
- •§1. Історія автомобіля
- •1.1. Історія розвитку конструкції автомобілів
- •1.2. Зародження та розвиток автомобілебудування в україні
- •1.3. Ключові дати в історії автомобілів
- •Запитання для самоконтролю
- •§2. Класифікація та маркування транспортних засобів
- •Вітчизняна класифікація легкових автомобілів
- •Європейська класифікація легкових автомобілів
- •Вітчизняна класифікація автобусів
- •Вітчизняна класифікація вантажних автомобілів
- •Європейська класифікація дорожніх тз
- •Приклад vin-коду автомобіля
- •Запитання для самоконтролю
- •§3. Загальна будова автомобіля, схеми компонувань транспортних засобів
- •3.1. Загальна будова автомобіля
- •3.2. Компонування транспортних засобів
- •Запитання для самоконтролю
- •§4. Класифікація, загальна будова, робочий цикл автомобільних двигунів
- •4.1. Класифікація автомобільних двигунів.
- •4.2. Будова та основні параметри поршневих двигунів внутрішнього згоряння
- •4.3. Робочий цикл автомобільних поршневих двигунів внутрішнього згоряння
- •Запитання для самоконтролю
- •§5. Кривошипно-шатунний механізм поршневого автомобільного двигуна
- •5.1. Схеми компонування кривошипно-шатунних механізмів.
- •5.2. Нерухомі деталі кривошипно-шатунного механізму.
- •5.3. Рухомі деталі кривошипно-шатунного механізму
- •Запитання для самоконтролю
- •§6. Механізм газорозподілу поршневого автомобільного двигуна
- •6.1. Призначення, типи механізмів газорозподілу, вимоги до їх конструкції
- •6.2. Загальна будова механізму газорозподілу та його привода
- •6.3. Фази газорозподілу
- •Запитання для самоконтролю
- •§7. Система мащення автомобільного двигуна
- •7.1. Фізико-хімічні властивості, класифікація моторних олив
- •Відповідність класів в’язкості sae до державних стандартів України
- •Класифікація арі моторних олив за експлуатаційними властивостями
- •Класифікація ccmc (асеа) моторних олив за експлуатаційними властивостями
- •7.2. Призначення, класифікація та конструкція системи мащення
- •7.3. Прилади і апарати системи мащення.
- •7.4. Вентиляція картера.
- •Запитання для самоконтролю
- •§8. Система охолодження автомобільного двигуна
- •8.1. Рідини, які використовуються в системі охолодження двигунів.
- •8.2. Призначення, класифікація та конструкція системи охолодження.
- •8.3. Прилади і апарати системи охолодження.
- •8.4. Передпусковий підігрівач
- •Запитання для самоконтролю
- •§9. Системи живлення автомобільних бензинових двигунів
- •9.1. Фізико-хімічні властивості. Класифікація бензинів
- •Значення октанових чисел бензинів
- •9.2. Призначення, загальна будова та робота системи живлення бензинового двигуна
- •9.3. Конструкція найпростішого карбюратора та його дозувальних систем
- •9.4. Прилади і апарати системи живлення бензинового двигуна
- •9.5. Призначення, загальна будова та робота системи живлення бензинового двигуна з розподіленим упорскуванням пального
- •9.6. Призначення, загальна будова та робота системи живлення бензинового двигуна з безпосереднім упорскуванням пального
- •Запитання для самоконтролю
- •§10. Система живлення автомобільного дизельного двигуна
- •10.1. Фізико-хімічні властивості дизельного пального. Цетанове число
- •Залежність швидкості пуску двигуна від цетанового числа
- •10.2. Призначення, загальна будова та робота системи живлення дизельного двигуна
- •10.3. Прилади і апарати системи живлення дизельного двигуна
- •10.4. Призначення, загальна будова та робота системи живлення common rail
- •Запитання для самоконтролю
- •§11. Електрообладнання автомобіля
- •11.1. Призначення та складові елементи системи електрообладнання автомобіля
- •11.2. Призначення, загальна будова та робота автомобільних генераторів
- •11.3. Призначення, загальна будова та робота акумуляторних батарей
- •Щільності електроліту для різних кліматичних зон
- •11.4. Призначення, загальна будова та робота системи запалювання
- •11.5. Призначення, загальна будова та робота системи пуску
- •11.6. Призначення, загальна будова та робота освітлення, світлової сигналізації та контрольно-вимірювальних приладів
- •Запитання для самоконтролю
- •§12. Призначення, класифікація та загальна будова трансмісії
- •Запитання для самоконтролю
- •§13. Зчеплення
- •Запитання для самоконтролю
- •§ 14. Механічні коробки передач
- •14.1. Призначення, класифікація та компонування механічних коробок передач
- •14.2. Конструкція та принцип роботи синхронізаторів та механізмів керування коробками передач
- •Запитання для самоконтролю
- •§15. Додаткові коробки передач
- •15.1. Призначення додаткових коробок передач
- •15.2. Конструкція та принцип роботи дільника
- •15.3. Конструкція та принцип роботи демультиплікатора
- •Запитання для самоконтролю
- •§16. Карданні передачі
- •16.1. Призначення, класифікація, основні схеми карданних передач
- •16.2. Конструкція карданних передач.
