- •1.Дослідження Платоном і Аристотилем сутності та форм організації держави
- •2. Теологічне розуміння сутності та призначення держави в концепціях а. Августина й ф. Аквінського
- •3.Погляди н.Макіавеллі на державу і політику. Макіавеллізм у політиці
- •4.Ідеї федералізму та національно-територіальної автономії м.Драгоманова та м.Грушевського
- •5.Державницька ідея Винниченка
- •6.Монархічно-гетьманська концепція в.Липинського
- •7.Концепція інтегрального націоналізму д.Донцова
- •8.Т.Гоббс про державу та суспільну угоду
- •9.Дж.Лок про державу та принцип розподілу влад
- •10. Предмет, методи та функції політології
- •11. Політика як суспільне явище та форма діяльності
- •12. Політична соціалізація особи
- •13. Становлення політології як науки та навчальної дисципліни
- •14. Основні напрямки досліджень політичної науки країн Заходу
- •15. Політичний процес, його динаміка та структура
- •16. Влада як соціальне явище. Концепції влади
- •17. Легітимність політичної влади: типи й оцінювальні показники
- •18. Фундаментальні ознаки влади як соціального феномену. Специфіка та ресурси політичної влади
- •19. Реалізація державної влади. Політичні режими
- •20. Порівняльна характеристика авторитарного і тоталітарного режимів
- •21. Демократія як форма і спосіб організації суспільного життя
- •22. Історичні типи демократії. Особистість, група і народ в різних концепціях демократії
- •23. Проблема політичної участі. Переваги та недоліки прямої та представницької форм демократії
- •24. Сучасні концепції демократії
- •25. Особливості сучасної плюралістичної демократії
- •26. Бюрократія й бюрократизм у політичному житті суспільства
- •27. Концепція раціональності бюрократії м.Вебера
- •28. Поняття та сутність політичної ідеології. Основні ідеологічні доктрини
- •29. Сутність та еволюція ідеології консерватизму
- •30. Соціал-демократія як ідейно-політична доктрина
- •31. Фундаментальні положенні ідеології лібералізму
- •32. Анархізм як суспільно-політична течія
- •33. Порівняльна характеристика основних ідейно-політичних течій
- •34. Теорія політичної системи: становлення, структура, функції, типології (д.Істан, г.Алмонд, с.Монсма)
- •35. Держава: поняття, основні ознаки та функції
- •36. Форми державного правління й державно-територіального устрою
- •37. Концепції та ознаки правової соціальної держави
- •38. Сучасні теорії еліт. Типології політичних еліт
- •39. Поняття еліти в класичних концепціях(г.Моска, в.Паретто, р.Міхельс)
- •40. Сутність та функції політичного лідерства
- •41. Політичне лідерство та його типи
- •42. Політична культура: зміст, структура, типологізація
- •43. Політична свідомість у структурі політичної культури
- •44.Класифікація виборчих систем. Виборча система України
- •45. Роль, функції та класифікація виборів. Поняття ти види виборчого цензу
- •46. Демократичні принципи виборчого права
- •47. Процедура та інфраструктура виборчої кампаніїї
- •48. Партійні системи та їх типологія. Особливості партійної системи
- •49. Політичні партії: ґенеза, походження та функції
- •50. Теорія олігархізації політичних партій (Острогорський, Міхельс)
- •51. Ґенеза багатопартійності в Україні
- •52. Громадські організації та громадського-політичні рухи: сутність та класифікація
- •53. Парламент та парламентаризм: поняття, сутність, функції
- •54. Інститут президентства: конституційний статус й особливості сучасних моделей президентства
- •55. Політичний конфлікт: сутність, стадії розвитку, роль у суспільстві
- •56. Типологізація політичних конфліктів та способи їх врегулювання
- •57. Специфіка політичних конфліктів в Україні
- •58. Політичний менеджмент як інструмент управління політичними процесами
- •59. Менеджмент виборчої кампанії і менеджмент правлячої команди
- •60. Політичний маркетинг - специфічний ринок у системі суспільних відносин
- •61. Політична іміджелогія: поняття «імідж». Загальне й особливе в іміджі організацій та її лідерів
- •62. Технологія формування іміджу організації та політичних лідерів
- •63. Політичне прогнозування: сутність та науково-теоретичні засади
- •64. Принципи та методи політичного прогнозування
- •65. Політичний прогноз і футурологія
- •66. Світовий політичний процес: його сутність та тенденції розвитку
- •67. Суперечності геополітичного вибору України та моделі світового порядку
5.Державницька ідея Винниченка
Важливе місце в українському соціалістичному русі посідає видатний письменник і політичний діяч Володимир Винниченко (1880—1951). Він був одним із організаторів Революційної української партії, першим головою Генерального Секретаріату — уряду Української Народної Республіки, Головою Директорії, автором майже всіх декларацій і законодавчих актів УНР.
Упродовж усього свого життя В. Винниченко залишався соціалістом, однак різко негативно ставився до соціалізму в його радянсько-більшовицькому варіанті. Він вважав, що є два шляхи здійснення соціалізму, з приводу яких розходяться соціалісти і комуністи. Соціалісти виходять з того, що соціалізм можна побудувати лише поступово, еволюційно, реформами. Комуністи, навпаки, вважають, що капіталізм потрібно знищити відразу, революційним шляхом.
В. Винниченко запропонував свій варіант створення соціалізму, який він назвав «колектократією». Суть його полягає в поєднанні еволюційного й революційного шляхів переходу до соціалізму. Необхідно мирним шляхом розпочати перетворення приватної власності на засоби виробництва на колективну. Саме на колективну, а не на державну. Соціалізм — це кооперація. Не націоналізація, а соціалізація, або, краще сказати, колектократизація — організація промислових, сільськогосподарських, торговельних, фінансових та інших кооперативів — приведе до соціалізму.
У поглядах з українського національного питання В. Винниченко пройшов шлях від прихильника культурно-національної автономії України у складі Російської федеративної республіки до визнання необхідності відродження самостійної української державності.
Ідеал української демократії В. Винниченко вбачав у «федерації російської республіки й участі у ній України як рівного з іншими державного тіла». Обґрунтовуючи необхідність перебування України у складі Російської федерації, він наголошував на історичних, економічних і культурних зв'язках України з Росією, потребах оборони. На його думку, комбінація основних чинників соціально-політичного життя України не вимагає її незалежності як політичного державного оформлення.
Дещо пізніше, перебуваючи вже в еміграції, В. Винниченко докорінно змінив свої погляди на українську державність, про що свідчить його праця «Відродження нації» (1920). У ній він вказує на нерівність у відносинах між українською і російською націями. Сформоване століттями соціально-політичного устрою Росії притаманне росіянам почуття панівної національності навіть у душі робітника не може швидко зникнути. Так само й почуття сервілізму, прислужництва в української нації не може зникнути одразу. Необхідно створити такі державні умови, які б допомогли викорінити ці шкідливі наслідки минулого. Найкращою формою розвитку революції кожної нації є повна державна незалежність на принципах рівності відносин і добровільного тісного союзу з усіма соціалістичними державами проти всесвітньої буржуазії.
В. Винниченко негативно ставився до націоналізму Д. Донцова, відкидав ідеологію націоналізму як фашистську, ворожу українському народу.