Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
shpory_mikro_Prokha_dok Лєся перекинула.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
354.3 Кб
Скачать

13.Сукупна та гранична корисність блага. Принцип спадної граничної корисності та його роль у виборі споживача.

Корисність блага - здатність задовольняти потребу. Тобто, благо стає для споживача цінним у мить усвідомлення, що за допомогою цього можна задовольнити потребу. Оцінка корисності споживачів носить суб»єктивний характер – блага оцінюються з точки зору власних уподобань, смаків, тому корисність одного і того ж блага може бути різною для різних споживачів.

Корисність того самого блага може змінюватись в залежності від його кількості. При збільшенні споживання блага загальна корисність зростає, а гранична зменшується (кожне наступне благо збільшує загальне задоволення споживача, але само по собі приносить все менше задоволення).Така залежність дістала назву закону спадної граничної корисності чи першого закону Госсена: за відносно короткий проміжок часу, протягом якого смаки споживача залишаються незмінними, гранична корисність кожної наступної одиниці блага буде зменшуватися. Максимум задоволення досягається в точці, в якій гранична корисність дорівнює нулю.Подальше споживання буде шкідливим для здоров»я, тому гранична корисність від»ємна. Саме гранична корисність лежить в основі вибору споживача. Корисність блага залежить від його рідкості.

14.Закони Госсена, як теоретичне обґрунтування досягнення споживачем рівноваги

Закону спадної граничної корисності чи першого закону Госсена: за відносно короткий проміжок часу, протягом якого смаки споживача залишаються незмінними, гранична корисність кожної наступної одиниці блага буде зменшуватися. Максимум задоволення досягається в точці, в якій гранична корисність дорівнює нулю.Подальше споживання буде шкідливим для здоров»я, тому гранична корисність від»ємна.

Другий закон Госсена зводиться до того, що за всіх варіантів використання певного блага необхідно за обмежений період часу розподілити його споживання таким чином, щоб кожний варіант виводив споживача на одну й ту ж величину граничної корисності. Цей закон містить вимогу того, що для досягнення максимуму корисності потрібно перерозподіляти не благо, а час.

Законові вибору споживача можна дати наступну інтерпретацію: споживач прагне отримати максимум корисності від придбаних благ і певної суми грошей, ураховуючи і граничну корисність грошей (бюджету).

Із закону обміну споживних вартостей випливає і закон єдності ціни на ринку. Для покупця існує ціна, вище за яку він товару не купить. Для продавця існує ціна, нижче за яку він товару не продасть. Десь на перетині інтересів обох сторін буде та ціна, яка задоволь­нить і покупця і продавця. Вона є наслідком порівнювання гранич­них корисностей різних товарів.

15. Еквімаржинальний принцип досягнення раціонального вибору та рівноваги споживача.

Рівновага споживача – стан, у якому досягається оптимальна структура покупок (згідно з принципом раціональності), будь-яка зміна в структурі покупок знижує рівень задоволення споживача.

Принцип раціональності вибору споживача – прагнення отримати максимум корисності від споживання благ за умов обмеженого бюджету і за інших незмінних умов. Тобто маючи обмежені кошти і прагнучи максимізувати сукупну корисність від споживання благ, споживач розподіляє свій дохід так, щоб корисність, отримана від останньої грошової одиниці, витрачена на те, чи інше благо, стала однаковою: MUx/Px=MUy/Py. Це означає, що споживач у стані рівноваги розподіляє свій бюджет таким чином, щоб остання грошова одиниця, витрачена на кожне благо, давала таку саму граничну корисність. Виведений еквімаржинальний принцип рівності зважених граничних корисностей є спільним для обох теоретичних підходів: кардиналістського та ординалістського.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]