- •Запитання для самоконтролю
- •§ 17. Механізми ведучих мостів та привод до ведучих коліс
- •17.1. Призначення, загальна будова та робота головної передачі
- •17.2. Призначення, загальна будова та робота диференціала
- •17.3. Привод до ведучих коліс
- •Запитання для самоконтролю
- •§18. Роздавальні коробки
- •Запитання для самоконтролю
- •§19. Автоматичні та напівавтоматичні трансмісії
- •19.1. Особливості конструкції гідромеханічної передачі
- •19.2. Коробки передач з варіаторами
- •19.3. Автоматизовані трансмісії
- •Запитання для самоконтролю
- •§20. Ходова частина. Несучі системи автомобілів
- •20.1. Ходова частина. Призначення, класифікація та вимоги до конструкції несучих частин автомобілів
- •20.2. Призначення, класифікація та загальна будова автомобільних рам
- •Запитання для самоконтролю
- •§21. Підвіска автомобіля
- •21.1. Призначення, класифікація, загальна будова підвіски
- •21.2. Особливості конструкції підвіски сучасних легкових автомобілів
- •Запитання для самоконтролю
- •§22. Мости автомобілів
- •Запитання для самоконтролю
- •§23. Колеса
- •23.1. Призначення, класифікація та конструкція автомобільних коліс
- •23.2. Призначення, класифікація та конструкція автомобільних коліс
- •Індекси швидкості
- •Індекси навантаження
- •Запитання для самоконтролю
- •§ 24. Рульове керування автомобілів
- •24.1. Призначення, класифікація та загальна будова рульового керування
- •24.2. Призначення, класифікація та конструкція рульових механізмів
- •24.3. Призначення, класифікація та конструкція рульових приводів
- •24.4. Установка керованих коліс
- •24.5. Стабілізація керованих коліс.
- •Запитання для самоконтролю
- •§ 25. Гальмові системи автомобілів
- •25.1. Призначення, класифікація та загальна будова гальмових систем
- •25.2. Призначення, класифікація, загальна будова та робота гальмівних механізмів
- •25.3.Гальмівні приводи.
- •25.4. Особливості конструкції механічного гальмівного привода
- •25.5. Особливості конструкції гідравлічного гальмівного привода
- •25.6. Особливості конструкції пневматичних гальмівних приводів
- •25.7. Антиблокувальні системи
- •Запитання для самоконтролю
- •Предметний покажчик
- •Перелік використаної літератури
19.2. Коробки передач з варіаторами
Коробки передач з варіатором є безступеневими і дають можливість отримати будь-яке передавальне число в заданому обмеженому діапазоні. Їх позначають буквами CVT (Continuosly Variable Transmission) – трансмісія, яка постійно змінюється. Сьогодні в автоматичних коробках передач найбільш розповсюджені клинопасові та тороїдні варіатори.
Клинопасові варіатори. Вперше на серійному автомобілів трансмісія з варіатором була застосована в 1950 році. В ній використовувався гумовий пас, затиснений між конічними поверхнями розсувних шківів. Один шків сполучений з двигуном (ведучий), а інший – з ведучими колесами (ведений).
