10. Аналіз змін у пропозиції і у величині (обсязі) пропозиції. Чинники пропозиції.

Пропозиція характеризує можливість і бажання продавця пропонувати свої товари для реалізації її на ринку за певними цінами.

Ціна на продукт впливає на змінювання величини пропозиції – при зростанні ціни величина пропозиції також зростає, і навпаки. Пряма залежність між ціною і кількістю продукта , який пропонується, називається законом пропозиції. Рух відбувається вздовж кривої пропозиції.

Нецінові фактори ціни на ресурси (при їх зростанні вартість виробництва зростає і S зменшується), технологія виробництва (удосконалення технології призведе до зниження середніх витрат, а значить до збільшення S), цінові та дефіцитні очікування підприємців (при очікуванні зростання ціни виробники скорочують пропозицію, розраховуючи на айбутній продаж за вищою ціною), податки і дотації (збільшення податків – скорочення пропозиції і навпаки; зворотну дію мають дотації.), кількість виробників на ринку (пряма залежність між змінюванням кількості виробників та змінюванням пропозиції), ціни на інші продукти (альтернативні), стабільність законодавства та визначеність правового поля, специфічні фактори(кліматичні фактори, зміна моди, психологічна мотивація, тощо) та ін.

11.Взаємодія попиту та пропозиції. Ринкова рівновага.

Якщо ціна є більшою за рівноважну, то існує надлишок товару, якщо навпаки – дефіцит. За таких умов у ринкових суб»єктів з»являються стимули для змінювання ситуації.

При цінах, вищих за рівноважну, існували споживачі, які були готові їх платити. Онак в результаті встановлення рівноваги на ринку вони купують благо за нижчою ціною. Різниця між максимальними витратами, які споживач готовий був здійснити, і фактичними витратами називається споживчим надлишком чи виграшем. Одночасно, з боку виробників також спостерігаються такі, що готові були здійснювати виробництво при ціні, нижчій за рівноважну. І в результаті встановлення рівноважної ціни вони отримують виробничий надлишок чи виграш – різницю між фактичним доходом, що був отриманий від діяльності, і мінімально можливим.

Існують два підходи до встановлення рівноваги. У моделі Вальраса стимулюючим до дій економічних суб»єктів моментом є різниця в обсягах попиту та обсягах пропозиції, що склалася при певній ціні. У моделі Маршалла головним стимулом дій виступає різниця в цінах,яка складається при певній величині пропозиції, що відхиляється від рівноважного рівня.

12. Концепція “надлишку” споживача та “надлишку” виробника як теоретичне обґрунтування взаємовигідності ринкового обміну.

Аналіз ситуації добровільного обміну (купівлі-продажу) з точки зору зиску, отриманої покупцями і продавцями дає змогу визначити величини надлишку споживача (покупця) і надлишку виробника (продавця). Надлишки є стимулами активізації споживача та виробника як суб'єктів ринку, стимулом формування попиту і пропозиції товарів на ринку.

При цінах, вищих за рівноважну, існували споживачі, які були готові їх платити. Однак в результаті встановлення рівноваги на ринку вони купують благо за нижчою ціною. Різниця між максимальними витратами, які споживач готовий був здійснити, і фактичними витратами називається споживчим надлишком чи виграшем. Одночасно, з боку виробників також спостерігаються такі, що готові були здійснювати виробництво при ціні, нижчій за рівноважну. І в результаті встановлення рівноважної ціни вони отримують виробничий надлишок чи виграш – різницю між фактичним доходом, що був отриманий від діяльності, і мінімально можливим.

Сума величин вказаних вище надлишків характеризує суспільну вигоду, що виникає у зв'язку з можливістю купівлі-продажу товарів, тобто у зв'язку з існуванням ринку взагалі