71. Політико-правова ідеологія лібералізму

Ідеї ​​ранніх лібералів Локка, Монтеск'є та ін отримали продовження, що пов'язано з тим, що в Європі процвітав капіталізм. Центральною стала тема добродійної ролі приватної власності, її захисту та заохочення, тема активізму індивіда, гарантій недоторканності сфери приватної життєдіяльності людей і т. п.

Концепцію утилітаризму запропонував Ієремія Бентам.

Принцип користі лежить в основі розуму і закону. Цей принцип визначає сенс дій людини, яка прагне до задоволення, уникнення страждання.

Інтерес особистості він називає єдиним реальним інтересом. Необхідними умовами його реалізації є наділення індивідів правами особистої безпеки, чес­ті, власності, правом одержання допомоги.

Немає прав без обов´язків. Створюючи обов´язки, закон обмежує свободу. Тому закон - зло, пов´язаний із застосуванням покарання. Але без нього неможливо забезпечити безпеку.

Пропонував реформувати право, зробити законодав­ство ясним і доступним, відстоював свободу слова, друку, виступав за відкритість дій адміністрації, за пра­во асоціацій, зібрань Він хотів спростити й удосконалити зако­нодавчий процес, прискорити кодифікацію, зро­бити судову процедуру більш демократичною, а захист у суді доступним навіть біднякам. Осуд монархії і спадкової аристократії, виступав за республіку. Влада належить народу. Засуджував агресивні і колоніальні війни, розробляв про­екти міжнародних організацій для попередження воєн, мирного вирішення міждержавних проблем. Ідеї Бентама суттєво вплинули на розвиток правової науки. Його позитивний підхід до права передував оформленню позитивістської школи права, послужив становленню соціологічної школи права.

Мілль - послідовник Бентама. Вищою метою людської діяльності є сприяння щастю людства. Вводить в ети­ку поряд з принципом егоїзму принцип альтруїзму - самовіддане служіння суспільству. Цьому принципу може слідувати лише вільна людина. Сво­бода індивіда, громадянська і політична. Мета, заради якої суспіль­ство має право втручатися у свободу дій свого ін. людини, є самозахист.  Влада повинна вста­новлювати належний порядок, що є умовою розвитку особистості. Представницьке правління.  Розподіл влади.   Гумбольдт сформулював вчення про індивідуальність. Держава повинна обмежуватися винятково встановленням зовнішньої і внутрішньої безпеки. Будь-яке сприяння добробуту громадян з боку держави неможливе без втручання його у всі галузі людського життя. А втручання обмежить особисту свободу, і перешкодить своєрідному розвитку індивіда.

Штайн автор поняття соціальна держава, яка повинна підтримувати рівність в правах для всіх суспільних класів, сприяти економічному та суспільному прогресу всіх своїх громадян, бо в кінцевому рахунку розвиток одного виступає умовою розвитку іншого.

72. Фашистська політико-правова ідеологія

Фашизм — соціально-політичні рухи, ідеології і державні режими тоталітарного типу. В будь яких своїх проявах фашизм протиставляє інститутам і цінностям демократії так званий «новий порядок» та жорсткі засоби його утвердження. Фашизм у владі опирається на масову тоталітарну політичну партію (приходячи до влади, вона стає монопольною), підконтрольні владі профспілки і незаперечний авторитет «вождя», «дуче», «каудільо», а також на масовий ідеологічний і фізичний терор.

Альфред Розенберг - Німеччина

Розенберга вважають головним творцем нацистської теорії.

"Міф ХХ ст" - історія і завдання майбутнього вже не визначаються протистоянням класів або церковних догматів, а характеризуються боротьбою між расою і расою, народом і народом. На його думку, лише три речі – кров, раса і народ становлять сутність історичного розвитку, є вищою цінністю. Расу він трактував як різновид душі, вона є цінністю сама по собі. Головним завданням XX ст. вважав творення "нового типу людини". Раса вирізнялася не лише біологічними властивостями, а й духовними. Народ мав висунути вождя, який не нагадував ідеального героя. Він повинен бути подібним до простого народу.

На базі вождя і партії, яка його підтримує, мала утворитися нова держава – органічне та ієрархічне об'єднання, що визначає кожному його відповідне місце. Держави змінюються, змінюються закони, а народ залишається стабільним.

Карл Шмітт

Шмітт розглядається в науці як націоналіст, противник плюралізму, антиліберал, опонент парламентаризму і шанувальник італійського фашизму, противник правової держави та природного права і неоабсолютіст. Будучи юристом Шмітт був творцем ряду термінів та концепцій, які згодом увійшли в науковий, політологічний і навіть загальномовного лексикону, наприклад: «конституційна дійсність» і «політична теологія»