- •1. Моделі стратегічного управління їх характеристика та особливості використання у сучасній управлінській практиці
- •2. Конкурентні переваги, сутність, класифікація. Носії конкурентних переваг підприємства.
- •Гурвіца, лапласа, селіджа
- •5. Ключові гіпотези страт управління за Ансоффом. Випадковість стійкість та д-сть
- •6 Методи визначення конкурспр п-ва та його товарів та послуг. Особливості страт управління конкурентоспроможністю п-ва
- •Сутність класифікація та основні хар-ки конкур переваг підприємства
- •8.Ключові компетенції п-ва.Основні хар-ки компетенцій ієрархія компетенцій
- •9.Страт управління на засадах контролю екстраполяції передбачення змін та гнучких екстрених рішень
- •10. Ключові гіпотези стратегічного управління.
- •11. Оцінювання ємності ринку в процесі управління страт. Позицією п-ва
- •12. Різновиди корпоративних, ділових та функціональних стратегій у стратегічному наборі п-ва
- •Піходи до управління страт змінами в організації їх хар-ка. Методи проведення стратегічних змін.
- •Оцінювання стратегічних альтернатив п-ва. Система критеріїв оцінювання стратегі
- •16. Особливості стратегічного управління конкурентоспроможністю п-ва
- •17. Моделі стратегічного управління їх відповідність рівню передбачуваності змін у зовнішньому середовищі організації
- •18. Поняття конкурентоспроможності п-ва та конкурентоспроможності його товарів і послуг. Наукові підходи до вихначення конкурентоспроможності.
- •19. Охарактеризуйте наступні методи оцінки конкурентоспроможності; метод рангів, метод балів, метод різниць, метод еталону
- •24. Умови реалізації стратегії на п-ві. Орг структура управління
- •25. Поняття сильних і слабких сигналів зовнішнього середовища. Побудова системи управління на основі слабких сигналів
- •26. Наукові підходи до оцінки привабливості стратегічної зони господарювання. Стратегічна гнучкість і синергізм сзг.
- •27. Оцінювання конкурентоспроможності на основі матричних методів
- •28. Різновиди моделей оцінювання стратегічної позиції підприємства
- •29. Побудова системи управління на основі ранжування стратегічних завдань
- •30. Суть стратегічних змін та визначення їх рівня, хар-ка впливу різнорівневих стратегічних змін на п-ві
10. Ключові гіпотези стратегічного управління.
І. Ансофф сформулював ключові гіпотези стратегічного управління на ХХІ століття:
1. Гіпотеза випадковості, яка стверджує, що єдиного рецепту оптимального управління компанією не існує.
Іноді гіпотезу про випадковість трактують так: якщо універсальне рішення відсутнє, це означає, що кожна компанія унікальна за своєю природою і повинна шукати свій власний шлях. Проте ця теза не відповідає нашим поглядам. Наше розуміння зазначеної гіпотези таке: між двома загальними для всіх рішеннями є деякий середній набір різних типів управлінської поведінки, який відповідає різним типам проблем.
2. Гіпотеза про залежність від зовнішнього середовища: проблеми, які ставить перед компанією зовнішнє середовище, визначають оптимальну модель поведінки фірми.
3. Гіпотеза про відповідність (запозичена з кібернетики). Для досягнення успіху рівень агресивності стратегії компанії має відповідати рівню турбулентності середовища.
4. Гіпотеза про стратегії, здібності і обрані види діяльності. Діяльність компанії, коли її стратегічна поведінка відповідає рівню турбулентності середовища, а ділові здібності відповідають стратегічній поведінці, мають досягати успіху.
5. Гіпотеза про багатоелементність, яка заперечує те, що якийсь один компонент управління — чи то ключові менеджери, чи то структура, культура чи система — є головною умовою успіху. Навпаки, успіх компанії — результат взаємодії і взаємодоповнення декількох ключових елементів (хоча за різних умов один чи кілька компонентів можуть переважати над іншими).
6. Гіпотеза збалансованості системи. Для кожного рівня турбулентності середовища можна підібрати комбінацію (вектор) елементів, що оптимізує успіх фірми.
11. Оцінювання ємності ринку в процесі управління страт. Позицією п-ва
Ємність (місткість) ринку – це можливий обсяг реалізації товару на ринку протягом певного періоду часу, що залежить від попиту на товар, рівня цін, загальної кон’юнктури ринку, доходів населення, ділової активності.
Ємність ринку характеризується розмірами попиту населення та величиною обсягів товарної пропозиції і вимірюється як у натуральних, так і у грошових показниках. Ємність ринку змінюється зі зміною факторів, що її визначають.
Ємність ринку можна визначати як реальну і потенційну:
Реальна ємність ринку — це обсяги продажу товарів у даний час конкретній групі споживачів. Потенційна ємність ринку (ринковий потенціал) — це максимально можливі обсяги продажу товарів за конкретний проміжок часу, яких можна досягти .
Грошова ємність ринку – це величина, що відображає кількість грошей, які можуть бути увібрані запропонованими на ринку товарами, цінними паперами й послугами, та лімітується розмірами послуг і рівнем виробництва.
Оцінка ємності ринку та його сегментів у змінних умовах конкурентного середовища необхідні для розробки ефективної виробничої програми підприємства (у т.ч. для формування оптимальної виробничої стратегії) та вибору ним таких стратегій свого розвитку, які сприятимуть покращенню або зміцненню його стратегічної позиції на ринку.
У процесі управління стратегічною позицією підприємства, як правило, визначають місткість регіонального і/або товарного ринків.
Регіональний ринок – товарний ринок, територіальні (географічні) межі якого охоплюють територію одного регіону або його частини.
Товарний ринок – сфера обороту товару (взаємозамінних товарів), на який протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція.
Ємність товарного ринку – обсяг реалізації певного виду товару/товарів, який може бути здійснений на ринку для задоволення пред’явленого на ньому платоспроможного попиту населення у певний проміжок часу.
Чинники, що впливають на ємність товарного ринку: обсяг, структура та якість товарної пропозиції; кон’юнктура ринку; рівень цін; особливості організації торгівлі та формування попиту; інші.
Визначення ємності ринку на основі: індексу панелі досліджень; витрат домогосподарств на товари/послуги; коефіцієнта частоти купівлі товару/користування послугою; коефіцієнтів приведення обсягів продажів; інших наукових підходів.