
- •§1. Історія автомобіля
- •1.1. Історія розвитку конструкції автомобілів
- •1.2. Зародження та розвиток автомобілебудування в україні
- •1.3. Ключові дати в історії автомобілів
- •Запитання для самоконтролю
- •§2. Класифікація та маркування транспортних засобів
- •Вітчизняна класифікація легкових автомобілів
- •Європейська класифікація легкових автомобілів
- •Вітчизняна класифікація автобусів
- •Вітчизняна класифікація вантажних автомобілів
- •Європейська класифікація дорожніх тз
- •Приклад vin-коду автомобіля
- •Запитання для самоконтролю
- •§3. Загальна будова автомобіля, схеми компонувань транспортних засобів
- •3.1. Загальна будова автомобіля
- •3.2. Компонування транспортних засобів
- •Запитання для самоконтролю
- •§4. Класифікація, загальна будова, робочий цикл автомобільних двигунів
- •4.1. Класифікація автомобільних двигунів.
- •4.2. Будова та основні параметри поршневих двигунів внутрішнього згоряння
- •4.3. Робочий цикл автомобільних поршневих двигунів внутрішнього згоряння
- •Запитання для самоконтролю
- •§5. Кривошипно-шатунний механізм поршневого автомобільного двигуна
- •5.1. Схеми компонування кривошипно-шатунних механізмів.
- •5.2. Нерухомі деталі кривошипно-шатунного механізму.
- •5.3. Рухомі деталі кривошипно-шатунного механізму
- •Запитання для самоконтролю
- •§6. Механізм газорозподілу поршневого автомобільного двигуна
- •6.1. Призначення, типи механізмів газорозподілу, вимоги до їх конструкції
- •6.2. Загальна будова механізму газорозподілу та його привода
- •6.3. Фази газорозподілу
- •Запитання для самоконтролю
- •§7. Система мащення автомобільного двигуна
- •7.1. Фізико-хімічні властивості, класифікація моторних олив
- •Відповідність класів в’язкості sae до державних стандартів України
- •Класифікація арі моторних олив за експлуатаційними властивостями
- •Класифікація ccmc (асеа) моторних олив за експлуатаційними властивостями
- •7.2. Призначення, класифікація та конструкція системи мащення
- •7.3. Прилади і апарати системи мащення.
- •7.4. Вентиляція картера.
- •Запитання для самоконтролю
- •§8. Система охолодження автомобільного двигуна
- •8.1. Рідини, які використовуються в системі охолодження двигунів.
- •8.2. Призначення, класифікація та конструкція системи охолодження.
- •8.3. Прилади і апарати системи охолодження.
- •8.4. Передпусковий підігрівач
- •Запитання для самоконтролю
- •§9. Системи живлення автомобільних бензинових двигунів
- •9.1. Фізико-хімічні властивості. Класифікація бензинів
- •Значення октанових чисел бензинів
- •9.2. Призначення, загальна будова та робота системи живлення бензинового двигуна
- •9.3. Конструкція найпростішого карбюратора та його дозувальних систем
- •9.4. Прилади і апарати системи живлення бензинового двигуна
- •9.5. Призначення, загальна будова та робота системи живлення бензинового двигуна з розподіленим упорскуванням пального
- •9.6. Призначення, загальна будова та робота системи живлення бензинового двигуна з безпосереднім упорскуванням пального
- •Запитання для самоконтролю
- •§10. Система живлення автомобільного дизельного двигуна
- •10.1. Фізико-хімічні властивості дизельного пального. Цетанове число
- •Залежність швидкості пуску двигуна від цетанового числа
- •10.2. Призначення, загальна будова та робота системи живлення дизельного двигуна
- •10.3. Прилади і апарати системи живлення дизельного двигуна
- •10.4. Призначення, загальна будова та робота системи живлення common rail
- •Запитання для самоконтролю
- •§11. Електрообладнання автомобіля
- •11.1. Призначення та складові елементи системи електрообладнання автомобіля
- •11.2. Призначення, загальна будова та робота автомобільних генераторів
- •11.3. Призначення, загальна будова та робота акумуляторних батарей
- •Щільності електроліту для різних кліматичних зон
- •11.4. Призначення, загальна будова та робота системи запалювання
- •11.5. Призначення, загальна будова та робота системи пуску
- •11.6. Призначення, загальна будова та робота освітлення, світлової сигналізації та контрольно-вимірювальних приладів
- •Запитання для самоконтролю
- •§12. Призначення, класифікація та загальна будова трансмісії
- •Запитання для самоконтролю
- •§13. Зчеплення
- •Запитання для самоконтролю
- •§ 14. Механічні коробки передач
- •14.1. Призначення, класифікація та компонування механічних коробок передач
- •14.2. Конструкція та принцип роботи синхронізаторів та механізмів керування коробками передач
- •Запитання для самоконтролю
- •§15. Додаткові коробки передач
- •15.1. Призначення додаткових коробок передач
- •15.2. Конструкція та принцип роботи дільника
- •15.3. Конструкція та принцип роботи демультиплікатора
- •Запитання для самоконтролю
- •§16. Карданні передачі
- •16.1. Призначення, класифікація, основні схеми карданних передач
- •16.2. Конструкція карданних передач.
