77. Політико-правова ідеологія анархізму п. Ж. Прудон ( Франція), Макс Штірнер ( Каспар Шмідт) ( Німеччина).

Починаючи з античності, в пошуках оптимального державного устрою політ-правова думка розглядала анархію негативно як безлад. З кінXVIIIст. формується інше ставлення до анархії

Прудон. Рушійна сила розвитку суспільства - проти­річчя, породжувані вимогами розу­му особистості і суспільства. Капіталістична експлуатація праці, яка існує в буржуаз­ному суспільстві, на думку Прудона, тримається на нееквіва­лентному обміні, що порушує закон трудової вартості і веде до по­грабування всіх працюючих класів.

Тому необхідний не політичний, а економічний переворот, немож­ливий без зміни погляду на власність. Експлуатація людини людиною походить з права сильного. Другий результат власності — деспо­тизм. Держава  експлуатує суспільство, здійснює то­тальний нагляд за всіма діями людей, обплутує їх законами. Влада людини над людиною, яку б форму вона не прий­мала, є гноблення. Вища ступінь досконалості суспільства полягає у з´єднанні порядку з анархією, тобто в безвладді.

Посилаючись на підсумки сучасних йому революцій і прак­тику здійснення різних конституцій, Прудон доводив марність політичних перетворень для реального звіль­нення трудящих. Політична організація суспільства повинна бути замінена в результаті економічного пере­вороту. До цього приведуть поширення ідей позитивної анархії, безкоштовний кредит, за­міна приватної власності володінням. Майбутнє суспільство буде організовано як федерація віль­них асоціацій.

Таким чином, мета соціалізму — звільнити особистість від експлуатації, злиднів, поневолення буржуазією, державою, церквою. Соціалізм — справедливий лад. Ко­мунізм — гніт і рабство.

Штірнер:  Бог, людство ба­чить тільки себе, піклується тільки про себе. З метою свого розвитку воно змучує, примушуючи служити собі, народи, особистості. Його справа —  егоїстична. Істина, свобода, гуманність, справедливість вимагають також служіння їм. Тру­пи патріотів удобрюють грунт для процвітання народу. Тому най­краще не служити великим егоїстам, а самому стати егоїстом. Єдина реальність — неповторне «Я», якому протистоять дер­жава і суспільство. Ту ж функцію виконує право. Так чинить всяка дер­жава —абсолютна, конституційна, демократична. Штірнер відкидає усі форми тиску на особистість, складаючи кодекс індивідуалістичного анархізму. Він відкидає комунізм, що прагне зрівняти особистість за допомо­гою держави.Суспільний ідеал Штірнера — «союз егоїстів», близь­кий до асоціації автономних особистостей у Прудона.79. Ідеї природного права в Україні епохи Просвітництва.

Просвітницька думка. У центрі - людина як самоціль: особиста свобода та юридична рівність є основою розвитку світської особи. Така концепція була явно опозиційною щодо пану­ючих самодержавно-кріпосницьких відносин. Активними твор­цями філософії просвітництва в Україні були Я. Козельський, С. Десницький, В. Каразін, П. Лодій та інші. Концепція “природного права”. Справедливі лише ті державні закони, які грунтуються на “природних правах” людини.Суперечність між природними правами людини і системою феодального суспільства породжувала потребу реформування на засадах розуму або природи.

До­говірна теорія держави. Просвітники використовували цю теорію для критики феодалізму. Козельський, Капніст, Лодій, Каразін, хоч і були радикальні, проте не вважали бажаним революційне перетворення суспільства, а прагнули йти шляхом реформ. Освіта і моральний осуд громадською думкою деспотичних порядків — засоби боротьби за утвердження суспільного договору.

Просвітники зводили будівлю свого суспільного ідеалу на основі ідей свободи, рівності та власності. 

Свобода — це прагнення усіх поневолених.

Козельський схилявся до республіки. Можлива й монархія, але заснована на законах, спрямованих на загальнонародне благо.

С. Десницький, ставив вимогу зміцнити орган народного представництва, вимагав незалежності та незмінюваності судів, рівності усіх перед судом, а також створення суду присяжних, впровадження місцевого само­врядування. 

В. Каразін, висував монархію, керовану обов’язковими законами, які б гарантували усім право “насолоджуватися цілком життям”.