Якщо половинки шківа зближуються, пас виштовхується назовні, а якщо розсуваються – провалюється всередину. Зміна радіусів, по яких обертається пас, відбувається синхронно – коли один шків збільшує радіус, інший – зменшує. В результаті цього плавно змінюється передавальне відношення.
|
Рис 19.5. Принцип роботи клинопасового варіатора |
Така конструкція мала суттєвий недолік – гумовий пас не міг передавати великі зусилля та був недовговічним. В сучасних клинопасових варіаторах використовують металевий пас, який складається з набору окремих пластин спеціальної форми. Принциповою відмінністю такої конструкції є те, що металевий пас може передавати не тільки тягове, а й штовхальне зусилля.
|
Рис. 19.6. Металевий пас варіатора |
За схожим принципом працюють і конусні варіатори. Вони бувають пасові та вальцеві. В обох випадках ведучий та ведений диски виконані у вигляді зрізаних конусів. В пасовому конусному варіаторі перпендикулярно до осей конусів натягнутий пас, який переміщаючись від основи конуса до його вершини змінює передавальне відношення передачі. У вальцевому варіаторі на осі між конусними дисками, паралельній до їх бічних поверхонь, встановлений валець. Пересуваючи його вздовж осі ми змінюємо передавальне відношення між ведучим та веденим дисками.
|
Рис. 19.7. Принцип роботи конусних варіаторів: а) клинопасовий; б) вальцевий |
В зв’язку з тим, що трансмісія з варіатором не має нейтральної передачі, при зупинці автомобіля необхідно від’єднувати її від двигуна. В багатьох конструкціях для цього використовують відцентрове зчеплення, яке вмикається та вимикається автоматично. Проте при застосуванні такого механізму зупинка автомобіля та рушання з місця супроводжуються ривками. Позбутись цього недоліку дозволяє електромагнітне порошкове або багатодискове мокре зчеплення з комп’ютерним керуванням.
Сьогодні виготовляють автоматичні коробки передач з клинопасовими варіаторами, в яких використовують гідротрансформатор. Таке технічне рішення ускладнює конструкцію, проте забезпечує плавне рушання з місця та інтенсивний розгін автомобіля. Наявність гідротрансформатора дає можливість зменшити діапазон передавальних чисел варіатора, що знижує його розміри та габарити коробки передач вцілому. Вмикання передачі заднього ходу в таких конструкціях забезпечує планетарний механізм.
Автоматичні коробки передач з варіаторами мають кращі показники паливної економічності та плавності роботи в порівнянні з гідромеханічними коробками-автоматами. Проте їх широке застосування стримується внаслідок не тільки технічних, а й психологічних причин. Водії звикли, що при розгоні автомобіля зі звичайною механічною або автоматичною коробкою передач вони відчувають зростання частоти обертання колінчастого вала двигуна. Автомобіль з варіатором може інтенсивно розганятись і при постійній частоті обертання. Така робота забезпечує найбільш оптимальний розгін, але у водія складається враження, що оберти двигуна недостатні.
|
Рис. 19.8. Конструкція коробки передач з варіатором та гідротрансформатором: 1 – ланцюг привода насосного колеса гідротрансформатора; 2 – гідротрансформатор; 3 – диференціал; 4 – пас варіатора; 5 – ведений шків; 6 – вторинний вал; 7 – механізм заднього ходу; 8 – ведучий шків; 9 – первинний вал
|
Для вирішення цієї проблеми ряд виробників адаптували системи керування варіаторів з метою штучного створення ряду фіксованих передавальних чисел. У водіїв з’явилась можливість вибору між ручним послідовним перемиканням передач з фіксованими передавальними числами чи безступеневим автоматичним керуванням.
В тороїдних варіаторах замість розсувних шківів використовують конусоподібні диски, а пас замінюють вальці. Ведучий диск сполучений з колінчастим валом двигуна, а ведений – з трансмісією. До дисків притискаються вальці, які можуть обертатись на горизонтальній осі, передаючи обертовий момент. Змінюючи положення вальців відносно осі конусів ми змінюємо і передавальне відношення. Якщо валець дотикається до ведучого диска по малому радіусу, то з веденим він контактує по великому і навпаки. При обертанні по однакових радіусах передача буде прямою. В результаті такої конструкції тороїдні варіатори здатні передавати більший обертовий момент, ніж клинопасові.
|
Рис. 19.9. Принцип роботи та конструкція тороїдного варіатора: а) робота на нижчій передачі; б) робота на вищій передачі 1 – ведучий диск; 2 – ведений диск; 3 – валець |