9 Загальна характеристика міфологічних та релігійних уявлень про політику, ДіП.

Політична та правова думка у давніх народів — давніх єгиптян, індусів, китайців, вавілонян, персів, євреїв, греків, римлян та ін — бере витоки з міфологічних джерел.

Для міфів стародавніх народів характерне уявлення про божественне (небесне, надлюдське) походження існуючих відносин влади і порядку. Так, у Рігведі (священних гімнах аріїв) всі події в світі розглядалися, як прояв Ріти — світового порядку, — дотримання якого вважалося правильним шляхом і виконанням обов'язку. Таким чином, та або інша версія божественного походження земної влади і порядку — панівна ідеологія, яка не має конкуренції у вигляді інших точок зору; сумнів у міфі — це початок його раціоналізації, але це, як правило, відбувається доволі пізно.

Різні версії міфів дають можливість прослідкувати різноманітність форм впорядкування суспільних відносин і різних шляхів формування і розвитку держави та права. Так, у Ст.Китаї, відповідно до міфу про божественне походження і характер земних порядків, вся влада безпосередньо сконцентрована в особі верховного правителя.

В Єгипті, Вавілоні, Індії інший підхід, згідно з яким боги, будучи джерелом влади правителя, разом з тим і самі продовжують вирішувати земні справи та людські долі.

Певна своєрідність притаманна релігійно-міфологічним уявленням стародавніх євреїв. За їхньою версією, єдиний бог знаходиться в договірних відносинах з єврейським народом, є його главою і царем. Закони єврейського народу отримані Мойсеєм прямо від бога. У звичних умовах здійснення влади проводиться людьми від імені бога, але в екстраординарних ситуаціях він діє і безпосередньо через чудеса тощо.

Ці міфологічні версії про божественний характер державної влади лежать в основі і більш конкретних уявлень про зміст влади, управління, закон і порядок. Відповідно до релігійно-міфологічних уявлень давніх єгиптян, правду,справедливість і правосуддя уособлює богиня Маат. Судді вважалися її жерцями. Божественний характер земної влади (фараона, жерців, чиновників) і основних джерел тодішнього права (звичаїв, законів, судових рішень), означав, що всі вони відповідають або повинні відповідати маат — природно-божественному порядку справедливості. Поняття маат містить, по суті, той же зміст, що і поняття ріта, дао в давньокитайській міфології, Це, по суті, правда-справедливіть, яка в пізніших природно-пр концепціях стала визначатися як природне.

Право і закон ще не виділилися в систему норм й існували у вигляді частини релігійно-міфологічно порядку державного і суспільного життя. В законах цього часу тісно перепліталися міфологічні, релігійні, моральні, соціально-політичні та інші аспекти, а законодавство, в цілому, виводилося з божественного першоджерела. Закони походили або прямо від богів, або від їхніх ставлеників — правителів. Безпосередньо з богами пов'язували право і законодавство давні індуси, єгиптяни, євреї, греки.

Раціоналізація державно-правових уявлень означала відхід від міфологічної ідеології і усунення монополії жерців. Цей процес йшов у напрямку десакралізації змісту міфів. В різних державно організованих суспільствах він проходив по різному, маючи відмінні форми і наслідки. Але, в цілому, тенденція відходу від початкових релігійно-міфологічних уявлень до більш раціонального погляду на державу і право в 8-6 ст.ст. до н.е. спостерігається скрізь. Особливо значні успіхи цей процес мав в античній Греції та Римі.

10.Погляди на державу та право вчених-юристів Київського, Харківського та ін. університетів України (Неволін,Іванішев,Владимирський-Буданов, Кістяківський)

Костянтин Неволін, «Енциклопедія законознавства»

Послідовник гегелівської правової філософії та історичної школи права.

Основу права вбачав у «божественному єстві, яке відкриває себе в світлі моральному через волю людей».Право: приватне право; державне право; міждержавне, чи міжнародне. Закон: моральний (діє на рівні внутрішніх особистісних стосунків людей); державний(правило, згідно з яким формуються взаємини між людьми).

Право і закон К. Неволін - історично змінювані утворення, що формуються залежно від національно-історичної організації, традицій та культури народу.

Держава — реалізована моральна ідея. Без держави і поза державою неможливі ні правовий, ні моральний розвиток людини, оскільки всі без винятку цілі морального вдосконалення людини постають водночас і цілями для держави.

Застосування порівняльного методу у вивченні вітчизняного й зарубіжного законодавств, оскільки, на його думку, неможливо зрозуміти законодавство, не знаючи характеру його розвитку в інших державах.

Фахівець в галузі кримінального права, історії пра­ва Олександр Кістяківський одним із перших обгрунтував вчення про принцип невідворотності кримінального покарання.

"теорія прогресивного конституціо­налізму":

• конституційна монархія;

• засади: мі­сцеве та державне самоврядування; недоторканість особи; право зборів і об'єднань, свобода слова і віроспові­дання; відповідальність правителя перед підданими;

• зага­льний виборчий процес, право відкликання посадових осіб.

Судова практика є більш діє­вою формою правоутворення у порівнянні із законом.

КНУ- Владимирський-Буданов вперше звернувся до глибинних першоджерел, упорядкувавши "Хрестоматію з історії руського права".

Розглядає "західноруське право" як окрему самостійну правову систему.

Не існує держави і права без конкретного етносу (народу), підкреслюючи, що відправним джерелом походження держави є національно-етнічна група з її особливостями.

Права - продукт діяль­ності нації, а не держави; його джерелом є народна свідомість і воля, а не держава. Держ у формі закону формує лише те, що вже створено на­родною свідомістю.

Право ширше, ніж закон.

Іванішев –   глибоке вивчення історичних фактів.

Намагався показати справедливу історію народу, розкриваючи і її негативні сторони, а також загальний розвиток права та його національні особливості. Для цього він використовував достовірні пам’ятки права, які допомагали встановити дійсну історію.

      Частина робіт М. Іванішева, стосується вивчення слов'янського законодавства “О плате за убийство в древнем русском и других славянских законодательствах в сравнении с германскою вирою”, “Рассуждение об идее личности в древнем праве богемском и скандинавском”, “Древнее право чехов”