2. Граматична структура англійських прислів’їв

У процесі моделювання як засобі пізнання дійсності людина відволікається від випадкових явищ і заглиблюється в суть проблеми, відкриваючи закони природи та суспільства. Саме абстрактні моделі, на думку Е.Я.Мороховської, є ефективним засобом проникнення у таїни комунікативного механізму природних мов. В.O.Штофф у зв’язку з цим зазначав, що модель − це така уявна або матеріально реалізована система, що, відображаючи об’єкт дослідження, здатна замінювати його так, що її вивчення дає нам нову інформацію про цей об’єкт [24, c. 36]

У вузькому розумінні модель виступає аналогом об’єкта, який використовується для відтворення його властивостей, структури та функції. Моделі мають спільні ознаки, а їх типологічна класифікація, як правило, реалізується на основі тих критеріїв, що висуваються автором як провідні для встановлення якісної характеристики того чи іншого типу моделей.

У моделях прислів’їв доцільно виділити три плани. Перший план − граматико-структурний, у якому має місце символічна маніфестація. Він репрезентований трьома аспектами (В.С.Юрченко). Синтагматичний аспект є співвідношенням елементів структури речення на осі часу. У семантичному аспекті знаходить своє відображення позамовна дійсність. Модальний аспект розглядається як відношення змісту речення до позамовної дійсності у формах граматичного часу та способу. В цьому відношенні категорія предикативності є структурним підгрунтям для синтезу згаданих категорій. Другий план передбачає аналіз глибинної структури моделі прислів’їв, конструйованих за певним зразком. Третій план пов’язаний із прагматичним потенціалом прислів’їв, їх здатністю брати участь у тих чи інших мовленнєвих актах. Звернення до прагматичного аспекту зумовлюється його провідною роллю у змістовній структурі паремій. У ньому відображається комунікативне призначення прислів’їв, їх використання адресантом як знаряддя мовленнєвої дії, їх вплив на поведінку та діяльність адресата [25, c. 123].

Англійські прислів’я представлені питальними, розповідними та спонукальними реченнями з притаманними їм конституційними, змістовними та прагматичними властивостями.

Обов’язковим компонентом питальних прислів’їв є наявність спеціального питального слова. Синтаксична структура питальних паремій семантизує значення, які властиві розповідним та спонукальним реченням. Питальне оформлення речення лише пом’якшує, приглушує семантичний фон вислову. Головними інваріантними складовими питальних паремій є значення реальності, поради, спонукання, застереження, докору, здивування, засудження, протесту. Цим прислів’ям властиві, з одного боку, знижена негативна конотація, з іншого − емоційність, ввічливість, наприклад: All are good lasses, but whence come bad wives? – Всі дівчата гарні, тільки звідки беруться погані дружини?

Прислів’я, побудовані як розповідні речення можуть бути простими стверджувальними та простими заперечними.

У простих стверджувальних заперечується або стверджується якийсь факт: Pride goes before fall – Гординя до добра не доведе.

Кількість таких паремій надзвичайно велика. Підметом у них найчастіше виступає іменник, на відміну від прислів’їв-складних речень, в яких, наприклад, особистий займенник часто виконує роль підмета.

У досить великій кількості прислів’їв підмет зустрічається з різними означеннями. Означення може мати не тільки підмет, а й другий іменник: Hungry bellies have no ears – Соловей піснями не ситий; Too many cooks spoil the broth – У семи няньок дитина без носа; Сім баб – сім рад.

В деяких прислів’ях другий іменник має препозитивне означення, тоді як підмет його не має: Hunger is the best sauce – Голодному все смакує.

З усієї різноманітності вираження заперечення в англійській мові в прислів’ях використовуються далеко не всі. В них, наприклад, не можна побачити питання в заперечній формі. В прислів’ях також не використовується частка not з предикативною формою дієслова, з якою вона зливається в єдину заперечну форму: didn’t, isn’t, shan’t та ін. [16, c. 6].

Спонукальні прислів’я спонукають до виконання якоїсь дії: Make hay while the sun shines – Коси коса, доки роса [16, c. 7].

Варто також зазначити про те, що прислів’я в англійській мові, зазвичай, будуються за моделями простого або складного (складносурядного та складнопідрядного) речення. Разом з прислів’ями, що мають просту будову, складнопідрядні прислів’я у формі складнопідрядних речень також є поширеними.

У науковій літературі розрізняють два типи таких речень:

1) їх підрядна частина вживається після головної: He is lifeless, that is faultless – Не народилася ще та людина, котра ніколи не помиляється.

2) другорядна частина, що вводиться за допомогою займенника that, стоїть між іменником he та іншими членами головного речення: He that dies pays all debts – З мертвого боргів не питають [16, c. 8].

Але в багатьох прислів’ях другорядне означення, що вводиться за допомогою займенника who, стоїть перед головним реченням, наприклад: Who breaks, pays – Сам заварив кашу, сам і їж.

Другорядна частина може вводитися також за допомогою займенника what або сполучника when: What is bred in the bone will not gout of the flesh – Горбатого могила виправить.

When the cat’s away, the mice will play – Як кота дома нема, миші по столу бігають.

Виділяють також групу складносурядних речень з умовними другорядними реченнями, які вводяться за допомогою сполучника if і стоять перед головним реченням: If you run after two hares, you will catch neither – За двома зайцями поженешся − жодного не спіймаєш.

У рідких випадках другорядні речення стоять після головного: It is easy to swim when another holds up your chin – Легко плавати, коли тебе підтримують; За чужою спиною все легко робити.

Отже, типовою ознакою прислів’їв є те, що їхня синтаксична структура побудована за моделями простого або складного речення. Вони актуалізуються як розповідні чи спонукальні типи висловлень у стверджувальній або заперечній формі. Аналізуючи пареміологічний фонд англійської мови, доходимо висновку, що лексико-граматичні засоби (архаїзми, синоніми, розповідне двоскладове речення, порівняння, модальні дієслова) зустрічаються у структурі майже кожної паремії.