18. Погляди на державу і право Володимира Винниченка.

В. Винниченко був одним із авторів 4-ох універсалів та ін політичних документів ЦРУ.

Державницький ідеал - автономія Укр у складі демокр федеративної Рос республіки. Закони України мав ухвалювати лише її власний сейм, їх відповідність конституції. Основа - соціальна справедливість, рівність всіх перед законом, соціальна рівність.

У національному відродженні визнавав шлях «революційної демократії», який веде до соціального розкріпачення, наділення селян землею, самоврядування. Ця ідея, конкретизувалася в двох завданнях: досягнення національної державності і швидкий суспільний прогрес на шляху до моделі західноєвропейської соціал-демократії.

«Революційна демократія» не терпить насильства. Він вважав передчасним курс більшовиків на соціалістичну революцію, а їх ідею диктатури пролетаріату — непридатною в селянській Україні. Час розсіяв ілюзії Винниченка.

Лише після Другої світової війни він написав твір «Заповіт борцям за визволення», в якому відобразив еволюцію своїх політичних поглядів й методи боротьби за незалежн Укр:

1.незалежну Україну слід творити в Україні, а не поза її межами.

2.необхідність орієнтації на розв´язання національно-державного питання України не через війну, а через мир, зближення протилежних соціальних систем.Філософсько-політична теорія В. Винниченка ґрунтувалася на всебічній (духовної, правової, фізичної й матеріальної, внутрішньої) гармонії між людьми планети. Різні політичні системи не повинні ворогувати. Ці думки В. Винниченка багато в чому збігаються з ідеями представників теорії конвергенції (Дж. Гелбрейт, П. Сорокін, Я. Гінберген, Р. Арон, А. Сахаров та ін.

20.Загальна характеристика головних напрямків політико-правових вчень хх ст.

Особливістю пол-пр думки XX ст. є те, що в ній немає єдиного головного напрямку, а існує плюралізм поглядів. Численні спроби відобразити доктрину природного права і пристосувати її до нових умов. Увага до природного права значно посилилася і набула особливої актуальності в таких країнах, як Німеччина, Італія, Франція, Австрія після Другої світової війни. Формувалися нові уявлення про природне право. Природне право виводиться із мудрості Бога, загальнолюдських цінностей, розуму людини та ін. Помітного розвитку досяг соціологізм. Право здійснюється в судах, адміністративних закладах, судово-виконавчих органах тощо.

Суттєвих змін зазнав у XX ст. юр. позитивізм, який трансформувався в неопозитивізм.

У цілому все це проходило в загальному руслі розвитку природничих і суспільних наук і, поза сумнівом, мало і свої позитивні моменти, зокрема і в плані оновлення юридичної науки

Нормативістська теорія права Ганса Кельзена «чиста теорія права» - прагне звільнити правознавство від чужих йому елементів, що не є правом.

Із цих неопозитивістських позицій критикував не тільки природноправові вчення, а й традиційне позитивістське правознавство ХІХ-ХХ ст. за його нечистоту. Юриспруденція «розширилася» за рахунок психології та соціології,етики й політичної теорії.

Позитивне право - с-ма правил поведінки, що можуть бути здійснені примусовим способом. Воно лежить поза матеріальними і соціальними умовами суспільства, аполітичне.

Ступенева будова права. Пр. норми зв´язані між собою за принципом субординації. Нижчі норми випливають із вищих. Ототожнення права і держави.Відкидав поняття «правова держава» в загальноприйнятому смислі(тип держави, яка відповідає вимогам демократії), оскільки таке поняття є забобоном, заснованим на теорії природного права. Він же під правопорядком має на увазі тільки позитивне право з будь-яким довільним змістом.

Політико-правові ідеї солідаризму та інституціоналізму

Дюркгейм - основою суспільства є суспільна солідарність, а її головним джерелом - суспільний поділ праці. Колективне життя надто складне, щоб його міг утримати єдиний орган – держава.

Дюгі - солідаризм. Критикуючи народний суверенітет, мислитель протиставляв йому синдикалістський федералізм - нову політичну систему, покликану заступити ліберально-парламентські установи, забезпечити суспільну солідарність і гармонію класів.

Психологічна теорія права Л. Петражицького - розгляд правових явищ під кутом зору психічних переживань окремого індивіда. Право існує не в суспільстві, а у психіці людини. В результаті психічного переживання виникає певна норма, але це не законодавча норма, а психічна. Поділяв право на інтуїтивне і позитивне.

Засновником соціології права, школи «вільного права» був Ерліх

Право не в текстах законів, не в судових прецедентах, а в житті суспільства. Наука про право є частиною теоретичної науки про суспільство.Вихідні начала самого права, , варто шукати в утворюючих суспільство об´єднаннях і союзах.

Закон - не стільки право, скільки засіб забезпечення права

Крім цього розвивалисьтакі теорії як теорій солідаризму, еліт, нових шкіл права, концепцій плюралістичної демократії, соціальної держави і політики загального благоденства та ін.