Взаємозвязок соціології релігії з релігієзнавством.

Соціологія релігії - галузь релігієзнавства, яка досліджує взаємодію релігії та суспільства, вплив релігії на соціальну поведінку індивідів, груп, спільнот.

Головне для неї - соціальний вимір релігії, її вплив на соціальну поведінку. У сфері інтересів цієї галузі не релігія сама по собі, а те, як відбувається процес формування, функціонування релігійних об'єднань, інших інститутів, стосунки всередині них і між ними. Вона виходить з того, що належність індивідів до певної релігійної спільноти не завжди впливає на їх поведінку, а релігійні інститути нерідко визначають дії людей незалежно від їх вірувань, а то і і навіть усупереч їм. Поза межами її дослідження перебуває все, на чому зосереджена релігійна поведінка віруючих, - Бог, трансцендентне, надприродне. Не переймається вона й сутнісними особливостями релігії.

Засади соціології релігії були сформовані наприкінці XIX ст. старанням німецьких філософів, соціологів Макса Вебера (1864-1920), Георга Зіммеля (1858-1918), французького філософа, соціолога Еміля Дюркгейма (1858-1917), англійського соціолога польського походження, етнографа, антрополога Броніслава Малиновського (1884-1942).

Нині її погляд спрямований на соціальні аспекти розвитку нетрадиційних релігій та неорелігій; екуменістичні тенденції, процеси секуляризації, динаміку релігійності населення та ін.

Історія релігії. Будучи однією з базових релігієзнавчих дисциплін, вона акумулює знання від виникнення примітивних вірувань, первісних релігійних форм до становлення і розвитку національних і світових релігій, відтворює минуле різних релігій у конкретності їх форм, нагромаджує і зберігає інформацію про них.

№96

Взаємовідносини релігійних і громадських організацій.

Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об'єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Громадська організація — як об'єднання громадян утворюються для спільної реалізації спільних інтересів (культурних, економічних, вікових, гендерних, регіональних, релігійних, професійних, соціальних тощо).

За роки незалежності релігійна ситуація в нашій країні докорінно змінилася. Відбувалась нормалізація державно- церковних відносин, ухвалено ряд законодавчих актів, за якими релігійні організації одержали право юридичної особи, право володіння власністю, повну свободу пропаганди своїх віровчень. Держава повернула церкві значну частину вилучених у неї храмів, монастирів.

Домінуючою релігійною гілкою України за кількістю приходів та самовизначенням українців є християнство. Зараз воно налічує 57 напрямків, обіймає 96,6 релігійних громад: православні складають 52,4% громад, протестанти -27,1%, католики-16%.

Характерними рисами релігійності українців є високий рівень довіри до церкви та духовенства в порівнянні з іншими соціальними інститутами( після сім ї та колег), обрядовірство, аполітичність більшості віруючих. Значно вищий рівень релігійності вчителів сільської місцевості, порівняно з міським населенням, релігійності жінок (в порівнянню з релігійністю чоловіків), у людей із початковою та неповною середньою освітою на відміну у людей із вищою освітою (майже 70% проти 53%) тощо.

№15

Герберт Спенсер (англ. Herbert Spencer, 27 квітня 1820 — 8 грудня 1903) — англійський філософ і соціолог, один з родоначальників еволюціонізму засновник органічної школи в соціології, ідеолог лібералізму. Остаточно затвердив в науковому обігу термін «соціологія».. Його соціологічні погляди є продовженням соціологічних переконань Сен-Сімона і Конта, З ім'ям Герберта Спенсера пов'язують два підходи до розгляду суспільних явищ:

1. Розуміння суспільства як організму, подібному до біологічних, який керується тими ж законами організації, функціонування та розвитку.

2. Вчення про всезагальну еволюцію, що розповсюджується на неорганічний, органічний та над органічний (соціальний) світ.

№16

.Вперше до соціології поняття «соціальна дія» було введене та науково обґрунтоване Максом Вебером.  Соціальною дією він називав дію людини яка за передбачуваним діючою особою чи діючими особами смислом співвідноситься з дією інших людей або орієнтується на неї. За Вебером, соціальна дія передбачає дві необхідні ознаки: 1) суб'єктивну мотивацію суб'єкта, що діє (індивіда, групи, організації); 2) раціональність, усвідомленість; 2) орієнтацію на минулу, теперішню або очікувану в майбутньому поведінку інших суб'єктів, що діютьСоціа́льна ді́я — одне з головних понять соціології. Це форма або спосіб розв'язання соціальних проблем і суперечностей, в основу яких покладено зіткнення інтересів і потреб основних соціальних сил певногосуспільства. У широкому розумінні до соціальної дії належить будь-яка акція, вчинена соціальним суб'єктом для забезпечення своїх інтересів і потреб у певній соціокультурній ситуації.

