86. Характеристика реліг.-міфологічних уявлень про пол., державу і право в країнах Стрд. Сходу в 2-1 тис. До н. Е.

Ст Схід — колиска ранніх цивілі­зацій, світових релігій: зороастризму, брахманіз­му, буддизму, індуїзму, конфуціанства, іудаїзму, християнства, ісла­му. Тут вперше виникли міста, держави, писемність, література і мистецтво. Тут були створені перші лі­тературні пам´ятки —епоси, повчання, тексти законів, що відбили світогляд, праворозуміння і політичні погляди стародавньої людини. їхніми джерелами були общинні правові звичаї і табу, міфи(перекази і легенди), релігійні вірування.

У давньоіндійській Рігведі записані перекази про минуле, коли давні арійці жили громадами, спільно трудилися, вирішу­вали питання внутрішнього життя і управління. У давньоіран­ській «Авесті» земні порядки трактувалися як нерозривна частина загальносвітових, космічних порядків, що мають божественне походження. У «Книзі мертвих» (II тис. до н. є.) і інших давньо­єгипетських джерелах звеличувалася богиня Маат, що уособлю­вала справедливість, правду і правосуддя.

Релігійно-міфол поясн мало походження держа­ви, верховної влади, законів. 

Біблійні перекази давніх іудеїв розповіда­ють, як Яхве уважив думку народу, що просив у нього царя. Тут уперше зустрічається уявлення про договірний ха­рактер походження державної влади. Згідно з Біблією Бог пере­дав людям через пророка Мойсея закони, викарбовані на скри­жалях. Божественне походження законів і царської влади закріплено й у самих пам´ятках.

Право як звичай сформувалося задовго до появи перших держав на Старо­давньому Сході.  Найдавніші пам´ятки пра­ва — «Закони Ур-Наму» (кінець III тис. до н. е.), «Середньоас-сирійські закони» (II тис. до н. е.), «Закони з Ешнуни», «Хетські закони», «Закони Хаммурапі» та ін. складені на основі древніх текстів і норм звичаєвого права, доповнених приписами і нор­мами володарювання і покори, захисту привілеїв, власності і т. п. Авторитет верховної влади і встановлених законів, непорушність соціально-політичних порядків підкріплювались посиланнями на їхнє божественне походження.

Давньосхідні правителі обожнювали своє правління, політику. 

Згодом сакральні уявлення поступаються місцем раціональним. За «Законами Ману» сила царя — у його мудрості і справедливості. Він повинен сам слідувати законам країни, шанувати традиції народу.

Право, що закріплювало пануючі юридичні, соціальні і мораль­ні уявлення, виступало частиною східної культури.

87. Загальна характеристика розвитку політ-пр ідей в Україні у xiXст.

У ХІХ ст. розвиток політ-пр думки в Україні відбувався під впливом соц-екон відносин визначених занепадом феодалізму і зародженням капіталізму. КИРИЛО-МЕФОДІІВСЬКЕ ТОВАРИСТВО.

ПРЕДСТАВНИКИ – Костомаров, Гулак, Куліш, Шевченко та ін.

ІДЕЯ – слов’янське об’єднання, національне визволення України

МЕТА – об’єднати усі слов'янські народи в єдину федеративну республіку.

ПОЛІТИЧНИЙ ІДЕАЛ – В основі суспільно-державного устрою - принципи християнської релігії. Обов'язковість навчання народу, скасування кріпосного права і тілесних покарань тощо.

Ідеал свободи, рівності, братерства для укр та інших народів.

Висувалася вимога представницької влади, тобто існування загального слов’янського собору з представників усіх племен.

МИХАЙЛО ДРАГОМАНОВ

Вплив ліберальних і соціалістичних ідей. Не поділяв марксистську тезу про визначальну роль матеріального виробництва в суспільному розвитку. Суть держави полягає в правах і свободах, якими наділені громадяни. Людство втратило первісну свободу й постійно прагне її повернути, але цьому заважає держава, навіть демократична, бо депутати стають вирішують державні справи, не враховуючи народну волю. Пропонує впроваджувати самоврядування замість демократії.

ІВАН ФРАНКО

Погляди на державу були близькими до марксистських. Виникнення держави він пов’язував з виникненням приватної власності та суспільних класів. Найважливішою ознакою держави вважав відокремлений від суспільства управлінський апарат, що виступає як чинник насильства стосовно суспільства.Головними осередками влади народу вважав громади, що виконуватимуть усі функції управління суспільством. Безпосередня демократія. Велику увагу приділяв національному питанню. Він закликав інтелігенцію сприяти формуванню української нації, здатної до самостійного культурного й політичного життя і спроможної активно засвоювати загальнолюдські культурні здобутки.І. Франко виступав за політичну незалежність націй. Однак така незалежність, на його думку, не передбачає обов'язкового відокремлення всіх націй, що входили до складу Російської держави. Формою політичної незалежності соціальне звільнених народів може бути демократична автономія у складі федерації.