Основний зміст соціологічних поглядів о.Конта

• ► при вивченні соціального життя слід не покладатися на здогадки, а обпиратися на спостереження, порівняльні методи, єдиним джерелом знань є емпіричні дані

• ► вивчення соціальних явищ не може бути абсолютним, а завжди є відносним, в залежності від нашої організації і нашого становища в соціальній сфері

• ► наука „соціологія” повинна давати відповідь не лише на питання, що існує, але й на питання як відбувається явище, вміти передбачити і розв’язати проблеми, що виникають

• ► все існуюче існує лише в тій мірі, в якій це буде доведено наукою; це можливо лише у тому випадку, якщо будуть вивчатися реальні факти суспільного життя

• ► існує взаємозв’язок соціальних елементів, частин і підрозділів суспільства (людей, груп, спільнот та ін.

Позитивізм-метод дослідження прцесів,який тяжіє не до теоретичного знання,а дослідження явищ,на експерименті,спостереженні.

№11

Соціальна думка XVIII-XIX ст.

Погляди на суспільство в період Нового часу (ХVП -поч. ХІХ ст.) Досить поширеними в цей період стали теорії «природного права» і «суспільного договору» Т.Гоббса і Д. Локка. Основні ідеї цих теорій:

1. люди народжуються вільними, рівними, з егоїстичною жадібністю;

2. люди мають однакові потреби і пристрасті і для власного самозбереження бачать в кожному собі подібному ворога і конкурента; тобто виникає «війна всіх проти всіх» за принципом моралі «людина людині - вовк»;

3. постійна загроза фізичного винищення приводить людей до укладання між собою суспільного договору, в основі якого лежить особистий інтерес і власна вигода;

4. суспільний договір робить людину істотою соціальною і формує громадянське суспільство;

5. держава –це живий організм, в якому правитель - душа, чиновники - нервова система, агентура - очі, гроші – кров суспільства (зародки натуралізму);

6. закони «природного права» здійснюються через діяльність держави, установ, санкцій, які зберігають громадянський мир, охороняють власність кожного громадянина;

7. уряд відповідає перед законом, а народ - носій влади і може скинути уряд або його не підтримати.

В подальшому ці ідеї були розвинуті Ш. Монтеск’є і Ж. Руссо та іншими. Наприкінці ХVШ ст. суспільна думка розвивалася в трьох головних напрямках: консерватизм, лібералізм, утопічний соціалізм. Ж. Руссо як автор вчення про походження соціальної нерівності, виділив видів відчуження людини, які існують і діють в суспільстві:

- політичне ( відчуження правлячих осіб від підданих і потреб держави);

- соціально-економічне (нерівність у власності, що породжує зло);

- моральне (намагаючись жити «краще», люди приходять до морального зубожіння);

- психологічне (в міру розвитку суспільства людьми оволодіває почуття самотності);

- загально-культурне (фальш у мистецтві, науці і стосунках між людьми)

Наприкінці ХVШ- початку ХІХ ст. суспільна думка розвивалася в трьох основних напрямках: лібералізм, консерватизм і утопічний соціалізм.

Лібералізм – А. Сміт, І. Бентам, Д. Мілль та ін. пропагували ідеї просвітництва, буржуазного індивідуалізму, підприємництва, свободи особистості, ділової ініціативи. Лібералізм заклав основи для створення теорії соціальної дії, соціального обміну, функціоналізму.

Консерватизм – Е. Берк, Л. Бональд, Ж. Местр та ін. не сприймали наслідки Великої французької революції як позитивні, пропагували монархічні порядки, які мають традиції і зміцнюють суспільство загалом, критично ставилися до буржуазного ладу, який зламував усталені станові основи суспільства, критикували ідеї Просвітництва.

Утопічний соціалізм – А. Сен-Сімон, якого називають «хрещеним батьком» соціології, висловив ряд глибоких ідей щодо природи суспільного устрою, вважаючи, що ідеалом його є стан, коли «влада над людьми» поступиться місцем «владі над речами». Сен-Сімон, як прибічник позитивізму, висловив такі положення стосовно науки про людину і суспільство:

1. віділення суспільства як специфічного наукового предмета і об’єкта дослідження;

2. введення спостережень і точних методів фіксації явищ, опис їх взаємодій;

3. розгляд суспільства в системі його взаємоз’язку з природою.

№12

КЛАСИЧНИЙ ПЕРІОД У РОЗВИТКУ СОЦІОЛОГІЇ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ – ПОЧ. ХХ СТ.)

Огюст Конт

Спенсер-засновник органічної теорії,структурно-функц.напряму.

Маркс-конфліктологія

Дюркгейм-Самогубство(егоїстичне,альтруїстичне,фаталістичне),досліджував соц. Факти,конц.соціальної солідарності

Вебер-розуміюча соціологія,теорія соц.дії

Тьоніс-теорія про спільноти

№13