25.3.Гальмівні приводи.

Гальмівним приводом називається сукупність пристроїв, які здійснюють зв'язок педалі чи важеля керування з гальмівними механізмами. Він призначений для керування гальмівними механізмами та приведення їх в дію.

Для забезпечення можливості гальмування в випадку відмови будь-якого елемента робочої гальмівної системи привод гальмівного механізму ділять на незалежні контури, кожний з яких в випадку відмови іншого автоматично виконує функцію запасної гальмівної системи. Є п’ять найбільш поширених схем утворення незалежних контурів:

• один контур обслуговує гальмівні механізми передніх коліс, а інший – задніх (рис. 25.13 а);

• один контур обслуговує гальмівні механізми переднього лівого та заднього правого коліс, а інший – переднього правого та заднього лівого коліс (рис. 25.13 в);

• один контур обслуговує гальмівні механізми всіх передніх та задніх коліс (великий контур), а інший – гальмівні механізми передніх коліс (малий контур) (рис. 25.13 б);

• один контур обслуговує гальмівні механізми передніх коліс і праве заднє, а інший – передні колеса і ліве заднє (рис. 25.13 г);

• обидва контури обслуговують гальмівні механізми передніх та задніх коліс (рис. 25.13 д).

Остання схема є найефективнішою, проте має складну конструкцію і використовується зазвичай на дорогих автомобілях.

Рис. 25.13. Схеми утворення незалежних гальмівних контурів

До конструкції гальмівних приводів висувають ряд спеціальних вимог:

• забезпечення легкого, швидкого та одночасного приведення в дію гальмівних механізмів;

• розподіл рушійного зусилля між механізмами осей чи коліс відповідно до змін вертикального навантаження на них;

• забезпечення пропорційності між зусиллям на педалі чи важелі і силами, які приводять в дію гальма;

• високий ККД, простота конструкції та надійність в експлуатації;

• забезпечення руху колеса при гальмуванні без повного блокування.

Залежно від типу та призначення автомобіля на ньому можуть встановлювати різні типи гальмівних приводів.

Рис. 25.14. Класифікація гальмівних приводів

25.4. Особливості конструкції механічного гальмівного привода

Механічний привод гальмівних механізмів відрізняється простотою конструкції і не потребує жодного перетворення енергії. Він є системою важелів, тяг, вальців, тросів, через які зусилля від педалі чи важеля керування передається до гальмівних механізмів.

Такий привод має ряд суттєвих недоліків:

• складність забезпечення одночасного гальмування всіх коліс та необхідного розподілу гальмівного зусилля;

• необхідність постійного регулювання;

• низький коефіцієнт корисної дії.

Через ці недоліки механічний привод використовується зазвичай тільки в стоянкових гальмівних системах.

Рис. 25.15. Стоянкова гальмівна система легкового автомобіля: 1 – рукоятка; 2 – регулювальний пристрій; 3 – зрівнювач; 4 і 5 – гайка з контргайкою; 6 – трос; 7 – розпірна планка; 8 – розтискний важіль; 9 – відтяжна пружина; 10 – скоба

Для утримування автомобіля на стоянці водій переміщує рукоятку (важіль) гальма на себе. Зусилля передається через систему вальців, тросів, важелів та тяг на розтискні важелі гальмівних колодок. Вирівнювання рушійних сил до обох гальмівних механізмів забезпечується зрівнювачем.