
- •§1. Історія автомобіля
- •1.1. Історія розвитку конструкції автомобілів
- •1.2. Зародження та розвиток автомобілебудування в україні
- •1.3. Ключові дати в історії автомобілів
- •Запитання для самоконтролю
- •§2. Класифікація та маркування транспортних засобів
- •Вітчизняна класифікація легкових автомобілів
- •Європейська класифікація легкових автомобілів
- •Вітчизняна класифікація автобусів
- •Вітчизняна класифікація вантажних автомобілів
- •Європейська класифікація дорожніх тз
- •Приклад vin-коду автомобіля
- •Запитання для самоконтролю
- •§3. Загальна будова автомобіля, схеми компонувань транспортних засобів
- •3.1. Загальна будова автомобіля
- •3.2. Компонування транспортних засобів
- •Запитання для самоконтролю
- •§4. Класифікація, загальна будова, робочий цикл автомобільних двигунів
- •4.1. Класифікація автомобільних двигунів.
- •4.2. Будова та основні параметри поршневих двигунів внутрішнього згоряння
- •4.3. Робочий цикл автомобільних поршневих двигунів внутрішнього згоряння
- •Запитання для самоконтролю
- •§5. Кривошипно-шатунний механізм поршневого автомобільного двигуна
- •5.1. Схеми компонування кривошипно-шатунних механізмів.
- •5.2. Нерухомі деталі кривошипно-шатунного механізму.
- •5.3. Рухомі деталі кривошипно-шатунного механізму
- •Запитання для самоконтролю
- •§6. Механізм газорозподілу поршневого автомобільного двигуна
- •6.1. Призначення, типи механізмів газорозподілу, вимоги до їх конструкції
- •6.2. Загальна будова механізму газорозподілу та його привода
- •6.3. Фази газорозподілу
- •Запитання для самоконтролю
- •§7. Система мащення автомобільного двигуна
- •7.1. Фізико-хімічні властивості, класифікація моторних олив
- •Відповідність класів в’язкості sae до державних стандартів України
- •Класифікація арі моторних олив за експлуатаційними властивостями
- •Класифікація ccmc (асеа) моторних олив за експлуатаційними властивостями
- •7.2. Призначення, класифікація та конструкція системи мащення
- •7.3. Прилади і апарати системи мащення.
- •7.4. Вентиляція картера.
- •Запитання для самоконтролю
- •§8. Система охолодження автомобільного двигуна
- •8.1. Рідини, які використовуються в системі охолодження двигунів.
- •8.2. Призначення, класифікація та конструкція системи охолодження.
- •8.3. Прилади і апарати системи охолодження.
- •8.4. Передпусковий підігрівач
- •Запитання для самоконтролю
- •§9. Системи живлення автомобільних бензинових двигунів
- •9.1. Фізико-хімічні властивості. Класифікація бензинів
- •Значення октанових чисел бензинів
- •9.2. Призначення, загальна будова та робота системи живлення бензинового двигуна
- •9.3. Конструкція найпростішого карбюратора та його дозувальних систем
- •9.4. Прилади і апарати системи живлення бензинового двигуна
- •9.5. Призначення, загальна будова та робота системи живлення бензинового двигуна з розподіленим упорскуванням пального
- •9.6. Призначення, загальна будова та робота системи живлення бензинового двигуна з безпосереднім упорскуванням пального
- •Запитання для самоконтролю
- •§10. Система живлення автомобільного дизельного двигуна
- •10.1. Фізико-хімічні властивості дизельного пального. Цетанове число
- •Залежність швидкості пуску двигуна від цетанового числа
- •10.2. Призначення, загальна будова та робота системи живлення дизельного двигуна
- •10.3. Прилади і апарати системи живлення дизельного двигуна
- •10.4. Призначення, загальна будова та робота системи живлення common rail
- •Запитання для самоконтролю
- •§11. Електрообладнання автомобіля
- •11.1. Призначення та складові елементи системи електрообладнання автомобіля
- •11.2. Призначення, загальна будова та робота автомобільних генераторів
- •11.3. Призначення, загальна будова та робота акумуляторних батарей
- •Щільності електроліту для різних кліматичних зон
- •11.4. Призначення, загальна будова та робота системи запалювання
- •11.5. Призначення, загальна будова та робота системи пуску
- •11.6. Призначення, загальна будова та робота освітлення, світлової сигналізації та контрольно-вимірювальних приладів
- •Запитання для самоконтролю
- •§12. Призначення, класифікація та загальна будова трансмісії
- •Запитання для самоконтролю
- •§13. Зчеплення
- •Запитання для самоконтролю
- •§ 14. Механічні коробки передач
- •14.1. Призначення, класифікація та компонування механічних коробок передач
- •14.2. Конструкція та принцип роботи синхронізаторів та механізмів керування коробками передач
- •Запитання для самоконтролю
- •§15. Додаткові коробки передач
- •15.1. Призначення додаткових коробок передач
- •15.2. Конструкція та принцип роботи дільника
- •15.3. Конструкція та принцип роботи демультиплікатора
- •Запитання для самоконтролю
- •§16. Карданні передачі
- •16.1. Призначення, класифікація, основні схеми карданних передач
- •16.2. Конструкція карданних передач.
