Запитання для самоконтролю

1. Особливості конструкції та принцип роботи гідротрансформатора.

2. Автоматичне керування гідромеханічною передачею.

3. Особливості конструкції та принцип роботи клинопасових варіаторів.

4. Особливості конструкції та принцип роботи конусних варіаторів.

5. Конструкція автоматичної коробки передач з варіатором.

6. Особливості конструкції та принцип роботи тороїдних варіаторів.

7. Особливості конструкції автоматизованих коробок передач.

8. Особливості конструкції коробок передач з подвійним зчепленням.

§20. Ходова частина. Несучі системи автомобілів

20.1. Ходова частина. Призначення, класифікація та вимоги до конструкції несучих частин автомобілів

Ходова частина є основою автомобіля. До неї кріпляться всі інші вузли та агрегати. Ходова частина складається з:

• рами, яка виконує функції несучої системи;

• підвіски;

• мостів;

• коліс та шин.

Несучою системою автомобіля називають остов, який сполучає між собою всі його частини. Це може бути або окрема конструкція, на яку встановлюються кузов і агрегати автомобіля (рама), або сам кузов.

У легкових автомобілів і автобусів кузов найчастіше виконує функції несучої системи. Безпосередньо на ньому, в передбачених для цього місцях, встановлюються всі агрегати і вузли транспортного засобу.

Несуча система визначає цілісність автомобіля і сприймає різні види навантажень:

• навантаження, пов'язані з дією ваги вузлів і агрегатів, встановлених на транспортному засобі, а також ваги пасажирів і вантажу;

• динамічні навантаження, які виникають при русі автомобіля по нерівній дорозі і при зміні режимів руху.

У виняткових випадках, наприклад при дорожньо-транспортних пригодах, несуча система сприймає і навантаження аварійного характеру.

Таким чином, основне призначення несучої системи полягає в об'єднанні в єдине ціле всіх частин автомобіля в процесі його функціонування

Несуча система повинна бути достатньо міцною і жорсткою.

Під міцністю розуміють здатність несучої системи сприймати експлуатаційні навантаження без поломок.

Термін служби несучої системи, а деколи і всього автомобіля, до передбаченого нормативними документами на автомобіль капітального ремонту або списання визначає втомна міцність. Вона повинна бути достатньою для забезпечення міжремонтного або повного пробігу автомобіля, проте не повинна бути надто великою, оскільки це означало б, що при конструюванні в елементи несучої системи закладений зайвий запас міцності. Це, в свою чергу, потребує використання більшої кількості матеріалів, що позначається на збільшенні маси транспортного засобу.

Статична міцність визначає здатність несучої системи сприймати одноразові експлуатаційні навантаження без поломок і залишкових деформацій. Проте вона повинна забезпечувати деформування кузова при імітації аварії (наприклад, лобове зіткнення) з метою поглинання енергії удару і зменшення динамічних навантажень до передбачених нормативними документами величин.

Жорсткість несучої системи – здатність зберігати свою форму без залишкових деформацій і без неприпустимих пружних деформацій під дією навантажень.

Вимоги до жорсткості несучих систем вантажних і легкових автомобілів істотно відрізняються.

Жорсткість кузова легкового автомобіля або автобуса повинна бути якомога більшою для протистояння вигинам і перекосам.

У вантажних автомобілів згинальна жорсткість несучої системи, функції якої зазвичай виконує рама, повинна бути якомога вищою і в вертикальній і в горизонтальній площинах. В свою чергу крутильна жорсткість не повинна бути зайвою.

При виготовленні деталей, які входять в несучу систему, найчастіше застосовується низьковуглецева сталь, яка легко штампується і зварюється. Проте вона схильна до корозії. Тому однією з вимог до несучої системи є її достатня стійкість до дій навколишнього середовища, що досягається використанням оцинкованого металу або обробкою кузовів антикорозійними матеріалами.

Залежно від типу несучих систем автомобілі поділяються на:

• рамні;

• безрамні.

В рамних автомобілях функції несучої системи виконує рама (рамна несуча система) або рама разом з кузовом (рамно-кузовна несуча система). В безрамних автомобілях функції несучої системи виконує кузов, який називається несучим (кузовна несуча система).

Рис. 20.1. Класифікація несучих систем

Рамна несуча система використовується на всіх вантажних автомобілях, причепах і напівпричепах, на легкових автомобілях підвищеної прохідності та на окремих типах автобусів. Несуча система автомобілів-самоскидів, крім основної рами, включає додаткову вкорочену раму (надрамник), на яку встановлюється вантажний кузов та кріпляться вузли і агрегати підіймального механізму.

Рамна несуча система проста і універсальна за конструкцією та технологічна при виробництві і ремонті. Вона дозволяє виготовляти на основі одного і того самого шасі автомобілі цілком різного спеціального призначення – самоскиди, цистерни, сідлові тягачі тощо.

Кузовна несуча система використовується на легкових автомобілях особливо малого, малого та середнього класів, а також на більшості сучасних автобусів. Вона дозволяє зменшити масу автомобіля, його загальну висоту, знизити центр ваги і цим самим покращити стійкість транспортного засобу. Проте кузовна несуча система не забезпечує хорошої ізоляції пасажирського салону від вібрації і шуму працюючих агрегатів та механізмів.

Рамно-кузовна несуча система застосовується тільки на автобусах. Рама та підстава кузова об’єднані в одну суцільну конструкцію. Поперечні дуги (шпангоути) каркаса кузова жорстко кріпляться до поперечин рами.

Рамно-кузовна несуча система має просту конструкцію, технологічна при виготовленні та зручна в ремонті. Порівняно з рамною несучою системою вона має меншу масу кузова та нижчу висоту підлоги.