№1.

Предмет і об’єкт соціології.

Предмет соціології – закони і закономірності функціонування та розвитку особистості, соціальної групи, спільноти, суспільства в цілому; соціальне життя суспільства, тобто взаємодія соціальних суб’єктів з проблем, пов’язаних з їх соціальними статусами і ролями.

• О’бєкт соціології:

1.Суспільство як цілісна система

2.Цілісний зв’язок функціонування суспільства

3. Емпірично надана реальність

4. Об’єктивні соціальні явища суспільства(Соціальні відносини, соціальні організації, соціальні спільноти, соціальні явища, соціальні процеси, соціальні інститути, соціальні суб’єкти)

№2

Виникла у 20-30рр.Засновник Огюст тКонт.Повязана з інш. Науками, бо вона дає науково-обгрунтовану теорію про сусп.,забезпечує розуміння законів взаємодії різних сфер.

№3

Функції соціології

Функції соціології:

1)Теоретико-пізнавальна (теоретична). Полягає у тому, що соціологія накопичує та систематизує знання, прагне скласти якомога повнішу картину соціальних відносин та процесів у сучасному суспільстві, поповнює та збагачує соціальне знання, розробляє концепції, теорії, ключові поняття і категорії. Сюди відноситься отримання об’єктивного знання про основні соціальні проблеми розвитку нашого суспільства.

2)Практично-перетворювальна функція: соціальна інформація є першим етапом, бо вона не може зразу перетворитися на прогнози, рішення тощо. Тут є прикладна соціологія – вона забезпечує розробку прогнозів, рекомендацій у вирішенні тих чи інших соціальних проблем, аж до рівня трудового колективу.

Висновки, рекомендації соціологів служать для вироблення певних соціальних рішень.

3)Інформаційна функція полягає в тому, що методи та технології цієї науки дають змогу отримання найрізноманітнішої соціальної інформації відносно всіх сфер діяльності суспільства, полягає у збиранні, концентрації соціологічної інформації, одержаної у результаті проведення досліджень.

4)Прогностична функція, тобто видавання соціальних прогнозів. Соціологічні дослідження завершуються обґрунтуванням коротко-або довгострокового прогнозів досліджуваного об’єкта.

5)Описова функція – описання, систематизація, нагромадження дослідницького матеріалу у вигляді аналітичних записок різних наукових звітів, статей, книг.

6)Світоглядна функція полягає в тому, що соціологія, озброюючи людей соціологічними знаннями, формує погляди на соціальні процеси, дає їм теоретичну основу для практичних дій, оцінки явищ соціальної реальності.

7) Виховна функція – реалізується в тому, що знання, які здобуваються цією наукою безпосередньо використовуються системою виховання і впливу на свідомість і поведінку людей з метою формування їх певних соціальних якостей.

8) Ідеологічна функція. Збираючи соціологічні дані, виконуються певні політичні замовлення, що базуються на тій чи іншій ідеології.

№4.

Структура соціології.

. Структура соціологічного знання

1 рівень – загальна соціологічна теорія;

2 рівень – спеціальні соціологічні теорії (соціологія середнього рівня);

3 рівень – конкретно-соціологічні (емпіричні ) дослідження.

Загальна соціологічна теорія включає до себе багатоманітні концепції, що розробляються з метою роз’яснення та інтерпретації загальних аспектів соціального розвитку суспільства. Протягом історичного розвитку суспільства було вироблено багато різноманітних концепцій, що пояснювали специфіку закономірності розвитку людського суспільства. Ці концепції відбивали, з одного боку, вже досягнутий рівень соціальних наук, з іншого боку – специфіку підходу тих чи інших вчених до пояснення тих чи інших явищ. Спеціальні соціологічні теорії – це області соціологічного знання, котрі мають своїм предметом дослідження відносно самостійні і специфічні підсистеми суспільного цілого (етносоціологія, соціологія молоді, міста тощо), відносини і окремі сфери життєдіяльності (соціологія праці, побуту, соціальна психологія тощо), інститути (соціологія громадської думки, соціологія сім’ї, освіти тощо), процеси (соціологія організації, конфліктологія тощо) – тобто галузеві знання. Конкретно-соціологічні (емпіричні) дослідження являють собою методи та технології збору соціальної інформації – встановлення та узагальнення соціальних фактів посередництвом прямої або непрямої реєстрації подій, характерних для вивчення соціальних явищ та процесів.

