57. Французький соціалізм епохи просвітництва (мол’є, мореллі, де маблі)

В епоху Великої французької революції набули популярності ідеї соціалізму.

Мольє - Ідеолог бідних верств населення і основоположник ліворадикального напряму в ІППВ. Зло: багатство, деспотизм і релігійний догматизм. Засуджував абсолютизм. Пропонував встановити виборність посадових осіб, соціальну рівність, скасування приватної власності, право народу на збройне повстання.

Наполягаючи на тому, що всі люди є рівними від природи і, відповідно, «рівною мірою мають право на свою природну свободу і свою частку в земних благах», Мольє пропонував не поділяти порівну ці блага. Ліквідація приватної власності та заміна її суспільною. Тоді зникне заздрість, не буде обманів і хитрощів, судових процесів, крадіжок, грабежів і вбивств. Мельє закликав до об´єднання для боротьби проти тиранічного панування правителів і королів.

Де Маблі, основними завданнями суспільства є приборкання зла шляхом вгамування пристрастей і охорона природних прав людини: на розум, свободу, щастя, гідність і рівність. З метою охорони природних прав на основі договору люди створили державу і політичну владу. Встановлення гуманної влади, призначення правителів, здатних домогтися щастя у суспільстві, — право та обов´язок громадян. На відміну від Руссо, де Маблі доводив, що суспільного договору, за яким народ передав свої права правителям, ніколи не було. Якщо ці правителі діють не в інтересах суспільства, посягають на природні права, то народ як єдине джерело верховної влади має право чинити опір деспотам і скинути їх. Він вимагав скасування спадкової влади, перебудови суспільства на демократичних засадах. Значну увагу Маблі присвятив проблемі соціальної рівності. На його думку, нерівність несе нещастя суспільству, породжує ненависть. Природа не створювала ні рабів, ні панів, ні привілейованих, ні пригнічених. Першопричина нерівності — приватна власність.

Мореллі засновник утопічного «раціоналістичного комунізму». На відміну від Мора і Кампанелли, Мореллі виклав свої ідеї про комуністичне суспільство у вигляді проектів законів. Він обстоював природні права і свободи людини, природне походження держави та суспільства. Людина створена природою як рівна і вільна від будь-яких умовностей. І ці закони — постійні, незмінні і недоторканні. Перехід від «несвідомого» до «свідомого» можливий шляхом удосконалення законів, просвіти людей, побудови комуністичного суспільства.

58.Політико-правове вчення Марсілія Падуанського.

Філософ відноситься до завершального періоду епохи середньовіччя - соц-політ криза тогочасного суспільства, загострюються такі питання:

1. Співвідношення церковної та державної влади

2. Поширення феодальної роздробленості держав, що зумовило втрату обороноздатності держав, її економічної та політичної основи

3. Посилення класового розшаруван суспільства, що призвело до надмірного збагачення феодалів та зубожіння простих людей

4. Необхідн оновлення пр. системи тогочасних держав в аспекті формування феодального типу розвитку правової системи

5. Посилення протистоянь між людьми на релігійній основі.

Марсилій Пауанський, праця « Захист Миру»

Основні ідеї:

1. Виступав за повне відмежування державної влади від церковної, вважав, що причиною всіх негараздів тогочасного сусп.-ва була негативна практика втручання церкви у світські справи.

2. Церква повинна була бути позбавлена свого суверенного статусу та понижена до рівня державної установи, яка є підлеглою світській владі

3. Канонічне право могло бути включено до права державного лише за умови його санкціонув зі сторони держави шляхом встановлення примусу за невиконання тих або інших норм.

4. Філософ заперечував божественне походження держави оскільки вважав, що держава походить в результаті історичного розвитку та прогресу суспільства, ускладнення форм його організації та як результат усвідомлення необхідності політич об’єднання сусп.-ва виникає та розвивається держ.

5. Філософ виділяє сфери діяльності держави, які повинні бути визнані монополією в державі, бо мають державо утворююче значення(землеробство, ремісництво, торгівля, військова справа, священство та судочинство)

6. Розробив теорію народного суверенітету - єдиним джерелом державної влади є народ, проте не всі громадяни держави, а лише їх краща частина, військові,духовенство, чиновники, бо вони дбають про загальне благо

7. Обґрунтував відмінність між законодавчою та виконавчою владою, оскільки законодавча влада належить лише народу, а влада виконавча здійснюється монархом та урядом

8. Монарх мав бути виборною особою, саме сус-во має обирати найкращого та довіряти йому державну владу

9. Метою законів має бути встановлення громадянської справедливості та загального блага а також забезпечення стабільності влади правителя.

10. Судочинство мало бути виключною діяльністю держави, проте здійснення судочинства має покладатися на тих людей,яких обирає суспільство, вважаючи їх справедливими, неупередженими та гідними цього.