7.4. Вентиляція картера.
В процесі роботи двигуна в його картер прориваються гази, що складаються з горючої суміші і продуктів її повного та часткового згорання. Кількість газів збільшується у міру спрацювання поршнів, поршневих кілець і циліндрів. У газах знаходяться сульфурумісні сполуки та пари води. Вони утворюють кислоту, яка значно погіршує якість оливи. Крім того, пара води викликає спінення оливи, утворення емульсії, що ускладнює доступ оливи до тертьових поверхонь. Гази, що прориваються в картер, підвищують там тиск, що спричиняє підтікання оливи через сальники колінчастого вала. Для усунення картерних газів призначена система вентиляції картера.
Вентиляція картера може бути виконана з виведенням газів назовні (відкрита система) або в систему живлення двигуна (закрита система).
При відкритій системі вентиляції картера двигуна встановлюється ежекційна трубка, кінець якої має косий зріз (направлений протилежно до руху автомобіля).
При закритій системі вентиляції простір картера з'єднується з впускним трубопроводом. Гази відводяться через оливовловлювач і перепускний клапан у впускний трубопровід. Свіже повітря поступає в картер через фільтр оливозаливної горловини. Під час роботи двигуна на режимі холостого ходу розрідження у впускному трубопроводі сильно зростає, що приводить до порушення складу горючої суміші і нестійкої роботи двигуна. Для запобігання цього встановлюється перепускний клапан.
|
Рис. 7.12. Схема вентиляції картера 1 – повітряний фільтр; 2 – фільтруючий елемент; 3 – всмоктувальний колектор вентиляції картера; 4 – карбюратор; 5 – впускний трубопровід; 6 – впускний клапан; 7 – шланг вентиляції клапана; 8 – оливовіддільник; 9 – зливна трубка оливовіддільника; 10 – картер двигуна; 11 – піддон картера |
Запитання для самоконтролю
1. Основні функції моторних олив.
2. Класифікація моторних олив відповідно до класифікації SAE J300
3. Класифікація моторних олив відповідно до класифікації API.
4. Класифікація моторних олив відповідно до класифікації АСЕА.
5. Класифікація систем мащення.
6. Принцип роботи системи мащення з сухим картером.
7. Принцип роботи системи мащення з мокрим картером.
8. Конструкція система мащення.
9. Конструкція та принцип роботи оливних фільтрів.
10. Конструкція та принцип роботи оливного насоса.
11. Запобіжна та регулювальна апаратура системи мащення автомобільного двигуна.
12. Вентиляція картера.
§8. Система охолодження автомобільного двигуна
8.1. Рідини, які використовуються в системі охолодження двигунів.
При роботі двигуна деякі деталі сильно нагріваються. Висока температура поршнів, циліндрів, головки циліндрів і клапанів приводить до посиленого нагаро- та лакоутворення, підвищеного тертя, зношування деталей. Для нормальної роботи двигуна температура його деталей повинна підтримуватись на певному рівні. Хороша робота системи охолоджування залежить від правильного вибору і якості охолоджувальної рідини.
Охолоджувальні рідини повинні відповідати таким вимогам:
- мати низьку температуру замерзання;
- мати високу температуру кипіння;
- мати велику теплоємність і теплопровідність;
- не утворювати накипу і відкладень в системі охолоджування;
- не впливати на гумові вироби і не викликати корозії металів;
- мати високі антипінні властивості;
- бути нетоксичними, дешевими;
- забезпечувати мінімальну витрату пального і оливи.
Вода широко використовується як охолоджувальна рідина. Вона має такі переваги:
- високу теплоємність;
- доступність придбання;
- протипожежну безпечність;
- нешкідливість для людини.
Проте вона також має ряд істотних недоліків:
- високу температуру замерзання (00С);
- властивість збільшуватись в об'ємі приблизно на 10%, внаслідок чого може створювати тиск на стінки системи близько 245 МПа;
- порівняно низьку температуру кипіння;
- корозійні властивості.
Тому в якості охолоджувальних рідин широко використовують розчини рідких речовин з низькою температурою замерзання (етиленгліколеві антифризи).
Етиленгліколь (1,2 етандіол) — це двоатомний спирт, який є отруйною рідиною без кольору і запаху. Він добре змішується з водою в будь-яких співвідношеннях і замерзає при мінус 11,5 0С.
При змішуванні етиленгліколю з водою в різних співвідношеннях можна отримати суміші, що замерзають від 0 до мінус 75°С. До охолоджувальних рідин з низькою температурою замерзання відносяться водні розчини етиленгліколю з різними присадками та барвниками (тосол).
Тосол марки А-40М має блакитний колір. Його температура замерзання становить мінус 40°С, вміст етиленгліколю – 56 %, води – 44 %.
Тосол марки А-65М має червоний колір. Його температура замерзання становить мінус 65°С, вміст етиленгліколю – 64 %, води – 36 %.