- •Запитання для самоконтролю
- •§ 17. Механізми ведучих мостів та привод до ведучих коліс
- •17.1. Призначення, загальна будова та робота головної передачі
- •17.2. Призначення, загальна будова та робота диференціала
- •17.3. Привод до ведучих коліс
- •Запитання для самоконтролю
- •§18. Роздавальні коробки
- •Запитання для самоконтролю
- •§19. Автоматичні та напівавтоматичні трансмісії
- •19.1. Особливості конструкції гідромеханічної передачі
- •19.2. Коробки передач з варіаторами
- •19.3. Автоматизовані трансмісії
- •Запитання для самоконтролю
- •§20. Ходова частина. Несучі системи автомобілів
- •20.1. Ходова частина. Призначення, класифікація та вимоги до конструкції несучих частин автомобілів
- •20.2. Призначення, класифікація та загальна будова автомобільних рам
- •Запитання для самоконтролю
- •§21. Підвіска автомобіля
- •21.1. Призначення, класифікація, загальна будова підвіски
- •21.2. Особливості конструкції підвіски сучасних легкових автомобілів
- •Запитання для самоконтролю
- •§22. Мости автомобілів
- •Запитання для самоконтролю
- •§23. Колеса
- •23.1. Призначення, класифікація та конструкція автомобільних коліс
- •23.2. Призначення, класифікація та конструкція автомобільних коліс
- •Індекси швидкості
- •Індекси навантаження
- •Запитання для самоконтролю
- •§ 24. Рульове керування автомобілів
- •24.1. Призначення, класифікація та загальна будова рульового керування
- •24.2. Призначення, класифікація та конструкція рульових механізмів
- •24.3. Призначення, класифікація та конструкція рульових приводів
- •24.4. Установка керованих коліс
- •24.5. Стабілізація керованих коліс.
- •Запитання для самоконтролю
- •§ 25. Гальмові системи автомобілів
- •25.1. Призначення, класифікація та загальна будова гальмових систем
- •25.2. Призначення, класифікація, загальна будова та робота гальмівних механізмів
- •25.3.Гальмівні приводи.
- •25.4. Особливості конструкції механічного гальмівного привода
- •25.5. Особливості конструкції гідравлічного гальмівного привода
- •25.6. Особливості конструкції пневматичних гальмівних приводів
- •25.7. Антиблокувальні системи
- •Запитання для самоконтролю
- •Предметний покажчик
- •Перелік використаної літератури
Запитання для самоконтролю
1. Класифікація карданних передач.
2. Конструкція карданної передачі.
3. Конструкція, принцип роботи карданних шарнірів рівних кутових швидкостей.
4. Конструкція, принцип роботи карданних шарнірів з ділильними канавками
5. Конструкція, принцип роботи карданних шарнірів з ділильним важелем
6. Конструкція, принцип дії кулачкових карданних шарнірів
§ 17. Механізми ведучих мостів та привод до ведучих коліс
17.1. Призначення, загальна будова та робота головної передачі
Головною передачею називається зубчастий механізм, який підвищує передавальне число трансмісії автомобілів і служить для збільшення обертового моменту двигуна, який підводиться до ведучих коліс, та зменшення швидкості їх обертання до необхідних значень.
Передавальне число головної передачі залежить від типу та призначення автомобіля, потужності та швидкохідності двигуна. Для вантажних автомобілів передавальне відношення головної передачі становить 6,5…9,0, а для легкових – 3,5…5,5.
|
Рис. 17.1. Класифікація головних передач |
Компонування головних передач. Залежно від кількості зубчастих пар головні передачі поділяються на одинарні (мають одну зубчасту пару) і подвійні (складаються з двох зубчастих пар).
Одинарні головні передачі можуть бути циліндричними, конічними, гіпоїдними та черв’ячними.
|
Рис. 17.2. Схеми одинарних головних передач: а) конічна; б) гіпоїдна; в) черв’ячна |
Найпростішу конструкцію має головна передача легкового автомобіля з поперечним розташуванням двигуна. Це одинарна циліндрична головна передача з косозубими шестернями.
|
Рис. 17.3. Циліндрична головна передача з прямозубими шестернями |
Особливістю роботи конічної передачі є значні зусилля, які діють на опори валів у трьох взаємно перпендикулярних площинах. Під дією цих зусиль вали зубчастих коліс намагаються зміститись. Разом з тим, довговічність конічної головної передачі залежить від правильного зачеплення зубів. У разі зміщення вершин їх початкових конусів різко погіршуються умови роботи, що супроводжується пришвидшенням зношування та підвищенням шуму. Для забезпечення правильного зачеплення зубчастих коліс встановлюють підшипники з попереднім натягом, створюють додаткові опори валів і зубчастих коліс, збільшують жорсткість картера.
|
Рис. 17.4. Конічна головна передача |
У гіпоїдній головній передачі осі шестерні і колеса не перетинаються. Вісь шестерні розташована зазвичай нижче за вісь колеса на деяку величину.