- •Запитання для самоконтролю
- •§ 17. Механізми ведучих мостів та привод до ведучих коліс
- •17.1. Призначення, загальна будова та робота головної передачі
- •17.2. Призначення, загальна будова та робота диференціала
- •17.3. Привод до ведучих коліс
- •Запитання для самоконтролю
- •§18. Роздавальні коробки
- •Запитання для самоконтролю
- •§19. Автоматичні та напівавтоматичні трансмісії
- •19.1. Особливості конструкції гідромеханічної передачі
- •19.2. Коробки передач з варіаторами
- •19.3. Автоматизовані трансмісії
- •Запитання для самоконтролю
- •§20. Ходова частина. Несучі системи автомобілів
- •20.1. Ходова частина. Призначення, класифікація та вимоги до конструкції несучих частин автомобілів
- •20.2. Призначення, класифікація та загальна будова автомобільних рам
- •Запитання для самоконтролю
- •§21. Підвіска автомобіля
- •21.1. Призначення, класифікація, загальна будова підвіски
- •21.2. Особливості конструкції підвіски сучасних легкових автомобілів
- •Запитання для самоконтролю
- •§22. Мости автомобілів
- •Запитання для самоконтролю
- •§23. Колеса
- •23.1. Призначення, класифікація та конструкція автомобільних коліс
- •23.2. Призначення, класифікація та конструкція автомобільних коліс
- •Індекси швидкості
- •Індекси навантаження
- •Запитання для самоконтролю
- •§ 24. Рульове керування автомобілів
- •24.1. Призначення, класифікація та загальна будова рульового керування
- •24.2. Призначення, класифікація та конструкція рульових механізмів
- •24.3. Призначення, класифікація та конструкція рульових приводів
- •24.4. Установка керованих коліс
- •24.5. Стабілізація керованих коліс.
- •Запитання для самоконтролю
- •§ 25. Гальмові системи автомобілів
- •25.1. Призначення, класифікація та загальна будова гальмових систем
- •25.2. Призначення, класифікація, загальна будова та робота гальмівних механізмів
- •25.3.Гальмівні приводи.
- •25.4. Особливості конструкції механічного гальмівного привода
- •25.5. Особливості конструкції гідравлічного гальмівного привода
- •25.6. Особливості конструкції пневматичних гальмівних приводів
- •25.7. Антиблокувальні системи
- •Запитання для самоконтролю
- •Предметний покажчик
- •Перелік використаної літератури
Запитання для самоконтролю
1. Схема повороту автомобіля.
2. Класифікація рульового керування.
3. Класифікація рульових механізмів.
4. Особливості конструкції рульових механізмів.
5. Класифікація рульових приводів.
6. Особливості конструкції рульових приводів.
7. Особливості конструкції рульових приводів з підсилювачами.
8. Установка керованих коліс.
9. Стабілізація керованих коліс.
§ 25. Гальмові системи автомобілів
25.1. Призначення, класифікація та загальна будова гальмових систем
Гальмовою називається система керування автомобілем, призначена для сповільнення руху, зупинки та утримання автомобіля на місці. Вона забезпечує безпеку під час руху та на зупинках.
Відповідно до правил №13 Європейської Економічної Комісії ООН «Одноманітні приписи, які стосуються офіційного затвердження гальмівних властивостей транспортних засобів», автомобілі забезпечуються кількома типами гальмівних систем.
|
Рис. 25.1. Класифікація гальмових систем |
Робоча гальмова система призначена для зменшення швидкості руху автомобіля до повної його зупинки. Вона є найменш ефективною з усіх гальмівних систем, діє на всі колеса автомобіля та використовується для службового і екстреного гальмування автомобіля.
Стоянкова гальмова система призначена для утримання на місці нерухомого автомобіля. Вона діє тільки на його задні колеса або вал трансмісії.
Запасна гальмова система є резервною. Вона призначена для зупинки автомобіля при виході з ладу робочої гальмівної системи. За відсутності на автомобілі окремої запасної гальмівної системи її функції може виконувати справна частина робочої гальмівної системи (первинний або вторинний контур) чи стоянкова гальмівна система.
Допоміжна гальмівна система служить для обмеження швидкості руху автомобіля на затяжних спусках. Вона виконується незалежною від інших гальмівних систем та є гальмом-сповільнювачем, яке зазвичай діє на вал трансмісії. Допоміжну гальмівну систему використовують для службового гальмування з метою зменшення зношування робочої гальмівної системи та підвищення безпеки руху в гірських умовах, де при частому гальмуванні гальмівні механізми коліс сильно нагріваються та швидко виходять з ладу.
