8.4. Передпусковий підігрівач

Передпусковий підігрівач служить для попереднього прогрівання двигуна перед пуском при низьких температурах навколишнього середовища і сприяє зменшенню зносу циліндрів і поршнів.

У комплект пускового підігрівача входять:

• котел, заповнений охолоджувальною рідиною;

• паливний бачок;

• електромагнітний клапан;

• вентилятор з електродвигуном;

• свічка розжарювання;

• пульт управління.

Рис. 8.15.Система передпускового підігрівача 1 – насосний агрегат; 2 – трубка подачі палива до насоса; 3 і 16 – зливні крани; 4 – перепускний шланг; 5 – заливна горловина; 6 – пробка заливної горловини; 7 – паливний бачок; 8 – кран; 9 – підвідна трубка; 10 – свічка розжарювання; 11 – кожух масляного картера; 12 – газонапрямний патрубок; 13 – електронагрівач палива; 14 – електромагнітний клапан; 15 – котел підігрівача; 17 – шланг подачі повітря; 18 – трубка від насоса до горілки котла

Перед пуском двигуна відкривається електромагнітний клапан і пальне поступає в камеру згорання котла, де спочатку запалюється свічкою. Повітря подається в котел від вентилятора. Гарячі гази, проходячи через газопроводи котла, нагрівають рідину, а при виході з котла по патрубку прямують на піддон картера, нагріваючи в ньому оливу. Охолоджувальна рідина в котлі нагрівається і внаслідок конвекції поступає в сорочку охолодження блока циліндрів.

Рис. 8.16. Котел передпускового підігрівача

Запитання для самоконтролю

1. Негативні наслідки від перегрівання автомобільного двигуна.

2. Негативні наслідки від переохолодження автомобільного двигуна.

3. Способи відведення теплоти від деталей двигуна.

4. Конструкція рідинної системи охолодження.

5. Шляхи циркуляції охолоджувальної рідини по малому колу.

6. Шляхи циркуляції охолоджувальної рідини по великому колу.

7. Конструкція та принцип роботи системи повітряного охолодження двигуна.

8. Конструкція та принцип роботи радіатора системи охолодження.

9. Призначення, конструкція та принцип роботи кришки заливної горловини радіатора.

10. Конструкція та принцип роботи рідинних насосів системи охолодження.

11. Конструкція та принцип роботи термостата.

12. Передпусковий підігрівач автомобільного двигуна.

§9. Системи живлення автомобільних бензинових двигунів

9.1. Фізико-хімічні властивості. Класифікація бензинів

Бензини призначені для використання в якості пального для поршневих двигунів внутрішнього згорання з примусовим запалюванням суміші.

Фізико-хімічні властивості автомобільних бензинів:

• випаровуваність;

• детонаційна стійкість;

• теплота згоряння;

• хімічна стабільність;

• схильність до утворення осаду.

До фізико-хімічних показників, від яких залежить випаровуваність бензинів, відносять тиск насиченої пари, фракційний склад, приховану теплоту випаровування, коефіцієнт дифузії парів, в'язкість, поверхневий натяг, теплоємність, густину.

Детонаційна стійкість характеризує здатність автомобільних бензинів протистояти самозайманню при стисненні. Висока детонаційна стійкість палив забезпечує їх нормальне згоряння на всіх режимах експлуатації двигуна. Показником детонаційної стійкості бензинів є октанове число, яке показує процентний вміст ізооктану в суміші з нормальним гептаном. Воно визначається на спеціальній установці двома методами: моторним та дослідницьким, які відрізняються умовами проведення випробувань.

Октанове число, отримане моторним методом, характеризує детонаційну стійкість пального при експлуатації автомобіля в умовах підвищеного теплового форсованого режиму.

Октанове число, отримане дослідницьким методом, є вищим на 9-12 одиниць. Воно характеризує бензин при роботі на часткових навантаженнях в умовах міської їзди.

Різницю між октановими числами бензину при визначенні двома методами, називають чутливістю бензину.

Теплота згоряння багато в чому визначає потужність і економічні показники роботи двигуна. Вона впливає на питому витрату пального транспортним засобом. Чим вища теплота згорання, тим менша питома витрата пального.

Хімічна стабільність характеризує здатність бензину зберігати свої властивості і склад при тривалому зберіганні, перекачуваннях, транспортуванні або при нагріванні впускної системи двигуна. Вона визначається швидкістю реакцій окиснення.

Схильність бензинів до утворення осаду у впускній системі визначається тільки при проведенні випробувань міжвідомчим лабораторно-моторним методом. Найбільш ефективним способом боротьби з утворенням відкладень у впускній системі двигуна є застосування спеціальних миючих або багатофункціональних присадок.

В Україні використовуються бензини марок А-76, АИ-93, АИ-95, А-95. У маркуванні бензину А-76 значення октанового числа визначено моторним методом, у всіх інших – дослідницьким, про що свідчить літера «И» (исследовательский) в позначенні.

У більшості країн світу бензини випускаються двох типів:

• звичайні (нормальні, регулярні) з октановим число 80-92 за дослідницьким методом;

• преміальні (супер) з октановим числом 93-98 за дослідницьким методом.

Таблиця 9.1