75.Юридичний позитивізм /Джон Остін (Англія)/

Основою класичного позитивізму є теорія Джона Остіна.

Право - це наказ суверена.

Джерелом права є суверенна владна воля держави.

Субєктивні права громадян цілком походять від позитивного права. Лише держава створює особу як суб´єкта права, якості якого повністю визначаються законодавством. Зрозуміло, що в цій площині особа не може вимагати від держави визнання яких-небудь природних, людських прав.

Важливою гарантією нормального функціонування права і влади є звичка більшості до покори.

«Закон є закон». Негативне ставлення до всіляких конструкцій, які допускають припущення, що крім реально існуючої держави і пов´язаного з нею законодавства існує (і з цим треба рахуватися) якесь розумніше право і пов´язана з ним держава, що є еталоном для зіставлення й порівняння.

Норма права - правило, встановлене для панування з боку однієї особи, яка мислить, над іншою. Такими, на його погляд, є закони, встановлені Богом, і закони, встановлені людьми. Але застерігав, що не всі людські закони можна віднести до позитивного права. Існують правила, встановлені громадською думкою: міжнародне право, правила моди, етика і закони честі - «позитивна мораль». Отже, право в широкому розумінні криє в собі божественне право, позитивне право і позитивну мораль. Але між позитивним правом і позитивною мораллю, на думку Остіна, не існує близькості, подібності, а є суперечність, яка, однак, не позбавляє права його властивостей, навіть тоді, коли воно зазнає критики з моральних позицій.

Остін розділяв право і мораль. Але питання про морально належне право він не знімав повністю, а вважав, що це - справа етики, не правознавства.

Рішення суду - частина права, але лише в тому випадку, коли вони визнаються сувереном. Вони стають прецедентним правом.

76. Політико-правова думка в Українській козацькій державі і Гетьманщині. Погляди б. Хмельницького.

Після тривалого золотоординського панування на Русі в сер XIV ст. більшість південно-руських земель опи­нились під владою Польщі і Литви. Люблінська унія поклала початок польської коло­нізації, кріпацтву, політичному і національно-релігійному гніту українців. Через Польщу, Чехію і Литву в Україну почали проникати з Заходу ідеї Відродження і Реформа­ції, що підривали панування феодалів і католицької церкви. з´явився головний суб´єкт захисту неписаних давніх прав і вольностей русів, фор­мування державної ідеї — запорізьке козацтво. Саме воно ств в XVI ст. християнську демократичну республіку, лише номінально підлеглу королівській юрисдикції, звича­єве козацьке право, яке справило вплив на націо­нальну політико-правову ідеологію. Утворення Московської держави в XIII ст., звільнення від татаро-монгольського ярма стали умовою відродження власної державності. Т.ч, вітчизняна політико-правова думка відроджу­валася в надзвичайно складних історичних умовах, під впливом політико-правових систем сусід­ніх народів.

Вона еволюціонувала в руслі двох течій: духовної і світської.

Відродження укр державності пов´язано з  Хмельницьким,  очоливши казацько-селянське повс­тання його завданням був захист козацької республіки, прав Запорізького Війська, селян, міщан, православної церкви.

Успіхи казацько-селянської армії додають сміливості планам Хмельницького: домогтися політичної автономії України в складі Речі Посполитої.  Програма Хмельницького перед­бачала повернення західних земель Київської Русі, слави її кня­зів. Оптимальним варіантом союзу геть­ман обрав союз із православною Росією, пе­редбачав збереження козацької республіки з усіма правами і при­вілеями козаків і їх старшини, невтручання царських намісників у козацьке самоврядування і судочинство, збереження виборно­сті гетьмана, 60-тис. козацького реєстру і т.п. Гетьман сподівався, що Росія стане надійним союзником і гарантом безпеки України, її кордонів з Польщею і кримським ханством. Він усвідомлював свою відповідальність за народ України, його державність і права. Державотворчий геній Хмельницького проявився і в тім, що він зміг очолити перемо­жну визвольну війну народу, втілити його національні і держа­вні інтереси, відродити державу на демократичних началах, по­роджених народним досвідом і творчістю. Гетьман був першим і, на жаль, останнім харизматичним лідером, хто зміг сконсолі­дувати українське суспільство, пом´якшити гостроту соціальних протиріч, провести ряд важливих соціально-економічних пере­творень. Намір Хмельницького дати українській державі в оточенні феодальних монархій форму козацької республіки зі спадковою гетьманською владою.