21. Погляди софістів на державу та право.

Зміцнення демократичного ладу Афін у др пол V ст. до н. е. зумовило виникнення нової політичної думки, яку Сократ назвав софістикою. У центрі їхньої уваги були питання права, політики, моралі, ораторського мистецтва.

Значення творчості софістів у тому, що вони раціоналізували погляди на природу, суспільство, державу, політику, право, мораль, форми та норми людського спілкування, місце та роль людини у світі. Оголошення людини мірою всіх речей було основоположним принципом цього античного просвітницького руху.

Вже в античності розрізняли два покоління софістів: старших (Протагор, Гіппій) і молодших (Каллікл, Ликофрон).

Протагор. Людина є мірилом усіх речей. Торкаючись походження держави і права, Протагор змальовував первісних людей безсилими і нездатними до організованого життя. І перш ніж об´єднатися, людям необхідно було оволодіти умінням судити про справедливе й несправедливе.

«Держава сама встановлює, що вважати справедливим і несправедливим».Тому закон мінливий умовний продукт людської творчості.

Горгій - одним з найбільших досягнень людської культури є писані закони, які він називає охоронцями справедливості, яку він ставить за цінністю вище за них.

Гіппій - протиставив природне і позитивне право. Природне право є справедливість, в той час як позитивний закон суперечить справедливості.

Антіфонт - рівність всіх людей від природи,тому що у них одні і ті ж природні потреби. Нерівність всіх людей випливає з людських законів, а не з природи. Хоча справедливість полягає у тому, щоб не порушувати закони держави, проте багато приписів, що визнаються справедливими за законом, ворожі природі людини.

Лікофрон - держава - результат договору людей між собою про взаємний союз. Закон -договір, гарантія особистих прав, зробити громадян добрими і справедливими він не в силі.

Софісти були першими світськими теоретиками держави і права і мали величезний вплив на всю подальшу політичну та правову думку, і не тільки античну. Їхні теоретичні уявлення, різні варіанти співвідношення природи і закону, природного і штучного у сфері державно-правових уявлень тощо в різних модифікаціях використовувалися політичними мислителями та теоретиками права античності, середньовіччя та нового часу. Сучасні концепції правового позитивізму та природно-правового напрямку, ідея невідчужуваних прав людини беруть свої витоки у вченні софістів.

22.Вчення Гуго Гроція про право і державу.

Засновник новітньої теорії природного права та науки міжнародного права

«Право війни та миру» та «Історія людства»

1. Держава виникає із загальножиттєвої природи людини як загальнокорисна інституція, що стала наслідком свідомого об’єднання людей для спільного життя.

2. За своєю сутністю держава є вдосконалений союз вільних людей, укладений заради дотримання права та загальної користі. Держава фактично утворюється в результаті добровільного передання людьми частини своїх прав та свобод, на основі чого був сформований державний суверенітет. Таким чином, держава утворюється в результаті угоди людей відповідно до положень якої відбувається перерозподіл прав та свобод

3. Виокремив ознаки держави:

• Верховність влади

• Право на прийняття законів

• Здійснення правосуддя

• Право на призначення посадових осі

• Право стягувати податки

• Вирішення питань війни та миру

• Укладання міжнародних договорів.

4. Засуджував загарбницькі війни, але виправдовував війни, які націлені на покарання міжнародних агресивних організацій та встановлення миру.

5. Обґрунтував принцип непорушності договорів між державами та зміст права війни та миру

6. Вважав, що основою природного права є природа людини, в якому має бути відображено природні потреби самої людини

7. Право: божественне та природне, які були основою для подальшого формулювання позитивного права, яке забезпечувало природний стан устрою суспільства, в якому функціонує держава як самостійний автономний суб’єкт.

8. основою предмету права визначалася справедливість, а основою предмету політики вважалася корисність та доцільність