«Практикум з психокорекції»

15. Імагінативні методи сучасної психокорекції.

Метод розроблений в 50-х роках відомим німецьким психотерапевтом професором Хансарлом Лейнером (1919-1996). Концептуальною основою символдрами єпсихоаналіз. Основною відмінністю символдрами від психоаналізу є використання образів як елемента зв’язку між почуттям і словом. Символдрама працює з найпотаємнішими куточками душі людини, причому для цього немає необхідності використовувати якісь складні прийоми. Техніка «сновидіння наяву» дозволяє працювати в стані спокійного розслаблення «тут і зараз». Коли ж людина занурюється в світ фантазій, контроль розуму слабшає і назовні проривається щось глибинне, що приховане в нашій підсвідомості. Причому «обдурити» підсвідомість неможливо - «випадкових» деталей у фантазіях не буває, так чи інакше людина почне говорити про те, що турбує її насправді.  За допомогою цього методу людина не просто фантазує - вона має можливість під керівництвом психотерапевта, який використовує режисерський прийом, змінити сюжет своїх фантазій, розширити межі життєвого простору і заглянути в обличчя власним страхам. І потім перенести отриманий досвід у реальне життя. За допомогою цього методу у клієнта з’являється можливість впливати на свої внутрішні страхи і його переживання формуються в живу енергію і таким чином відбувається зріле обговорення проблеми. Метод дає можливість досліджувати почуття, які блокуються і перекриваються і не мають можливості проявлятися.

15. Клієнт-центрований підхід к. Роджерса.

Кліє́нт-центро́вана терапі́я  один із різновидів сучасної психотерапії, що була розроблена американським психологом Карлом Роджерсом і застосовується в такому напрямі, як гуманістична психологія, як в самій психологічній терапіїтак і в консультуванні  та ставить на перше місце людину, як особистість та її самовдосконалення. основні риси клієнт-центрованої терапії:

1. гіпотеза про те, що визначені установки психотерапевта утворюють необхідні і достатні умови терапевтичної ефективності;

2. основний акцент на феноменологічному світі клієнта (звідси визначення психотерапії як «клієнт-центрованої»);

3. терапевтичний процес орієнтований на зміни у переживаннях, на досягнення здатності більш повно жити в даний момент;

4. увага більшою мірою до процесів зміни особистості, а не до статичної структури;

5. гіпотеза про те, що одні й ті ж принципи психотерапії можна застосовувати до всіх людей, незалежно від того, до якої клінічної категорії вони віднесені — до осіб, які страждають психозами, невротиків або до психічно здорових людей;

6. інтерес до філософських проблем, що випливають з практики психотерапії.

Поняття «клієнт» (особа, що отримує певні послуги, в даному разі психологічні) замість більш «медичного» — «пацієнт», теж запропонував використовувати Роджерс^[3]. Таким чином людина, що звернулась до психолога за допомогою, теж несе відповідальність за зміни, що відбуваються з ним, крім цього, вона не є об'єктом діагностування і медичного лікування. Акцент в даному випадку робиться на допомозі клієнту. Вона проявляється в коректуванні і стимулюванні саморозвитку та самореалізації.