69.Історична школа права ( Густав Гуго, Фрідріх Карл Савін’ї, Георг Пухта)

XVIII ст. в Нім. В центрі уваги – питання виникнення та іст. розвиток права.

Для правильного розуміння державно-правових явищ визначальне значення має вивчення та осмислення їхнього історичного розвитку. В центрі уваги історичної школи права, яка виникла і розвивалася, як своєрідна реакція на Велику французьку революцію, були проблеми історії, традицій і поняття народу. Антиіндивідуалізм.

Густав Гуго

Позитивне право не є виключно теоретичною конструкцією, що твориться у процесі правотворчої діяльності законодавчих органів. Воно витворюється суспільним розвитком, як мова та звичаї. Право не встановлюється договором, не запроваджується за чиєюсь вольовою вказівкою і не дане Богом. Вчений порівнював утворення права з утворенням правил гри, які складаються незалежно від згоди гравців. Народний дух, свідомість народу є тими факторами, які визначають розвиток права. Закони тільки доповнюють, конкретизують позитивне право, а не творять його. Позитивне право є похідним від звичаєвого права, яке зумовлюється народною свідомістю.

Фрідріх-Карл фон Савін'ї

Право - витвір народного духу, ел. культури народу, не може встановлюватися свавільними бажаннями окремих індивідів або груп осіб. Формується у процесі спільного життя всіх людей, які становлять народ. Право розвивається і змінюється разом з розвитком національного духу. Савін'ї разом з тим не заперечує ролі і значення юристів у розробці права. Він поділяє історичний розвиток права на два етапи: "природного" права (звичаєве) та "вченого" права (утворене вченими-юристами). Наступним етапом у розвитку права Савін'ї визнає кодифікацію. Але на всіх етапах свого розвитку право не втрачає зв'язку зі своєю основою - загальним духом народу.

Георг Фрідріх Пухта

Право - елемент культури народу. Розвиток права збігається з еволюцією народного життя. Специфічні особливості того чи іншого права зумовлені особливостями народу. Воля окремої людини не відіграє ролі у праві. Це вираз загальної волі всіх учасників. Свобода - основне поняття права.

Іст школа права не заперечувала існування загальних засад та принципів права, які мають наднаціональний характер. Ці принципи дають змогу запозичувати чуже право як основу для розвитку власного.Рецепція римського права в ЗхЄвр.

Держава створена тією ж силою, що і право. Її основою є народний дух. Розвиток держави відбувається так само органічно, як і розвиток права.

Історична школа відкинула поклоніння перед такими абстракціями просвітництва, як розум, особа, природа чи природне право.

70. Психологічна теорія права Лева Петражицького.

Прагнення звільнення теорії права від вузького юридичного догматизму на основі дося­гнень психологічної науки привело до створення психологічної теорії права Левом Петражицьким. ХІХ-ХХст.

Наука про право, державу має спиратися на ана­ліз психологічних явищ.

Ввів поняття емоцій, що мають двосторонній, пасивно-активний характер. Емоції - істинні мотиви,рушії людської поведін­ки. Серед емоцій особливу роль грають емоції етично-моральні і правові. Моральні емоції імперативні, пра­вові — імперативно-атрибутивні.

Імперативні виявляються в усвідомленні особою свого обов´язку, атрибутивні — в усвідомленні свого права.

Право є особливою формою психічних переживань.

До сфери дії права входить безліч «життє­вих випадків», не передбачених офіційним пра­вом. Він відносив до правових норм безліч правил, у т.ч. правила різних ігор, правила ввічливості, етикету і т.п.

Відмовившись від сформульованих догматичних тлумачень джерел права,  він дає свою їх класифікацію: право

1. офіційне («підлягає застосуванню і підтримці з боку держави») неофіційне («позбавлене такого значення в державі»).

2. інтуїтивне і позитивне право. Інтуїтивне право — це просто почуття спра­ведливості, усвідомлення свого обов´язку. Та ін.класифікації.

Держава служить праву, забезпечує його здій­снення

Суспільно-політичні ідеали Петражицького були близькі до етичного соціалізму. Він теж бачив необхідність заміни «деспотичного режиму системою державного й общинного самоврядування», вважав, що в майбутньому право зживе себе і поступиться місцем нор­мам моральної поведінки. «Взагалі право існує через невихова­ність, дефективність людської психіки, і його завдання полягає в тому, щоб зробити себе зайвим і бути скасованим».

Психологічна теорія права і моральності Петражицького, яка викликала активну критику в юридичній літературі, мала чима­ло послідовників. Вона вперше показала недостатність пози­тивістського і природно-правового тлумачення права.