32

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ФІЛОЛОГІЇ ТА ЖУРНАЛІСТИКИ

Кафедра мовознавства

Комунікативно-прагматичний потенціал англійських прислів'їв

КУРСОВА

Виконала: студентка 552 групи

денної форми навчання

спеціальності “ПМСО.

Українська, англійська

мова та література”

Грабовська Ю.

Херсон-2013

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. ПРИСЛІВ’Я ЯК ЖАНР УСНОЇ НАРОДНОЇ ТВОРЧОСТІ….6

1. Прислів’я як пареміологічна одиниця……………………………………….6

2. Джерела виникнення англійських прислів’їв……………………………….8

3. Мовні засоби реалізації англійських пареміологічних одиниць…………..9

4. Граматична структура англійських прислів’їв…………………………….14

РОЗДІЛ 2. ПРИСЛІВ’Я В СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ………….19

2.1 Засоби та способи перекладу прислів’їв…………………………………...19

2.2 Функціонування англійських прислів’їв у різних сферах людського спілкування………………………………………………………………………22

2.2.1 У сім’ї……………………………………………………………………....23

2.2.2 У колективі………………………………………………………………....24

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..28

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….30

ВСТУП

Наприкінці XX століття зростає інтерес до проблем пареміології, серед яких особливе місце посідає питання комунікативно-прагматичний аспект прислів'їв.

Прислів'я й приказки ─ найдавніші жанри усної народної творчості. Вони відомі всім народам світу.

Давно помічено, що мудрість і дух народу проявляються в його прислів'ях і приказках, а знання прислів'їв і приказок того або іншого народу сприяє не тільки кращому знанню мови, але й кращому розумінню напряму думок і характеру народу.

Порівняння прислів'їв різних народів показує, як багато спільного мають ці народи, що, у свою чергу, сприяє їх кращому взаєморозумінню й зближенню. У прислів'ях відображається багатий історичний досвід народу, уявлення, пов'язані із трудовою діяльністю, побутом і культурою людей. Правильне й доречне використання прислів'їв надає мовленню неповторної своєрідності й особливої виразності.

Прислів'я ─ це народна мудрість, зібрання правил життя, практична філософія, історична пам'ять. У них відбитий досвід народу в різних сферах життя. Саме в силу своєї яскравості, образності й емоційності вони часто зустрічаються в різних видах текстів, у тому числі й в англійській мові.

Актуальність роботи зумовлена необхідністю визначення вживання прислів'їв та розпізнавання їх текстових модифікацій.

До цього часу ці питання розглядалися в інших ракурсах. Так, В.І.Даль вивчав прислів'я як особливу афористичну форму, яка фіксує людські міркування про суспільні порядки та звичаї. Як явище фольклору розглядали ці одиниці В.П.Анікін і А.В.Дмитренко.

Наукові пошуки останнього визначалися його підходом до прислів’їв як до жанру усної поетичної творчості. Г.Л.Пермяков визначав статус паремій у парадигмі малих текстів-кліше. П.Грижибек вивчав прислів'я та приказки як одні з семіотичних форм, а О.В.Кунін − як фразеологізми з певною стабільністю, семантикою, структурним та компонентним складом.

Як правило, вивчення характеристик прислів’їв проводилося з позицій семіотики, фразеології і фольклористики. Мало уваги при цьому приділялося прислів'ям як комунікативним одиницям вищого розряду, їх статусу серед текстів малого жанру.

Об'єктом дослідження виступають англійські прислів'я.

Предметом дослідження є способи відтворення англійських пареміологічних одиниць в українських перекладах та їх вживання.

Метою роботи є визначення сфери вживання та способів перекладу прислів’їв з англійської на українську мову шляхом встановлення їхніх мовних особливостей.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

1) визначити загальну характеристику пареміологічних одиниць та особливостей їх композиційної побудови;

2) систематизувати загальні структурні, фонетичні, лексико-граматичні та стилістичні особливості пареміологічних одиниць;

3) узагальнити особливості відтворення англійських паремій в українських перекладах;

4) систематизувати способи перекладу фонетичних, лексико-граматичних та стилістичних особливостей англійських пареміологічних одиниць українською мовою.

Методологічною основою даної роботи слугували:

1) теоретичні загальнонаукові методи абстрагування, узагальнення, формалізації, індукції та дедукції;

2) емпірико-теоретичні методи (аналіз, синтез, ідеалізація, моделювання, системний метод та метод класифікації);

3) метод дескриптивного перекладознавчого аналізу (для встановлення способів перекладу та умов їх застосування).

Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел.

РОЗДІЛ 1. ПРИСЛІВ’Я ЯК ЖАНР УСНОЇ НАРОДНОЇ ТВОРЧОСТІ