
- •1).Вел. Визн. Не змінюється від заміни рядків його стовпцями(транспонування матр. Її визн. Не змінює)
- •6.Розв’язання слар за формулами Крамера.
- •8.Метод Гауса.
- •9.Метод Жордано Гауса.
- •10.Однорідні cлар, Їх тривіальне розв’язання
- •11.Вектори. Лінійні дії над векторами. Властивості. Довжина вектора. Кут між векторами. Відстань між 2-ма точками. Проекція вектора на вісь. Координати вектора.
- •12.Лінійний векторний простір.Лінійно-залежні і лінійно-незалежні системи векторів. Базис простору. Розкладання вектора за базисом.N-вимірний вектор
- •13.Скалярний добуток векторів і його властивості. Модуль вектора, кут між векторами, напрямні косинуси вектора. Необхідна й достатня умови перпендикулярності двох векторів.
- •14.Векторний добуток векторів і його властивості. Геометричні застосування векторного добутку.
- •15. Мішаний добуток векторів і його властивості. Обчислення об’ємів паралелепіпеда, призми, пірамід. Необхідна й достатня умови компланарності 3-х векторів
- •16.Пряма на площині. Рівняння прямої: векторне, загальне, із кутовим коефіцієнтом, у відрізках, що проходить через дві дані точки.
- •17. Нормальне рівняння прямої на площині. Зведення загального рівняння прямої до нормального вигляду. Відстань від точки до прямої.
- •20.Гіпербола. Канонічне рівняння, ексцентриситет, фокуси, асимптоти. Основна властивість гіперболи
- •21.Парабола. Канонічне рівняння, директриса. Основна властивість параболи.
- •22.Площина в просторі.Векторне і загальне рівняння площини, його дослідження.
- •23.Рівняння площини, що проходить через 3 дані точки й у відрізках.
- •24.Нормальне рівняння площини. Зведення загального рівняння площини до нормального вигляду. Відстань від точки до площини
- •25.Кут між двома площинами. Умови паралельності й перпендикулярності площин.
- •26. Векторне, канонічні і параметричні рівняння прямої у просторі. Кут між прямими в просторі. Кут між прямою й площиною. Умови паралельності й перпендикулярності прямих, прямій і площині
- •27.Рівняння прямої у r3, що проходить через дві дані точки. Рівняння прямої як лінії перетину двох площин. Перехід до канонічних рівнянь прямої
- •28. Функція однієї змінної, означення. Способи завдання функцій. Основні елементарні функції і їх графіки
- •29. Деякі типи функцій: монотонно зростаючі (спадаючі), обмежені й необмежені, парні й непарні, періодичні
- •30.Числова послідовність, види числової послідовності. Границя числової послідовності. Основні теореми про границю.
- •31.Границя функції у точці, границя функції на нескінченності. Геометричний зміст. Однобічні границі.
- •32.Нескінченно малі і нескінченно великі функції, зв'язок між ними, властивості. Теореми про нескінченно малі функції. Порівняння нескінченно малих функцій.
- •33. Основні теореми про границі
- •34.Теорема про границю проміжної функції
- •35. Перша визначна границя (довести). Друга визначна границя. Число е..
- •36.Неперервність функції у точці (означення). Однобічна неперервність. Властивості функцій, неперервних у точці.
- •37.Точки розриву. Класифікація точок розриву функції
- •38.Неперервність функції на відрізку. Властивості функцій, неперервних на відрізку
- •39.Похідна функції, її геометричний і механічний зміст. Однобічні похідні. Необхідна умова існування похідної
- •41. Основні правила диференціювання. Похідна суми, різниці, добутку й частки. Похідна складної функції.
- •42. Похідна оберненої функції. Похідні функцій
- •43.Логарифмічне диференціювання. Неявні функції і їх диференціювання.
- •44 Похідні елементарних функцій. Таблиця похідних
- •45.Параметричне задання функції.Похідна від функції заданої параметрично
- •47.Диференціал функції. Застосування диференціала в наближених обчисленнях. Геометричний зміст диференціала і його властивості. Інваріантність.
- •49. Теореми Ферма, Ролля, Лагранжа і їхня геометрична інтерпретація
- •50. Теорема Коші.
- •51. Правило Лопіталя. Розкриття невизначеностей.
- •52.Екстремум ф-ї. Необхідна умова існування екстремуму. (Теорема Ферма).
- •53.Найбільше і найменше значення ф-ції на відрізку.
- •54. Дослідження функції на опуклість, увігнутість. Точки перегину.
- •55. Асимптоти кривої.
- •56.Первісна і її властивості. Невизначений інтеграл і його властивості. Основні правила інтегрування.
- •57.Інтегруваання методом заміни змінної.
- •62.Інтеграли від ірраціональних ф-цій
- •63. Інтегрування деяких класів тригонометричних функцій.
- •64.Визначений інтеграл, як границя інтегральної суми. Теорема існування. Геометричний зміст визначеного інтеграла.
- •65.Властивості визначеного інтеграла.
16.Пряма на площині. Рівняння прямої: векторне, загальне, із кутовим коефіцієнтом, у відрізках, що проходить через дві дані точки.