Робочою, стоянковою та запасною гальмівними системами обладнуються всі автомобілі, а допоміжною – тільки вантажні автомобілі великої вантажопідйомності, в яких повна маса більше 12 т і автобуси повною масою більше 5 тонн.
Сукупність всіх гальмівних систем називається гальмівним керуванням автомобіля.
Кожна гальмівна система складається з одного або кількох гальмівних механізмів та гальмівного привода.
Гальмівним механізмом називається пристрій, призначений для створення безпосереднього штучного опору рухові автомобіля. У всіх гальмівних системах, за винятком допоміжної, функції гальмівного механізму виконують фрикційні пристрої з регульованим моментом тертя, який створюється між рухомими та нерухомими частинами гальмівних механізмів.
Привод гальмівного механізму призначений для передачі енергії від джерела до виконавчих елементів, її дозування для забезпечення гальмування з необхідною інтенсивністю та правильного розподілу енергії між гальмівними механізмами різних коліс.
Від гальмівних систем суттєво залежить безпека руху автомобіля. Тому до них висуваються підвищені вимоги, відповідно до яких гальмівні системи повинні забезпечувати:
мінімальний гальмівний шлях чи максимальне сповільнення при гальмуванні;
збереження стійкості автомобіля при гальмуванні;
стабільність гальмівних властивостей при неодноразових гальмуваннях;
мінімальний час спрацювання при гальмуванні;
пропорційність між зусиллям на педалі гальма та гальмівними силами на колесах автомобіля (силова слідкуюча дія);
легкість керування.
При експлуатації автомобіля застосовують екстрене та службове гальмування.
Екстреним називають гальмування, при якому гальмівні сили на колесах автомобіля досягають максимально можливого значення за зчепленням. Таке гальмування є неприємним для сидячих пасажирів та небезпечним для стоячих. Воно викликає підвищене зношення шин та гальмівних механізмів. При екстреному гальмуванні двигун від’єднується від трансмісії за допомогою зчеплення. Гальмування здійснюється тільки гальмівною системою.
Службовим називається такий режим гальмування, при якому гальмівні сили на колесах автомобіля не досягають максимально можливого значення за зчепленням. Службове гальмування є найбільш поширеним режимом гальмування – 95-97% від загального числа гальмувань.
При експлуатації автомобілів застосовуються різні способи службового гальмування. Воно може здійснюватись:
двигуном;
з від'єднаним двигуном;
з невід'єднаним двигуном (комбіноване гальмування);
гальмом-сповільнювачем (допоміжним гальмом);
з періодичним припиненням дії гальмівної системи.
При гальмуванні двигуном не використовуються гальмівні механізми коліс автомобіля. В цьому випадку гальмівні функції виконує двигун, який не від'єднується від трансмісії і працює в режимі холостого ходу (із зменшеною подачею горючої суміші) або в компресорному режимі (без подачі в циліндри горючої суміші). Ведучі колеса примусово обертають колінчастий вал двигуна. В результаті цього в двигуні завдяки тертю виникає сила опору, яка уповільнює рух автомобіля.
Гальмування двигуном застосовують в гірських умовах, при русі на довгих затяжних спусках і в тих випадках, коли потрібне невелике сповільнення. Воно забезпечує плавне гальмування, збереження колісних гальмівних механізмів і стійкість автомобіля проти занесення (завдяки рівномірному розподілу гальмівних сил по колесах). Проте гальмування двигуном на режимі холостого ходу дуже шкідливе для навколишнього середовища, яке забруднюється відпрацьованими газами з підвищеним вмістом оксидів вуглецю.
Гальмування з від'єднаним двигуном здійснюється тільки гальмівними механізмами коліс автомобіля без використання двигуна. Двигун від'єднують від трансмісії шляхом виключення зчеплення або установкою нейтральної передачі в коробці передач. Гальмування з від'єднаним двигуном – основний спосіб службового гальмування. Воно найчастіше використовується при експлуатації автомобілів, оскільки забезпечує необхідне сповільнення. Проте гальмування з від'єднаним двигуном зменшує стійкість автомобіля на дорогах з малим коефіцієнтом зчеплення (слизьких, обмерзлих тощо).
Гальмування з невід'єднаним двигуном є комбінованим способом гальмування, який здійснюється гальмівними механізмами коліс спільно з двигуном автомобіля.
Гальмування з періодичним припиненням дії гальмівної системи забезпечує найбільший ефект. При такому способі гальмування колеса автомобіля необхідно утримувати на межі юзу, не допускаючи їх ковзання.
Гальмування гальмом-сповільнювачем здійснюють за допомогою допоміжного гальмівного механізму автомобіля, який зазвичай діє на вал трансмісії. Цей спосіб забезпечує плавне гальмування протягом тривалого часу. Гальмами-сповільнювачами зазвичай обладнані вантажні автомобілі і автобуси, призначені для особливих умов експлуатації (гірських тощо).