2. Загальна х-ка політико-правової ідеології епохи Відродження і Реформації.

Передумовою та основою Відродження був гуманізм. Представники протиставляли церковно-схоластичній вченості світські науки і освіту, які вивчали людину, її відносини з іншими людьми, спираючись при цьому на досвід, раціоналістичні оцінки й висновки. Гуманісти стверджували, що місце людини в суспільстві має визначатися заслугами індивіда, набутими лише власною діяльністю, і не повинно залежати від будь-яких інших факторів, безпосередньо не пов´язаних з цією діяльністю (походження, станової належності, майнових благ і т. ін.).Гуманізм природно обумовив різке підвищення інтересу до античної спадщини. Найбільший інтерес викликали вчення Арістотеля, Платона, Цицерона, римських юристів.

Період Відродження пов’язується з кінцем 14-15 ст і х-ся:

• Відродження ідей природного права,

• обґрунтування концепцій розумного правління.

• Розробляється ідеологія централізованої держави як засобу подолання внутрішньої роздрібненості.

• Формуються погляди щодо значення сильного механізму держави, з метою централізації, формування сильної самост. держави, утримання в покорі народу

Період Відродження пов’язується також з:

• Дослідж. античної культури, переосмислення цінностей Платона та Аристотеля

• визначення оптимальних форм здійснення правління, поширення гуманізму, згідно з якими в центрі існувати держави має знаходитися людина як особистість, що наділена честю та гідністю.

• Пошир ідеї централізації держави, особливо у військовій та економічній сфері.

• Правова система має бути заснована на засадах гуманізму

• Розвиток держано-правових явищ має бути здійснений відповідно до волі народу, виразником якої має бути сильний монарх.

Значення зх.-європейського Відродження ХІУ-ХУІ ст. для прогресу політичної думки важко перебільшити. Саме йому належить розроблення основ світського раціоналістичного світогляду нового часу і перетворення проблеми людини в центральну проблему науки про державу і право.

Періоди Реформації та просвітництва – етапи пізнього середньовіччя, що пов’язуються посиленням економічного та культурного розвитку Середньовіч Євр.

В цей період розвивається наука, проходять Великі Географічні Відкриття, створюються культурні шедеври, а економічна ситуація має стабільний характер та динамічно розвивається, припиняються релігійні війни та остаточно формується політична карта Європи. Важл винайдення книгодрукування. Завдяки книгодрукуванню - Святе Письмо рідною мовою, полемічна література. Тому реформаційний рух швидко прогресував.

Реформація й Відродження мали багато спільного. Відродж висувало вимогу перетвор. суспільства через розшир. світської освіти, творчих здібностей людини, розуму; Реформація залишалася в рамках середньовічного світу думок людини і в цих межах пропонувала її новий, спрощений шлях до Бога. Антична наукова спадщина справила певний вплив на політико-правову думку Реформації. Але теоретиками Реформації стали теологи, які тонко відчували тиск актуальних політичних, соціальних, духовних, культурних необхідностей, необхідність історичних перемін і йшли їм назустріч. Серед найбільш далекоглядних і діяльних теологів тієї пори слід вирізнити М. Лютера, Т. Мюнцера, Ж. Кальвіна.