15. Погляди на державу і право Михайла Грушевського

Основою політико-правової концепції М. Грушевського (1866—1934) було українське питання. Він уважав, що основою входження України в Росію була автономія, але цим принципом знехтували. Можливість вирішення цієї проблеми він бачив у випадку децентралізації влади в Росії та утворенні федерації, під якою розумів об'єднання в одній державі декількох. Суб’єкти не лише зберігають свою державність, а й мають можливість виходити з її складу.

Федерація наділялася повноваженнями узгоджувати цивільне і кримінальне законодавство, законодавство з питань охорони прав національних меншин тощо. Решта питань устрою та нормування мали вирішуватися на місцевому рівні. У автономій своя судова с-ма, армія.

Демократична виборча система, яка передбачала б участь у виборах усіх соціальних груп.

Важливим вважав ухвалення закону про мови, який регламентував би статус національних мов і гарантував їх вільний розвиток.

Реалізовував свою програму в Універсалах.

Політико-правове вчення М. Грушевського не було втілено в життя. Практичні дії автора розійшлися з його ідеями, зокрема в національному питанні. Проголосивши у своєму вченні неприпустимість будь-яких проявів українського шовінізму, він підійшов до вирішення проблем державотворення саме з позиції панування української нації.

16.Загальна характеристика політико-правової ідеології у Стародавній Греції.

Політична ідеологія Ст. Греції, як й інших країн давнини, формувалась у процесі розкладу міфів та виокремлення відносно самостійних форм суспільної свідомості. Розвиток цього процесу в античній Греції мав свої особливості порівняно з країнами Стародавнього Сходу.

Торговельна діяльність, активна участь громадян у справах полісу викликали кризу міфологічних уявлень і спонукали шукати нові способи пояснення того, що відбувається у світі.

Виникнувши в умовах переходу від первіснообщинного ладу до політичної форми організації суспільного життя, антична політико-правова думка Греції оформилась і розвивалась у процесі соціальної диференціації населення і посиленням боротьби між різними прошарками суспільства.

Періоди:

Ранній період - пов´язаний з часом виникнення давньогрецької державності. Тоді спостерігалася помітна раціоналізація політико-правових вчень. Перші ознаки етико-правового усвідомлення тогочасних порядків можна знайти у працях Гомера, Гесіода, хоча за своєю міфологічною формою вони ще далекі від пізнішого раціоналізму, властивого давньогрецькій політичній думці. Гомер і Гесіод вважали, що основою закону та етичних норм виступає не бог, а справедливість. Ці ідеї набули подальшого розвитку в творчості семи мудреців. З ідеєю необхідності перетворення суспільних і політико-правових порядків на філософських засадах виступив Піфагор, піфагорійці першими почали теоретичне розроблення поняття рівності. Геракліт – всі закони повинні слідувати логосу(божествен).

Другий період - час розквіту давньогрецької філософської та політико-правової думки, яка знайшла свій вираз у вченнях Демокріта, софістів, Сократа, Платона та Арістотеля.

Демокріт- суспільство, держава, законод ств штучно в процесі еволюції, а не дані природою. Але їх походження являє собою природно-необхідний, а не випадковий процес.Зміцнення демократичного ладу Афін зумовило виникнення софістики. Сократ, потім і софісти розрізняли природне право і закон.

Третій період - період еллінізму. З 4 ст до н.е Грецька держава перебуває під впливом внутрішніх політичних конфліктів, що призводить до занепаду соціально економічних основ суспільства, в цей час Грецькі поліси втрачають свою незалежність та підпадають під владу Македонії та Візантії, з часом територіальні претензії реалізує і Стародавній Рим. Через руйнацію політичних зв’язків між полісами основи держаного устрою та правової системи не відповідали потребам суспільства у протидії. Зазначені фактори вплинули на розвиток та становлення політико-правових вчень в цей період. Політичні погляди того періоду представлені у вченнях Епікура, грецьких стоїків, Полібія.