1. Історія політичних і правових вчень як самостійна юр. Навчальна дисципліна. (Завдання та актуальність вивчення курсу. Юридичний характер.)

ІППВ можна назвати історією філософії права. Завдання - вивчення історії становлення і розвитку ідеї права, закону, держави, державно-правових інститутів у процесі формування людської цивілізації, формування світогляду юриста. Це не галузева наука, не теоретична,а світоглядна.

ІППВ дає можл зрозуміти важливість і значення Д і П в духовних надбаннях людства на різних етапах його розвитку, побачити роботу людської думки над пошуками оптимальних форм організації держ-правового буття людства.

В цілому філософія права повинна дати відповідь на питання: що таке право і яким воно повинно бути. Історія філософії права має своїм завданням виклад послідовного творення уявлень про правовий порядок в його суті та в ідеалі.

При вивч поглядів того чи іншого мислителя необхідно звернути увагу на іст умови появи певного вчення, на постать вченого, на співвіднош. між новим та попередніми вченнями. ІППВ знаходиться у тісному зв'язку з історією. Лише на фоні заг історії можливе вивчення історії філософії права.

В заг. предметом ІППВ як самост юр дисдипліни є політичні і правові теорії минулого, в їхній ґенезі, історичному розвитку і зв'язку з сучасністю.

Предметом ІППВ є історія виникнення і розвитку поглядів, вчень і теорій щодо походження, ролі і значення та ідеальної форми держави і політичної системи суспільства, а також вчень і теорій про право, його суть і призначення, окремі державно-правові інститути та теорій і концепцій про ідеальні або бажані форми державно-правового буття.

Причина взаємопов'язаності "політичного" і "правового" полягає у тому, що політичне у своїй суті є державне. Тим не менше, поняття "політичне" та "державне" не співпадають. Уявлення про їхнє співвідношення різне в різні епохи і у різних авторів.

Таким чином, в предмет даної науки входить історія теоретичних уявлень про найбільш істотні аспекти політики і права в їхніх необхідних внутрішніх взаємозв'язках, взаємодії та взаємовпливі.

При вивченні ІППВ використ увесь спектр загальнонаукових та спеціально наукових методів. Але особливо важливе значення для даної науки і предмету мають два методи: історичний та проблемно-концептуальний. Суть першого полягає у вивченні, осмисленні тієї чи іншої теорії, концепції в історичному контексті, який обумовив їхню появу. Тільки застосовуючи цей метод, можна правильно зрозуміти суть тих чи інших ідей, які можуть бути, з позицій сьогодення, або неприйнятними, або гостроактуальними. В той же час, засадниче розуміння справедливості, права, законності має дуже багато спільного на різних історичних етапах. Тому дуже важливим є проблемно-концептуальний метод, який дозволяє прослідкувати зародження і розвиток тієї чи іншої ідеї від найдавніших часів до сьогодення для всієї історії політичної та правової думки характерна наявність чотирьох головних ідей, які, в тій чи іншій мірі, притаманні кожній епосі і є визначальними у розвитку тих чи інших політичних та правових вчень. Це ідеї суспільної влади, свободи, закону та досягнення спільного блага.

З точки зору історичної перспективи, три періоди в ІППВ:

Античний - не розрізняє державу і суспільство, право і мораль.

Середньовіччя - держава і церква зливаються, норми права співпадають з реліг. канонами.

Новий період - боротьба людини за свої свободи, права.