№5(4.3)

Мікросоціологія-розглядає явища на рівні малих спільнот,Макросоц-……..

№6

Актуальність прогнозування полягає в тому,що розширилися масштаби прогност.діяльності,зросла цінність прогнозів.Функції-виявлення певних змін ситуації,встановлення розвитку явища.

№7

Вчення про суспільство в концепціях стародавнього світу.

Історія соціальної думки Стародавньої Індії свідчить про існування різноманітних ідейних течій і їхніх представників, що намагалися не просто пояснити світ людських відносин, але й „узгодити” його з релігійним буттям, показати цінність релігії для реальних людських відносин. Боротьба двох напрямків: ідеалізму і матеріалізму. Антична історія Греції і Риму надає багатий матеріал для розвитку соціологічної науки. Погляди на суспільство має філософська спадщина Демокріта, Платона, Аристотеля.

Демокріт (5-4 ст. до н.е.) –вважав, що суспільство виникає в лоні природи, причому люди, спостерігаючи за природою и переймаючи спосіб життя тваринного світу, прийшли до культурного життя. Найкраща держава – демократія, бо вона забезпечує вибір найдостойніших для сумлінного виконання державних обов’язків.

Платон ( 5-4 ст. до н.е.) –розглянув соціально-політичні проблеми в творах «Політик», «Держава», «Закони». На його думку, держава і закони необхідні, оскільки більшість людей не спроможні керувати своїми пристрастями і бажаннями, тобто не здатні досягти досконалості.

Платон пропонує модель політичного устрою – «ідеальну державу», яка здатна реалізувати головний принцип життя – справедливість і благо. В ідеальній державі повинні, за думкою філософа, жити три верстви населення, які не повинні втручатися в справи один одного:

1. філософи-правителі (розумний початок);

2. воїни-стражники ( лютий початок);

3. виробники ( ремісники, хлібороби, будівельники тощо)

В ідеальній державі немає місця приватній власності, держава повинна втручатися в регулювання шлюбних відносин, оскільки діти беруться на виховання державою і, як і жінки, є спільними для членів суспільства.

Арістотель (4 ст. до н.е.) – вважав, що сенс життя людини – досягнення вищого блага через діяльність, доброчесність. Ці проблеми розглядаються в його етичному вченні ( «Етика Нікомаха», «Етика Евдема», «Велика етика»).

Уявлення про державу:

• держава виникає природно, як і всі живі організми;

• лише в державі людина стає повноцінною;

• людина, яка живе поза держави є недорозвиненою в моральному плані істотою;

• усім громадянам держава забезпечує справедливість, оскільки регулює норми політичного спілкування;

Арістотель виділяє три способи життя:

1. брутальний, грубий, коли під благом і щастям люди розуміють втіхи и розваги;

2. державний, під яким люди достойні і діяльні розуміють пошану, яка є метою життя;

3. споглядальний

№8,9

"Батьком" соціології як науки вважають французького філософа Огюста Конта (1798-1857 pp.).

Нова наука, за О. Контом, має два розділи - соціальну статику, що вивчає анатомію суспільства, його структуру, побудову тощо, і соціальну динаміку, яка вивчає закони руху та розвитку суспільства, його прогрес.

Також дослідник започаткував теоретичний аналіз інду­стріального суспільства, за що його вважають родоначальником індустріальної соціології.