46. Валютна позиція банку. Види валютних позицій. Рахунки, призначені для врахування валютних позицій та порядок їх закриття.

Індикатором валютного ризику банку є валютна позиція. Валютна позиція визначається співвідношенням між сумою активів і позабалансових вимог у певній іноземній валюті та сумою балансових і позабалансових зобов’язань у тій самій валюті.

  VP = АV – LV.    

Валютна позиція банку може бути відкритою або закритою і розраховується окремо за кожною іноземною валютою, що входить до мультивалютного портфеля банку. Валютна позиція називається відкритою, якщо сума активів в іноземній валюті не збігається з сумою пасивів в тій самій валюті. Існують два види відкритої позиції:

чиста довга валютна позиція (АV > LV) — сума активів в іноземній валюті перевищує суму відповідних пасивів (показник валютної позиції має знак «плюс»);

чиста коротка валютна позиція (АV < LV) — сума зобов’язань перевищує суму активів у одній і тій самій іноземній валюті (показник валютної позиції зі знаком «мінус»).

Якщо сума активів в іноземній валюті врівноважена сумою пасивів у тій самій іноземній валюті (АV = LV), то така позиція називається закритою, або позицією зведення чи відповідності. У такому разі валютного ризику майже немає, адже зміна курсу однієї валюти щодо іншої однаково позначається як на вартості активів, так і на вартості пасивів, а це не потягне за собою ні втрат, ні доходів внаслідок зміни валютного курсу.

На валютну позицію банку впливають такі операції:

купівля, продаж готівкової та безготівкової іноземної валюти, поточні та строкові операції, за якими виникають вимоги й зобов’язання в іноземних валютах, незалежно від способів і форм розрахунків за ними;

одержання та сплата іноземної валюти у формі доходів, витрат та нарахування процентних доходів і витрат;

надходження коштів у іноземній валюті до статутного фонду банку;

погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті;

купівля та продаж основних засобів і товарно-матеріальних цінностей за іноземну валюту;

інші обмінні операції з іноземною валютою. Бухгалтерські записи, які стосуються обмінних операцій і впливають на зміну валютної позиції банку, в практиці вітчизняних банків виконуються з використанням технічних рахунків:

3800 АП «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів»;

3801 АП «Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів».

В Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України наведено таку характеристику рахунків 3800 і 3801: Рахунок 3800 призначений для відображення операцій з іноземною валютою. За дебетом рахунка обліковується вартість іноземної валюти, що збільшує коротку або зменшує довгу відкриту валютну позицію. Відповідно, за кредитом рахунка відображаються вартість іноземної валюти, що збільшує довгу або зменшує коротку відкриту валютну позицію. Для обліку гривневого еквівалента позиції банку щодо іноземної валюти, яка обліковується за рахунком 3800, призначено технічний рахунок 3801 АП«Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів». • за дебетом рахунка фіксуються еквіваленти сум іноземної валюти, що збільшують довгу або зменшують коротку відкриту валютну позицію; • за кредитом рахунка проводяться еквіваленти сум іноземної валюти, які збільшують коротку або зменшують довгу відкриту валютну позицію. Використовуючи технічні рахунки 3800 і 3801 для контролю валютних позицій, банк повинен додержуватися таких правил: • записи за цими рахунками в аналітичному обліку здійснюються в розрізі кодів валют, які є обов'язковим параметром номера аналітичного рахунка; • наприкінці кожного операційного дня суми залишків у гривневому еквіваленті за технічними рахунками 3800 і 3801 мають бути тотожними.