№18

Структурный функционализм — методологический подход в социологии и социокультурной антропологии, состоящий в трактовке общества как социальной системы, имеющей свою структуру и механизмы взаимодействия структурных элементов, каждый из которых выполняет собственную функцию. Основоположниками структурного функционализма считаются известный американский социолог Толкотт Парсонс, который в своих исследованиях опирался на классические концепции Герберта Спенсера и Эмиля Дюркгейма, а также британский социальный антрополог польского происхождения Бронислав Малиновский. Базовой идеей структурного функционализма является идея «социального порядка», то есть имманентное стремление любой системы поддержать собственное равновесие, согласовать между собой различные её элементы, добиться согласия между ними. Ученик Парсонса — Роберт Мертон — внес большой вклад в развитие данного подхода и его адаптации к практике. В частности Мертон уделял большое внимание проблеме дисфункций. Основные положения

1) Общество рассматривается как система;

2) Процессы системы рассматриваются с точки зрения взаимосвязанности ее частей;

3) Подобно организму система считается ограниченной (то есть в ней действуют процессы, направленные на сохранение целостности ее границ).

№19

Феноменологі́чна соціоло́гія — напрямок, парадигма в соціології, яка виникла в 60-тих роках ХХ століття і розглядає суспільство як явище, створене й постійно відтворюване в духовній взаємодії індивідів. Проблеми взаємодії індивідів, розуміння дій і вчинків одних осіб іншими, питання тотожності і відмінності наукового осмислення світу та реального відчуття його людиною стали предметом дослідження феноменологічної соціології. Завдання феноменологічної соціології полягає в тому, щоб прояснити, виявити, зрозуміти, пізнати, як, яким чином люди структурують (упорядковують) сприйнятий світ (його феномени, явища) в своїй свідомості та як втілюють своє знання про світ у повсякденних діях, тобто в повсякденному житті. Представників феноменологічної соціології цікавить в першу чергу те, як об'єктивний світ соціальних явищ і процесів та його різноманітні структури сприймаються звичайними людьми в їхньому повсякденному житті. Тому прихильники феноменологічної соціології прагнуть теоретично осмислити соціальний світ в його людському, духовному 

№25

Э̀тносоциоло́гия (этническая социология) — дисциплина, изучающая социальные процессы и явления в разных этнических средах и этнические процессы в социальных группах.Этническая социология — часть социологии, одно из ее направлений (как и социология семьи, сельская социология и т. д.). Предметом этносоциологии является изучение социальных аспектов развития и функционирования этнических групп, их идентичности, интересов и форм самоорганизации, закономерностей их коллективного поведения, взаимодействий этнических групп, взаимосвязей личности, включенной в эти группы, и социальной среды^[1].Основные темы, разрабатываемые этносоциологами:(влияние национальных факторов на социальную структуру и миграцию населения;использование и рациональное распределение трудовых ресурсов с учетом их этнической принадлежности;социальная детерминированность национального самосознания, межнациональных отношений;межэтнические конфликты;национальные особенности ценностных ориентаций, стереотипов поведения, культурных интересов и потребностей в социальных группах;этноязыковые процессы, в том числе билингвизм^[2].)

№35

Соц. Статус-це позиція особистості у межах соц.. системи.

Соц.роль-вона визначається суспільством відповідно до статуси.

Види статусів(особистий, природжений,соціальний,досяжний,змішаний, приписний)

№75

Партії, уряди, відносини між партіями і урядами, електоральна поведінка, соц.. держава, політика свідомості і поведінки,

№78

Націоналі́зм (фр. nationalisme) — ідеологія і напрямок політики, базовим принципом яких є теза про цінність нації як вищої форми суспільної єдності і її первинності в державотворчому процесі.Антиколоніальний — націоналізм етносів перед здобуттям незалежності, які прагнуть прогнати чужоземних володарів і на місці колишньої колоніальної території створити нову державну націю.Інтеграційний — рух етносів після здобуття незалежностівід колоніального поневолення, які намагаються об’єднати та інтегрувати у національну спільноту етнічно строкате населення і витворити нову націю з колишньої колоніальної держави.Сепаратистський — рух перед здобуттям незалежності, спрямований на те, щоб відколотися від більшої політичної одиниці і заснувати на своїй території нову політичну націю.

№91

Культура –це рівень оволодіння суспільства певними цінностями.

Адаптивна функція(Адаптивна функція полягає у забезпеченні адаптації (пристосування) людини до зовнішнього середовища^[1].)

Інтегративна функція(Інтегративна функція полягає в об'єднанні людей у соціальні групи, народи, держави, одночасно у членів однієї соціальної групи формується приналежність до неї^[1]).

Креативна функція(В процесі пізнання світу та самого себе, людина виявляє свої творчі можливості.)

Комунікативна функція(полягає в передаванні історичного досвіду поколінь через механізм культурної спадкоємності та формуванні на цій підставі різноманітних способів і типів спілкування між людьми)

Нормативна функція(Людські колективи створюють норми, стандарти й правила поведінки, що стають основою для права, моралі та ідеології)

Релаксаційна функція(Культура забезпечує фізичний та психологічний відпочинок людини)

Перетворювальна

№92

Типи культурни:Матеріальна(те, що створила людина, засоби праці, певні предмети)

Духовні(дух. Цінності-традиції, релігія)