговування ставляться підвищені вимоги (у шахтах, кар’єрах), а також у пересувних електроустановках. Область застосування пристроїв захисного відключення практично не обмежена, вони придатні для мереж будь-якої напруги і з будь-яким режимом нейтралі. Однак найбільшого поширення пристрої захисного відключення одержали в мережах до 1000 В (із заземленою й ізольованою нейтраллю). Крім того, захисне відключення є незамінним для ручних електроінструментів.

Основними елементами пристроїв захисного відключення є ПЗВ − прилад захисного відключення (рус. − УЗО). Прилад захисного відключення складається з окремих елементів, що сприймають вхідну величину, реагують на її зміни і при заданому її значенні дають сигнал на відключення вимикача. Цими елементами є: датчик – вхідний пристрій (як правило, реле відповідного типу); підсилювач, що підсилює сигнал датчика; коло контролю; допоміжні елементи (сигнальні лампи і вимірювальні прилади – омметри тощо). Основні вимоги, які повинні задовольняти пристрої захисного відключення, такі: висока чутливість; малий час відключення; селективність дії; здатність здійснювати самоконтроль справності; достатня надійність.

Залежно від прийнятих вхідних (контрольованих) величин пристрої захисного відключення умовно поділяються на наступні типи: реагуючі на потенціал (напругу) корпуса щодо землі; на струм замикання на землю; напругу фази щодо землі та інші. В житлових та суспільних будівлях , як правило, використовують ПЗВ з током відсічки 30 мА. Не допускається застосовувати ПЗВ у колах, раптове вимикання яких може призвести за технологічних причин до виникнення ситуацій, небезпечних для користувача і обслуговуючого персоналу, відключення пожежної, охоронної сигналізації тощо.

Експлуатаційні заходи. До них належать наступні міри обережності:

• дотримання правил безпеки при роботі з високою напругою;

• наявність загального вимикача живлення мережі;

• заборона підключення або відключення роз’їмів кабелів при увімкненій напрузі мережі;

• вимога проводити технічне обслуговування та ремонтні роботи тільки при відключеному живленні мережі;

• заборона залишати ЕОМ під напругою без нагляду;

• систематична перевірка справності ланцюгу занулення та інші.

Електрозахисні засоби і запобіжні пристрої.

Відповідно до стандарту, електрозахисними засобами називаються переносні вироби, що служать для захисту людей, працюючих з електроустановками, від ураження електричним струмом, дії електричної дуги й електромагнітного поля.

Захисні засоби можуть бути умовно розділені на три групи: ізолюючі, огороджувальні й запобіжні.

Ізолюючі захисні засоби ізолюють людину від струмопровідних чи заземлених частин, а також від землі. Вони поділяються на основні й додаткові.

Основні ізолюючі захисні засоби мають ізоляцію, здатну довгостроково витримувати робочу напругу електроустановки, і тому ними дозволяється торкатися струмопровідних частин, що знаходяться під напругою. До них відносять в електроустановках напругою до 1000 В ізолюючі штанги, ізолюючі й вимірювальні кліщі, діелектричні рукавички, монтерський інструмент з ізолюючими рукоятками, покажчики напруги.

Додаткові ізолюючі захисні засоби мають ізоляцію, що не здатна витримувати робочу напругу електроустановки, і тому вони не можуть самостійно захистити людину від ураження електричним струмом, їх призначення – посилити захисну дію основних ізолюючих захисних засобів. До додаткових ізолюючих захисних засобів належать в електроустановках напругою до 1000 В діелектричні калоша, килимки, ізолюючі підставки.

Огороджувальні захисні засоби призначені для тимчасового огородження струмопровідних частин, до яких можна випадково доторкнутися або наблизитися на небезпечну відстань, а також для попередження помилкових операцій з комутаційними апаратами. До них відносять: тимчасові переносні заземлення (закороткі), тимчасові переносні огородження (щити й огорожі–клітки), ізолюючі накладки, попереджувальні плакати.

Попереджувальні плакати поділяють на застережні, заборонні, дозвільні і нагадувальні. Застережні (постійні) плакати («Обережно! Електрична напруга!») укріплюють на двері камер, огорож. Заборонний (переносний) плакат («Не включати, працюють люди!») вивішується на ключах і рукоятках керування. Дозвільний (переносний) плакат («Працювати тут») установлюється на місці робіт. Нагадувальний (переносний) плакат («Заземлено») установлюється на ключах і рукоятках керування.

Запобіжні захисні засоби призначені для індивідуального захисту працюючого від світлових, теплових і механічних впливів, від продуктів горіння, від дії електричного поля, а також від падіння з висоти. До них належать: захисні окуляри, захисні каски, запобіжні монтерські пояси, страхувальні канати, монтерські пазурі, протигази, спеціальні рукавиці, а також індивідуальні екрануючі комплекти і переносні екрануючі пристрої для захисту персоналу від впливу електричного поля в електроустановках надвисокої напруги промислової частоти.

Організаційні заходи.

До роботи в електроустановках повинні допускатися особи, що пройшли інструктаж і навчання безпечним методам праці, перевірку знань правил безпеки і інструкцій відповідно до посади стосовно виконуваної роботи з привласненням відповідної кваліфікаційної групи по електробезпеці і що не мають медичних протипоказань, встановлених Міністерством охорони здоров'я.

Для забезпечення безпеки робіт в електроустановках повинні виконуватися наступні організаційні заходи:

• призначення осіб, відповідальних за організацію і безпеку робіт;

• оформлення наряду або розпорядження на проведення робіт;

• здійснення допуску до проведення робіт;

• організація нагляду за проведенням робіт;

• оформлення закінчення роботи, перерв в роботі та інше.

Керівник робіт, що виконуються за нарядом, повинен мати:

• групу IV − в електроустановках напругою понад 1000 В,

• групу III − в електроустановках до 1000 В,

• групу IV − в електроустановках до 1000 В, якщо вони виконуються у підземних спорудах, де можуть утворюватись шкідливі гази, або під напругою.