1. Гігієнічні чинники:

   • нормальні умови праці: відсутність шуму, загазованості, вібрації;

   • умови побуту: роздягальні, душові, кімнати відпочинку, їдальня;

   • організація праці: сировина, інструменти, забезпечення завданням;

   • режим роботи: розумна тривалість робочого дня, перерви.

2. мотиватори задовольняють «внутрішні» потреби людини, які полягають у визнанні досягнутих успіхів у роботі, інтересі до її змісту, відповідальності, самостійності та інше.

№82,83

Менеджмент як мистецтво управління економікою

Соціальне управління – сукупність цілей, функцій, принципів та методів, взаємодія яких забезпечує ефективне функціонування соціальної системи.

Напрями соціального управління виробничим колективом:

1. Формування і оптимізація соціальної організації колективу.

2. Створення умов для здійснення працівниками своїх соціальних і політичних прав, на задоволення їх потенціальних і духовних потреб.

3. Виховання і розвиток соціально значущих якостей працівника.

4. Дослідження стану соціально-трудових відносин.

Система американського інженера Ф.Тейлора заклала основи наукової організації праці, вимагала нової організації управління, нових обов’язків управляючих - менеджерів.

Менеджмент – це специфічний соціальний і економічний інститут, який впливає на підприємницьку діяльність і породжує специфічний спосіб життя у ринковому суспільстві; сукупність осіб, зайнятих управлінською працею у сферах приватного та суспільного бізнесу, тобто своєрідний клас управляючих; наукова дисципліна, що вивчає проблеми управління суспільним виробництвом.

Менеджмент пов’язаний лише з проблемами управління виробництвом та розглядає ці проблеми комплексно, поєднуючи соціологічні, економічні, організаційні, психологічні та інші підходи.

Соціологія праці і управління розглядає не тільки проблеми управління виробництвом, а й методологічні та інші аспекти функціонування і розвитку соціальних інститутів, специфіку соціально-трудових відносин, різноманітні соціальні групи в сфері праці тощо, а також проблеми управління вона розглядає виходячи з найбільш широкого соціального змісту, використовуючи принципи, методи, закономірності соціального управління

Менеджмент – це мистецтво управління.

Принципи соціального управління – це основні положення, які відображають пізнані та засвоєні людиною об’єктивні закони та закономірності, якими органи управління керуються у процесі створення і функціонування соціальних систем управління.

Основні принципи системи управління за Ф. Тейлором:

1. Запровадження наукової організації праці.

2. Звільнення робітників, які працюють не на повну потужність.

3. Співробітництво адміністрації з робітниками в розв’язанні виробничих завдань.

4. Однакова відповідальність за справи на виробництві як адміністрації, так і робітників.

№57

Соціологія вільного часу.Вільний час студентської молоді.

Соціологія вільного часу — галузь соціології, яка вивчає особливості поведінки особистості, соціальної групи чи спільноти у час, вільний від праці, навчальної діяльності, задоволення різноманітних фізіологічних потреб (сон, споживання їжі тощо).

Ця галузь досліджує вільний час як суттєвий елемент способу життя особистості, групи, спільноти; співвідношення його з іншими елементами бюджету часу, особливо з робочим часом і працею; специфіку його взаємозв'язку з соціальними інституціями (освітою, сім'єю, засобами масової комунікації тощо), із соціальною структурою, соціальними процесами, соціальною мобільністю, культурними трансформаціями тощо.

№88

Соціологія культури- це галузь соц.. яка вивч. К-ру як соц.. явище, її місце і роль.

Предметом соціології культури є соціальний механізм розвитку культурної сфери, поведінка соціальних суб’єктів у культурній сфері.

Об’єктом соціології культури є культура суспільства як соціальне явище, її виникнення, розвиток, тенденції та суперечності, вплив на різні суспільні групи та її місце у духовному житті суспільства.

В ХІХ ст. певного поширення набув соціокультурний підхід. Російський філософ і соціолог М. Данилевський (1822 – 1885) виділив 13 культурно-історичних типів, середн них і “слов’янський”. У ХХ ст. німецький філософ О. Шпенглер (1880 – 1936) вважав, що культурно-історичні типи (вісім) – це замкнуті організми, які протистоять один одному

№89

Категорії та функції соціології культури.

До основних категорій соціології культури відносять “норми”, “цінності”, “ціннісні орієнтації”, “зразки поведінки”, “менталітет”, “інтереси” та ін.

Функції культури:

• генетична – культура розвиваєтсья одночасно з формуванням суспільства, вона народжена ним і впливає на нього;

• ціннісно-нормативна (виховна) – культурні норми, цінності, ціннісні орієнтації впливають на соціалізацію індивідів;

• інтегративна – впливає на розвиток культурних відносин;

• регулятивна – збереження відносної цілісності суспільства;

• творча – пов’язана з виробництвом засобів подальшого розвитку суспільного й індивідуального життя;

• світоглядна – елементом культури є світогляд, який формується в межах культурної системи;

• комунікативна – важливим елементом культури є мова, як основний засіб

спілкування людей.

№90