Значення октанових чисел бензинів

Країна	Марка або назва	Значення октанових чисел за методом визначення
		Моторний	Дослідницький
Україна Росія	А-76	76	80
	А-92	81	92
	АИ-93	85	93
	АИ-95	85	95
	А-95	85	96
Польща	Etilina 86	80	86
	Bona 91	82,5	91
	Etilina 94	85	94
	Eurosuper 95	85	95
	Etilina 98	87	98
Німеччина	Normal (N)	82,5	91
	Super (S)	85	95
	Super plus (SP)	88	98
Франція	De L'essense	82...92	—
	Du Supercarburant sans plomb	85...95	95
	Du Supercarburant	86...95	97...99
Великобританія	Regular	80	85
	Premium	90	95

9.2. Призначення, загальна будова та робота системи живлення бензинового двигуна

Система живлення карбюраторного двигуна служить для приготування горючої суміші з парів бензину та повітря в певних пропорціях, подачі її в циліндри двигуна і відведення з них відпрацьованих газів.

Рис. 9.1. Система живлення карбюраторного ДВЗ: 1 – заливна горловина; 2 – паливний бак; 3 – поплавок; 4 – забірник пального; 5 – паливопроводи; 6 – паливний фільтр; 7 – паливний насос; 8 – поплавкова камера карбюратора; 9 – повітряний фільтр; 10 – змішувальна камера карбюратора; 11 – впускний клапан; 12 – впускний колектор; 13 – камера згоряння

До системи живлення карбюраторного двигуна входять:

• паливний бак;

• фільтр-відстійник;

• паливопроводи;

• паливний насос;

• фільтр тонкого очищення пального;

• карбюратор;

• повітряний фільтр;

• впускний та випускний трубопроводи;

• приймальні труби;

• глушник;

• прилади контролю рівня пального.

Рис. 9.2. Система живлення карбюраторного ДВЗ з одним баком: 1 – паливний бак; 2 – заливна горловина паливного бака; 3 – давач вказівника рівня пального; 4 – фільтр грубого очищення пального; 5 – паливний насос; 6 – фільтр тонкого очищення пального; 7 - карбюратор

Рис. 9.3. Система живлення карбюраторного ДВЗ з двома баками: 1 – заливна горловина паливного бака; 2 і 3 – паливні баки; 4 – здавачі вказівника рівня пального; 5 – фільтр грубого очищення пального; 6 – кран перемикання паливних баків; 7 – фільтр тонкого очищення пального; 8 – паливний насос; 9 – карбюратор

Під час роботи двигуна паливний насос засмоктує пальне з бака і через фільтри подає в поплавкову камеру карбюратора. Під час такту впуску в циліндрі двигуна створюється розрідження і повітря, пройшовши через очисник, потрапляє в карбюратор, де змішується з парами бензину і у вигляді горючої суміші подається в циліндр. Після здійснення робочого ходу відпрацьовані гази виштовхуються поршнем у випускний трубопровід і по приймальних трубах через глушник в навколишнє середовище.

Горюча суміш, яка поступає в циліндри двигуна, готується в змішувальній камері карбюратора. Процес сумішоутворення продовжується у впускному трубопроводі і циліндрах двигуна, де горюча суміш, змішуючись із залишками відпрацьованих газів, утворює робочу суміш.

Для приготування горючої суміші використовують ретельно очищені від механічних домішок пальне та повітря. Вона повинна згорати повністю за тисячні частки секунди.

Склад горючої суміші характеризується певним співвідношенням пального і повітря (за масою). Для повного згорання 1 кг бензину теоретично необхідно 14,9 кг повітря. Проте, кількість повітря, залежно від режиму роботи двигуна, може бути більшою або меншою від теоретичної. Тому склад горючої суміші прийнято характеризувати коефіцієнтом надлишку повітря (α), який є відношенням дійсної кількості повітря (L), що бере участь в процесі згорання бензину, до теоретично необхідної (L₀).

(9.1)

Якщо в згоранні 1 кг бензину бере участь 14,9 кг повітря, то така суміш називається нормальною. Коефіцієнт надлишку повітря визначає кількість горючої суміші таким чином:

• багата суміш — α від 0,5 до 0,8 (значна нестача повітря, суміш згорає не повністю);

• збагачена суміш — α від 0,85 до 0,95 (незначна нестача повітря). Швидкість згорання суміші зростає, двигун розвиває найбільшу потужність, але при дещо підвищеній витраті пального внаслідок недостатньо повного його згорання;

• бідна суміш — α від 1,1 до 1,2 (значний надлишок повітря, суміш горить повільно). Велика частина теплоти поглинається стінками циліндрів, що викликає перегрів двигуна і нестійку його роботу. Потужність двигуна падає, зростає витрата пального;

• збіднена суміш — а від 1,05 до 1,07 (незначний надлишок повітря). Потужність двигуна дещо знижується, економічність помітно підвищується, оскільки відбувається якнайповніше згорання пального.

Карбюраторний двигун працює в таких режимах роботи:

• пуск;

• холостий хід;

• середні навантаження;

• повні навантаження;

• різкий перехід на повні навантаження.

При пуску холодного двигуна необхідна багата гаряча суміш (α від 0,3 до 0,6), оскільки частота обертання колінчастого вала мала, пальне погано випаровується, а частина його конденсується на холодних стінках циліндра. Це приводить до того, що в циліндри двигуна потрапляє незначна кількість пускових фракцій, які забезпечують гарантований пуск двигуна.

Робота двигуна на холостому ходу і при малих навантаженнях можлива при збагаченій суміші (а від 0,7 до 0,9). Горюча суміш поступає в циліндри двигуна і змішується із значною кількістю залишкових відпрацьованих газів, тому збагачення суміші покращує її займистість і сприяє стійкій роботі двигуна без навантаження.

Середні навантаження — найбільша частина роботи двигуна в процесі експлуатації, тому на цьому етапі необхідна збіднена горюча суміш (α від 1,05 до 1,1), що сприяє найкращій економічності двигуна.

Повне навантаження забезпечується подачею в циліндри двигуна збагаченої суміші (α від 0,85 до 0,9). Цей режим необхідний при розгоні автомобіля, русі автомобіля з максимальною швидкістю, подоланні підйомів або важких ділянок дороги.

При різкому переході на режим повного навантаження (різке відкриття дросельної заслінки) можливе збіднення горючої суміші — карбюратор повинен мати пристрій, що запобігає цьому.

Таким чином, в процесі роботи двигуна карбюратор повинен змінювати склад горючої суміші залежно від режиму роботи двигуна.