2.2.2 У колективі

Людина з раннього дитинства зв’язує своє життя з колективом.

Від того, як людина пройде попередні стадії розвитку, багато в чому залежить її положення в сфері виробничих відносин. Який би щабель у службовій ієрархії він не займав, відносини з колективом, поведінка й манери повинні відповідати культурі й не в якому випадку не бути ворожими:

Ворон воронові око не виклює − Crows do not pick crow's eyes.

У процесі спілкування люди пізнають один одного й вірніше, а вірніше уявляють собі, як варто відноситися до людини, яка перебуває поруч, на що можна і не можна розраховувати. Тому дуже важливо зарекомендувати себе як відповідального й уважного співробітника:

Результат справи виправдує засоби, якими він досягається − The end justifies the means.

Штовхай свій візок до зірок − Hitch your wagon to a star [23, c. 536].

Поводження керівника також впливає на гармонію відносин у колективі на психологічний і моральний розвиток самої людини та всю систему колективних відносин. Велику роль грає похвала керівника, а також впевненість співробітників у їх індивідуальності.

Існує велика кількість прислів’їв, які схвалюють, або навпаки, не схвалюють поведінку керівника:

Неробство розум притупляє − Idleness rusts the mind.

Безмозкій голові й зіркі очі ні до чого − Keen eyes are small gain in the head without brain [23, c. 542].

Досвідчений керівник прагне створити в себе на підприємстві сприятливу психологічну атмосферу, працюючи в якій весь колектив буде настроєний на спільну діяльність.

А ототожнення цілей індивіда й колективу стимулює активність спілкування, поводження людини, її відносини до групи:

Коли на кораблі багато капітанів, він може затонути – Many commanders sink the ship [23, c. 612].

Люди, у яких близькі культурні інтереси, потреби, загальний культурний досвід, легко сходяться й об’єднуються для спільної діяльності.

Як би не складалися відносини між людьми, не можна забувати про те, що саме добрі відносини служать станом взаєморозуміння, що є рушійною силою розвитку й прогресу в суспільстві.

Висновки

Проаналізувавши походження прислів’їв в англійській мові, ми бачимо, що джерела виникнення нових паремій досить різні. Це і відомі народні пісні, і казки, байки, анекдоти. В англійській мові багато прислів’їв було популяризовано або створено відомими письменниками та поетами, наприклад Шекспіром: Вrevity is the soul of wit. – Стислість – сестра таланту. Також важливим джерелом англійських прислів’їв є запозичення з інших мов. Так, наприклад, велика група паремій сформувались під впливом латинської мови і приписується Юлію Цезарю: The wish is father to the thought – Бажання є батьком думки.

Прислів’я − це історично утворені пареміологічні одиниці евфонічної структури, які відображають мовну картину світу, зберігають, передають соціальний досвід та моделюють стереотипи поведінки. Своєю образністю, виразністю, компактністю прислів’я наближаються до фразеологізмів і приказок, але при цьому відрізняються від останніх здатністю висловлювати закінчену думку. Прислів’я співвідносяться з комунікативними одиницями вищого рангу, займають особливе місце у парадигмі текстів малої форми.

В англійській мові прислів’я бувають трьох типів – розповідні, питальні та спонукальні. Найпоширенішими з них є прислів’я, що мають граматичну будову простого стверджувального речення. У таких прислів’ях зазвичай стверджується або ж навпаки заперечується якийсь факт. Підметом у них найчастіше виступає іменник, на відміну від прислів’їв-складних речень, в яких наприклад, особистий займенник часто виконує роль підмета.

Важливим також є те, що у досить великій кількості прислів’їв означення може мати не лише підмет, а й інший іменник: Hungry bellies have no ears – Соловей піснями не ситий; Too many cooks spoil the broth – У семи няньок дитина без носа;

Прислів’я-питальні речення в англійській мові зустрічаються дуже рідко. Їх особливістю є те, що вони є питальними лише за формою, а за значенням вони є розповідними, тобто риторичними питаннями, як їх ще називають. Наприклад: Can the leopard change his spots? – Горбатого могила виправить; З лисиною народився, з лисиною помреш.

Дослідивши прислів’я англійської мови, ми дійшли висновку, що одне і те ж саме прислів’я може мати відразу декілька варіацій, все залежить від того, де саме воно було записане. Складність перекладу прислів’їв полягає у тому, що перекладач повинен уміти їх розпізнати і підшукати відповідний український варіант.

Аналізуючи прислів’я англійської мови не можна не звернути уваги на методи їх творення. Існує ціла низка методів творення прислів’їв – переказ змісту тексту ( казки, байки, пісні, загадки, вірші, усна народна творчість, Біблія і т. д.), дуже поширеним є застосування у ролі прислів’я останньої фрази художнього твору, створення приповідок на основі спостереження за тим чи іншим явищем природи або суспільного життя.

Вивчення теоретичних та експериментальних джерел, присвячених перекладу паремій, дозволило узагальнити, що адекватне відтворення прислів'їв складає особливу перекладацьку проблему. Існує декілька способів відтворення прислів’їв з однієї мови на іншу. У ході нашого дослідження, ми користувалися способами перекладу паремій запропонованих В.Виноградовим, а саме: повний відповідник (еквівалент), частковий відповідник, псевдодослівний відповідник, описовий переклад та калькування.

Прислів’я, будучи невід’ємним атрибутом народного фольклору, і у свою чергу, атрибутом культури даного народу, несуть у собі відображення життя тієї нації, до якої вони належать, це напрям думок і характер народу. У прислів’ях відбитий багатий історичний досвід народу, представлення, зв'язані з трудовою діяльністю, побутом і культурою людей. Правильне і доречне використання прислів’їв додає мові неповторної своєрідності і особливої виразності.