R-R0= St- векторне рівняння прямої
Ах + Вх + С = 0. -загальне рівняння прямої
У= kx+b—це рівняння прямої з кутовим коефіцієнтом
х/а+у/в=1- рівняння прямої у відрізках на осях
y-y0= k(x-x0)- рівняння жмутка прямих, що проходять через дану точку.
17. Нормальне рівняння прямої на площині. Зведення загального рівняння прямої до нормального вигляду. Відстань від точки до прямої.
x cosα+y sinα−p=0- нормальне рівняння прямої
+
+
-0-Зведення
загального рівняння прямої донормального
вигляду
Відстань від точки K(x1, y1) до прямої дорівнює модулю відхилення й обчислюється за такими формулами:
• пряма задана нормальним рівнянням
d = x1 cosα+y1 sinα−p
Відстань
від точки до прямої.
18.Кут між двома прямими. Умови паралельності й перпендикулярності прямих
Кутом між двома прямими називається кут між його нормальними векторами.
(l1) N1 (A1 B1)
(l2) N2 ( A2 B2) Cos γ N1 N2 / | N1| × | N2|
Cos γ = A1 A2 + B1 B2 / sqr( A12 + B12 ) × sqr( A22 + B22)
Умова паралельності:
L1 || L2 N1 || N2 A1 / A2 = B1 / B2
Умова перпендикулярності:
L1 перпенд. L2 N1 перпенд. N2 A1 A2 + B1 B2 = 0
Якщо прямі задані з кутовим коефіцієнтом:
{ y = k1x + b1
{ y = k2x + b2
Tq γ = k2 – k1 / 1 + k1k2
19. Еліпс. Канонічне рівняння еліпса. Ексцентриситет, фокуси. Основна властивість
Еліпсом називається множина точок площини, сума відстаней яких до двох фіксованих точок, що називаються фокусами, є величина стала 2а і більше ніж відстань між фокусами (2а> 2с).
Нехай задано 2 точки F1 і F2 : | F1 F2|=2c, проведемо прямокутну сист. коорд. так, щоб точки F1 F2 лежали на осы ОХ, а початок координат ділили відрізок F1 F2 навпіл, тоді т. F1 (-c ; 0); F (c;0).
x2/ a2 + y2/b2 =1 канонічне рівняння еліпса
малюнок |A1 O| = |O A2 | = a велика піввісь еліпса.
|B1 O | = |O B2 | = b мала піввісь еліпса.
A1A1 = 2a велика вісь.
B1 B2 = 2b мала вісь.
F1 (-c; 0) ,F2 (0; c) фокуси еліпса.
Ексцентриситетом еліпса наз. величина, що довіює відношенню відстані між фокусами до довжини великої осі .
Ε=2c/2a=c/a>1 c =|OF1| = |OF2| фокусна відстань
Чим більше ексцентрис. Тим більше еліпс витягнутий вздовж длинної осі, чим менше тим більше похоже на коло.
20.Гіпербола. Канонічне рівняння, ексцентриситет, фокуси, асимптоти. Основна властивість гіперболи
Гіперболою наз. множина точок площини, модуль різниці відстаней від кожної із яких до двох даних точок, що наз. фокусами є величина стала 2а і менша, ніж відстань від фокусами.
,де
b2=c2-a2
називається
канонічним рівнянням.
Дослідимо
форму гіперболи:
рівняння містить змінні х та у в парних
степенях. Це означає, що разом з точкою
(х, у ), яка належить гіперболі, їй належать
і точки (-х, у), (-х, -у), ( х, -у ),тому гіпербола
симетрична відносно осей ОХ, ОУ та
відносно точки О (0,0), яка називається
центром гіперболи. Розв`яжемо
рівняння відносно у:
маємо
При |
х |
< а значення існує, тому для гіперболи
|х
|
а.
Гіпербола перетинає вісь ОХ у двох точках А1(а, 0) і А2( -а ,0). Гіпербола вісь ОУ не перетинає. Точки А1 і А2 – називаються вершинами гіперболи. Відрізок А1А2=2а називається довжиною дійсної осі гіперболи.
Точки В1(0, b) і B2(0? –b) називаються уявними вершинами гіперболи.
Асимптотою гіперболи наз. пряма з властивістю точок, які віддаляються по криві у нескінченність, необмежено наближаючись до цієї прямої.
Прямі
є асимптотою гіперболи. Асимптоти
гіперболи характеризують її форму.
Гіпербола з рівними півосями (a
= b
) наз. рівносторонньою, а її канонічне
рівняння має вигляд x2-y2
=a2.
Прямокутником рівносторонньої гіперболи є квадрат із стороною 2а, а її асимптоти –бісектриси координатних кутів.
До фокальних властивостей гіперболи належать поняття ексцентриситету та директрис.
Ексцентриситетом
гіперболи наз. відношення відстаней
між її фокусами до довжини її дійної
осі гіперболи знаходяться на відстані
від початку координат.
Відношення
довжини фокальних радіусів кожної
точки гіперболи до відстаней цієї самої
точки від відповідних директрис є
величина стала і дорівнює ексцентриситету
гіперболи, тобто
.