4. Особа в Україні володіє широким колом прав і свобод (ст. Ст. 25-63 Конституції України), права і свободи, закріплені у Конституції України, не є вичерпними (ст. 22 Конституції України).

Під правами і свободами в юриспруденції розуміється особлива юридична можливість поводити себе певним чином, вимагати відповідної поведінки від інших суб’єктів, користуватися певним соціальним благом. Сукупність цих прав покликана забезпечити активну участь людини і громадянина України в усіх сферах суспільних відносин і задоволення їх законних потреб та інтересів. Але реалізація людиною і громадянином своїх прав має певні межі. У демократичній правовій державі недопустимі зловживання особою правами і свободами. Їх здійснення не повинно виходити за рамки тих повноважень, які випливають із змісту того чи іншого права, а також не повинно порушувати законні права та інтереси інших осіб.

Права й свободи людини і громадянина, закріплені у чинній Конституції України, не є вичерпними. Це означає, що в майбутньому система прав і свобод може бути розширена та вдосконалена і, в той же час, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ст. 22 Конституції України).

5. Принцип гарантованості прав і свобод людини і громадянина полягає в тому, що по-перше, конституційні права і свободи гарантуються державою і не можуть бути скасовані (ст. 22). Найголовніша практична цінність прав і свобод полягає у їх реальності, у тому, якою мірою ці права можуть бути здійснені людиною і громадянином у повсякденній реальності. З метою забезпечення реальності прав і свобод в Україні створюється і функціонує система їх гарантій, тобто засобів та умов, що покликані забезпечити повне і безперешкодне здійснення людиною і громадянином своїх прав і свобод.

У цій системі виділяють економічні, політичні і юридичні гарантії. В сучасних умовах побудови основ правової держави, коли право повинно відігравати все більшу роль в житті суспільства, на перший план висуваються юридичні гарантії прав і свобод.

Основний зміст і призначення юридичних гарантій полягає у створенні таких правових інститутів, які б забезпечували можливість реалізації прав і свобод, а також охороняли їх від всіляких порушень.

Прикладом юридичних гарантій, що містить у собі Конституція України , є заборона будь-якого прямого чи непрямого обмеження прав, встановлення прямих чи непрямих переваг за расовими і національними ознаками, а також заборона всякої проповіді расової чи національної винятковості, ворожнечі або зневаги. До юридичних гарантій прав і свобод слід віднести також і діяльність правоохоронних органів – суду, прокуратури, органів внутрішніх справ та національної безпеки.

6. Важливим принципом конституційно-правового статусу особи в Україні є взаємна відповідальність держави і особи (ст. 56 Конституції України). Це означає, що не тільки особа несе перед державою відповідальність за виконання покладених на неї обов’язків, але й держава повинна відповідати перед особою за виконання своїх обов’язків перед нею.

Проголошення Конституцією права на відшкодування моральної та матеріальної шкоди серед основних прав громадян є значним кроком на шляху всебічного забезпечення прав і свобод людини. Здійснене вперше в конституційній практиці, воно свідчить про реальність визначеного в рамках державної політики принципу пріоритету загальнолюдських цінностей.

Типологія правового статусу – це його класифікація, розподіл за певними критеріями. Класифікувати правовий статус можна за такими підставами:

1. За джерелом права, де визначається, фіксується те чи інше право особи. В залежності від цього виділяють:

 конституційний статус особи;

 цивільний статус особи;

 кримінальний статус особи;

 адміністративний статус особи тощо.

2. В залежності від характеру зв’язків між державою і особою виділяють статус:

 громадян;

 іноземних громадян;

 осіб без громадянства;

 осіб з подвійним громадянством;

 осіб біженців.

3. В залежності від суті і змісту прав і свобод виділяють:

 громадянський (особистий) статус;

 політичний статус;

 соціальний статус;

 культурний статус;

 економічний статус;

 екологічний статус.

4. За колом осіб, які охоплюються певним правовим статусом:

 загальний правовий статус, який поширюється на всіх громадян;

 спеціальний правовий статус, який стосується певних категорій людей (вчителів, депутатів, студентів);

 індивідуальний (персоніфікований) правовий статус (Президента, Голови Верховної Ради).