Внаслідок великого кута спіралі довжина зуба шестерні гіпоїдної передачі більша, ніж у конічної. За однакових діаметрів колеса і передавальних чисел діаметр шестерні гіпоїдної передачі більший, ніж конічної. Все це підвищує міцність і довговічність гіпоїдної передачі, зумовлює плавність зачеплення її зубчастих коліс і менший шум під час роботи. Через підвищене ковзання зубів для мащення гіпоїдної передачі застосовують спеціальну гіпоїдну оливу.
|
Рис. 17.5. Гіпоїдна головна передача: 1 – ведений зубчастий вінець; 2 – ведучий вал з шестернею |
Черв’ячні головні передачі характеризуються великими передавальними числами при відносно невеликих розмірах та відсутністю гуркоту під час роботи. Проте через менший ККД порівняно з конічними та гіпоїдними передачами, необхідність застосування дорогих матеріалів і високу вартість виробництва черв’ячні головні передачі застосовують обмежено.
|
Рис. 17.6. Черв’ячна головна передача |
Подвійні головні передачі встановлюють на вантажних автомобілях при необхідності отримання великих передавальних чисел. Зазвичай вони складаються з пари конічних і пари циліндричних шестерень. Подвійні головні передачі поділяють на центральні та рознесені.
|
Рис. 17.7. Схеми подвійних головних передач: а) центральна; б) рознесена 1 – циліндричні колісні редуктори; 2 – конічна передача |
В центральній головній передачі обидві пари зубчастих коліс складають центральний редуктор. В рознесеній головній передачі одна пара зубчастих коліс утворює центральний редуктор, а інша переноситься до ведучих коліс, утворюючи два колісних редуктори з однаковими передавальними числами.
При розділенні головної передачі на дві частини знижується навантаження на піввісь і деталі диференціала, а також зменшуються розміри середньої частини ведучого моста. Крім того, застосування колісних редукторів дає змогу збільшити дорожній просвіт і тим самим підвищити прохідність автомобіля.
За типом зубчастих зачеплень подвійні головні передачі поділяють на:
конічно-циліндричні;
циліндрично-конічні;
конічно-планетарні.
|
Рис. 17.8. Конструктивні схеми рознесених головних передач |
Існують конструкції, в яких перша або друга пара шестерень утворює не конічне, а гіпоїдне зачеплення.
Головна передача називається прохідною, якщо має прохідний вал, за допомогою якого вона зв’язана з іншою головною передачею. Якщо ця умова не виконується, то головна передача називається непрохідною.
Забезпечення жорсткості зачеплення та регулювання взаємного розташування шестерень. Конічні та гіпоїдні зубчасті пари дуже чутливі до порушення розрахункового взаємного положення контактуючих профілів зубів, при порушенні якого збільшується їхня шумність, знижується ККД та термін служби.
Неправильне взаємне розташування шестерень можливе через неточне складання передачі чи через пружне прогинання деталей під дією робочих навантажень. Для зменшення прогинів необхідно підвищувати жорсткість головної передачі. Вона залежить від конструкції підшипникових вузлів, типу підшипників, довжини консольних ділянок, щільності посадки деталей тощо.
Оскільки вали головних передач навантажені великими осьовими силами, в конструкції головних передач використовують радіально-упорні підшипники. Для збільшення жорсткості головної передачі їх розташовують так, щоб вершини конусів, утворених нормалями до робочих поверхонь підшипників, знаходились зовні підшипникового вузла. Таке розташування підшипників викликає нерівномірність їх навантаження і потребує використання різних за розміром підшипників. В цьому випадку жорсткість підшипникового вузла суттєво збільшується, зменшуючи прогин шестерні під дією радіальної сили, яка виникає в зачепленні.
Додаткове підвищення жорсткості забезпечується розсуванням підшипників на певну відстань або встановленням додаткового радіального підшипника.
|
Рис. 17.9. Способи встановлення підшипників ведучого вала головної передачі |
Важливим заходом, який підвищує жорсткість підшипникового вузла, є попередній натяг підшипників, в результаті якого радіальні та осьові сили після прикладання робочого навантаження перерозподіляються між підшипниками, а всередині підшипника – між тілами кочення.
Правильне взаємне розташування робочих поверхонь зубців важливе для зниження шумності та забезпечення довговічності передачі. Для регулювання положення шестерні необхідно переміщати її вздовж осі обертання. Це забезпечується шляхом встановлення регулювальних шайб визначеної товщини. Оптимальність взаємного розташування шестерень визначається за мінімальним рівнем шуму.