- •Предмет конституційного права
- •Метод правового регулювання
- •Інститути конституційного права
- •Конституційно-правові норми, їх структура, зміст і класифікація
- •Місце і роль конституційного права в нормативно-правовій системі України
- •Поняття і зміст джерел конституційного права
- •Поняття і основні властивості Конституції України
- •Конституційна система
- •Форма і структура конституції
- •Порядок прийняття та внесення змін і доповнень до Конституції
- •Внесення змін і введення в дію Конституції України
- •Функції конституції
- •Правова охорона Конституції
- •Роль Конституції України на сучасному етапі розвитку держави і суспільства
- •Порядок створення, статус та повноваження Конституційного Суду України
- •Поняття та принципи конституційного ладу України
- •Поняття конституційно-правового статусу особи
- •1. Принцип невідчужуваності та непорушності основних прав і свобод людини (ст. 21 Конституції України).
- •4. Особа в Україні володіє широким колом прав і свобод (ст. Ст. 25-63 Конституції України), права і свободи, закріплені у Конституції України, не є вичерпними (ст. 22 Конституції України).
- •Концепція прав людини і її відбиття в Конституції України
- •Система конституційних прав, свобод і обов’язків
- •Гарантії прав і свобод людини і громадянина
- •1) Конкретизація меж прав і свобод, їх законодавча фіксація ( межі конституційних прав і свобод визначаються не тільки конституцією, а й нормами інших галузей права);
- •2) Чітке визначення юридичних фактів, з якими пов’язана реалізація конституційних прав і свобод;
- •4) Заходи – відновлення порушеного права.
- •5) Заходи по усуненню перешкод, пов’язаних з реалізацією права.
- •Співвідношення норм міжнародного і національного права
- •Поняття і зміст громадянства
- •Підстави та форми набуття громадянства України
- •Припинення громадянства України
- •Повноваження органів, що беруть участь у вирішенні питань громадянства
1. Принцип невідчужуваності та непорушності основних прав і свобод людини (ст. 21 Конституції України).
У даній статті знайшли своє відображення ідеали свободи та людської гідності. Причому, вільність і рівність людей розглядаються з позицій природних прав, тобто таких, які притаманні кожній людині з народження і існують незалежно від діяльності держави. За таких обставин стає зрозумілою вимога Конституції, за якою права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Дані положення закріплюють загальновизнаний цивілізованим людством і нормами міжнародного права принцип невід’ємності від людини її прав і свобод.
Принцип непорушності прав і свобод людини означає, що вони не можуть бути скасовані волею законодавця чи порушені в процесі реалізації Конституції та прийнятих у відповідності з нею законів.
2. Принцип рівноправності прав і свобод осіб (ст. 24 Конституції України). Цей принцип покликаний забезпечити рівність громадян між собою та перед законом в усіх сферах суспільних відносин незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших ознак.
Таким чином, цей принцип покликаний забезпечити рівність, однаковість прав і вихідних позицій кожного у його відносинах з іншими фізичними та юридичними особами. Те, що одні особи досягають більш високого положення у суспільстві, ніж інші, є не порушенням принципу рівноправ’я, а результатом того, що різні громадяни по-різному реалізовують свої здібності і суспільні можливості.
3.Принцип єдності прав і обов’язків людини і громадянина (ст. 23 Конституції України) означає, що надання прав, передбачених у конституції та законах України, одночасно передбачає покладання на неї відповідних обов’язків. З іншого боку, покладання обов’язків тягне за собою надання особі відповідних прав. Таким чином, не повинна складатися ситуація, коли всі переваги, що випливають з факту володіння певними правами, зосереджуються в однієї групи громадян, а весь тягар виконання юридичних обов’язків – покладається на іншу.
Принцип єдності прав і обов’язків означає ще й те, що кожному праву людини відповідає обов’язок інших суб’єктів створювати відповідні умови для реалізації цього права.
Так, громадяни України мають право на відпочинок, яке, поряд з іншим, включає і встановлення перерв у роботі протягом робочого дня для відпочинку і прийому їжі. Виходячи з змісту цього права, працедавець зобов’язаний не тільки забезпечувати перерви в роботі, але й обладнати відповідним чином певні місця для прийому їжі та відпочинку працюючих.
Покладання на громадянина певного обов’язку означає наявність у того чи іншого суб’єк-та відповідного права вимагати такої поведінки, яка випливає із сутності даного обов’язку.
Наприклад, Конституція України зобов’язує громадян додержувати вимог Конституції та законів (ст. 68). Ці положення надають відповідним суб’єктам (державним та громадським органам і організаціям, їх посадовим особам, іншим громадянам) право вимагати від громадян правомірної поведінки, а в разі невиконання норм, права – ставити питання про притягнення винних до юридичної відповідальності.