11.Політико-правова ідеологія Стародавньої Індії /брахманізм, ранній буддизм

Брахманізм - божественне походження світу.

Центральна ідея - переселення душ. Майбутні переродження людини залеж від того, як вона виконує дхарми - культові, громадські та сімейні обов'язки, встановлені богами для кожної варни.

Вчення про дхарми існув, щоб обгрунтувати кастовий лад і привілеї спадкової знаті, виправдати підневільне становище трудящих. Станова приналежність визначалася з народження і була довічною. Перехід до вищих варни брахмани допускали лише після смерті людини, як нагороду за служіння богам, терпіння і лагідність. державний примус - караюча сила богів.

Держ влада - одноосібне правління государя. Верховенство реліг закону над світським.

Ідеї брахманізму отримали закріплення в законах Ману.

Артхашастри -- настанови про користь - відтворює положення брахманізму про необхідність забезпечення закону дхарми суворими покараннями, про перевагу жрецтва над іншими станами. На перший план в "Артхашастра" висунута ідея сильної централізованої царської влади.

Поступово кастово-родовий лад починає більше терпіти незручності у зв'язку зі зниженням керованості процесами. На зміну брахманізму приходить буддизм.

Ранній буддизм Ранній буддизм представляв собою релігійно-міфологічне вчення. Центральна ідея - звільнення людини від страждань, причиною яких є мирські бажання.

Своєрідність буддійських поглядів на касти виявлялося в тому, що першими у переліку варн називалися замість брахманів кшатрії. Це вчення підривало авторитет спадкових брахманів , тому було популярним серед знедолених і незаможних.

Спочатку буддизм відбивав погляди пересічних хліборобів-общинників і міської бідноти.

У ранньому буддизмі існували дві системи релігійно-моральних приписів: одна - для членів чернечої громади, інша - для мирян. Умова порятунку - вступ в чернечу громаду. Буддизм відкидає ритуальність брахманізму і підкреслює важливість особистості, рівність не в суспільстві, а у вірі. Люди вважаються рівними, оскільки живуть у світі страждань і всі здатні до очищення, досконалості і духовного зростання. Буддизм закликає до відчуженості від земних пристрастей і інтересів. Є чітка межа між мирським і чернечим життям. Досягти нірвани можна, тільки вступивши в чернечу громаду. Т.ч. чернецтво - представляє надварну.

Буддизм був прийнятий правлячими колами. Згодом буддизм зазнав значних змін. Подальша історія індійської суспільної думки пов'язана з виникненням і затвердженням індуїзму - релігії, яка увібрала елементи брахманізму, буддизму і ряду інших вірувань.

12.Вчення Жана Бодена(Франція) про державу.

«6 книжок про республіку», в якій виступав проти феодальної децентралізації та закликав припинити релігійний фанатизм. 16 століття (Відродж,Реф)

Основні ідеї:

1. Розробив поняття суверенітету як суттєвої ознаки держави. Суверенітет – абсолютна влада держави, не зв’язана будь-якими законами, забезпечує незалежність держави від Папи Римського та церкви в цілому, та від інших держав,бо знаходиться над ними та надає право правителю держави встановлювати та скасовувати закони, оголошувати війну та мир, призначати вищих посадових осіб, здійснювати верховний суд, стягувати податки, милувати, чеканити монету.

2. Монархічна форма правління, чітке функціонування всіх елементів державного механізму, бо вони скеровуються однією особою

3. Не допускав існування інших форм правління, бо суверенітет не може бути поділеним та одночасно належати різним суб’єктам влади.

4. Суверенна влада є неподільною та безмежною, окрім сфер приватної власності,особистого життя людини,бо ці сфери є недоторканими та священними.

5. Право - досягнення суспільства, оскільки відрізняє державу від первісних утворень та забезпечує правопорядок у суспільстві, право має історичне коріння, в якому відображені рівень суспільного розвитку та загальноприйняті соціальні цінності.

6. Релігійні війни гальмують розвиток промисловості та торгівлі, тому держава має втручатися в діяльність церкви з метою недопущення релігійної ворожнечі.

7. Сім’я визнавалася як частина держави, яка запозичує основи сімейного устрою, їх вдосконалює та в подальшому забезпечує зворотній вплив на сімейний устрій.

8. Основне призначення держави – забезпечення централізованості державних територій, їх охорона та захист від зовнішніх агресорів.