
- •1.Дослідження Платоном і Аристотилем сутності та форм організації держави
- •2. Теологічне розуміння сутності та призначення держави в концепціях а. Августина й ф. Аквінського
- •3.Погляди н.Макіавеллі на державу і політику. Макіавеллізм у політиці
- •4.Ідеї федералізму та національно-територіальної автономії м.Драгоманова та м.Грушевського
- •5.Державницька ідея Винниченка
- •6.Монархічно-гетьманська концепція в.Липинського
- •7.Концепція інтегрального націоналізму д.Донцова
- •8.Т.Гоббс про державу та суспільну угоду
- •9.Дж.Лок про державу та принцип розподілу влад
- •10. Предмет, методи та функції політології
- •11. Політика як суспільне явище та форма діяльності
- •12. Політична соціалізація особи
- •13. Становлення політології як науки та навчальної дисципліни
- •14. Основні напрямки досліджень політичної науки країн Заходу
- •15. Політичний процес, його динаміка та структура
- •16. Влада як соціальне явище. Концепції влади
- •17. Легітимність політичної влади: типи й оцінювальні показники
- •18. Фундаментальні ознаки влади як соціального феномену. Специфіка та ресурси політичної влади
- •19. Реалізація державної влади. Політичні режими
- •20. Порівняльна характеристика авторитарного і тоталітарного режимів
- •21. Демократія як форма і спосіб організації суспільного життя
- •22. Історичні типи демократії. Особистість, група і народ в різних концепціях демократії
- •23. Проблема політичної участі. Переваги та недоліки прямої та представницької форм демократії
- •24. Сучасні концепції демократії
- •25. Особливості сучасної плюралістичної демократії
- •26. Бюрократія й бюрократизм у політичному житті суспільства
- •27. Концепція раціональності бюрократії м.Вебера
- •28. Поняття та сутність політичної ідеології. Основні ідеологічні доктрини
- •29. Сутність та еволюція ідеології консерватизму
- •30. Соціал-демократія як ідейно-політична доктрина
- •31. Фундаментальні положенні ідеології лібералізму
- •32. Анархізм як суспільно-політична течія
- •33. Порівняльна характеристика основних ідейно-політичних течій
- •34. Теорія політичної системи: становлення, структура, функції, типології (д.Істан, г.Алмонд, с.Монсма)
- •35. Держава: поняття, основні ознаки та функції
- •36. Форми державного правління й державно-територіального устрою
- •37. Концепції та ознаки правової соціальної держави
- •38. Сучасні теорії еліт. Типології політичних еліт
- •39. Поняття еліти в класичних концепціях(г.Моска, в.Паретто, р.Міхельс)
- •40. Сутність та функції політичного лідерства
- •41. Політичне лідерство та його типи
- •42. Політична культура: зміст, структура, типологізація
- •43. Політична свідомість у структурі політичної культури
- •44.Класифікація виборчих систем. Виборча система України
- •45. Роль, функції та класифікація виборів. Поняття ти види виборчого цензу
- •46. Демократичні принципи виборчого права
- •47. Процедура та інфраструктура виборчої кампаніїї
- •48. Партійні системи та їх типологія. Особливості партійної системи
- •49. Політичні партії: ґенеза, походження та функції
- •50. Теорія олігархізації політичних партій (Острогорський, Міхельс)
- •51. Ґенеза багатопартійності в Україні
- •52. Громадські організації та громадського-політичні рухи: сутність та класифікація
- •53. Парламент та парламентаризм: поняття, сутність, функції
- •54. Інститут президентства: конституційний статус й особливості сучасних моделей президентства
- •55. Політичний конфлікт: сутність, стадії розвитку, роль у суспільстві
- •56. Типологізація політичних конфліктів та способи їх врегулювання
- •57. Специфіка політичних конфліктів в Україні
- •58. Політичний менеджмент як інструмент управління політичними процесами
- •59. Менеджмент виборчої кампанії і менеджмент правлячої команди
- •60. Політичний маркетинг - специфічний ринок у системі суспільних відносин
- •61. Політична іміджелогія: поняття «імідж». Загальне й особливе в іміджі організацій та її лідерів
- •62. Технологія формування іміджу організації та політичних лідерів
- •63. Політичне прогнозування: сутність та науково-теоретичні засади
- •64. Принципи та методи політичного прогнозування
- •65. Політичний прогноз і футурологія
- •66. Світовий політичний процес: його сутність та тенденції розвитку
- •67. Суперечності геополітичного вибору України та моделі світового порядку
57. Специфіка політичних конфліктів в Україні
Конфлікт – єдиний реальний спосіб виявлення об’єктивних суперечностей, що виникають у процесі реформування. Складна політична й соціально-психологічна ситуація в Україні не лише визначає певною мірою зміст конфліктів і форми їхнього прояву, дієвість засобів регулювання, а й упливає на сприйняття їх населенням та елітами. Проте в нашій країні не розроблено конституційних основ і правових норм вирішення політичних конфліктів. З цієї причини, а також через відсутність досвіду цивілізованого й легітимного управління конфліктами переговори, досягнуті компроміси мають короткотривалий характер і не приносять бажаних результатів. А для розв’язання проблеми дедалі частіше використовують методи апеляції до громади, зокрема, заклики до масових акцій.
Причиною конфліктів у суспільстві вважається протистояння різних потреб, інтересів, цінностей конкретних суб’єктів політики, складових соціальної структури.
У типології політичних конфліктів виділяють горизонтальний і вертикальний види. У горизонтальних політичних конфліктах боротьба за владу ведеться в рамках існуючого режиму. Наприклад, між урядом і парламентом, різними політичними угрупованнями в правлячій еліті, державою й окремими суб’єктами політики (особою, групою, інститутом).
Вертикальні конфлікти відбуваються по лінії «влада–суспільство». Різні соціальні прошарки, класи й етнічні групи виявляють свої характерні позиції, грають певні ролі. Значення та місце конфлікту в політичному житті може бути уточнено на основі його функцій. Під функцією конфлікту розуміють наслідки або спрямованість його дії на суспільство в цілому або на окремі сфери життєдіяльності. Особливістю функцій конфлікту є те, що виявляються вони в наслідках, після його завершення. Класифікація, типологія і якісна оцінка конфлікту має умовний характер.Серед функцій-наслідків політичного конфлікту розрізняють такі: політичні, економічні, військові, екологічні, демографічні. Функції конфлікту можуть бути позитивними й негативними.Тип конфлікту, як правило, зумовлює шляхи його розвитку. Так, внутрішньодержавний конфлікт може вирішитися одним із таких шляхів: компромісом; консенсусом; урегулюванням шляхом переговорів конфліктуючих сторін; революцією; державним переворотом; політичною згодою конфліктуючих сторін перед зовнішньою загрозою; іноземною інтервенцією.
Особливістю політичних конфліктів у теперішній Україні є те, що вони відбуваються в середовищі самої влади. Триває боротьба за володіння реальними її важелями. Роль влади в конфліктах, які виникають в неполітичних сферах, але які безпосередньо або опосередковано зачіпають основи існування цієї влади, винятково велика.
Основні види політичних конфліктів в Україні: між гілками влади, у т.ч. у процесі становлення інституту президентства; внутрішньопарламентський; між політичними лідерами; між партіями; усередині державно-адміністративного апарату.Складність ситуації полягає в тому, що всі ці політичні конфлікти накладаються один на одного. Нова система влади в країні стала джерелом принципово нових за змістом політичних конфліктів. Раніше це було протистояння влади й опозиції, а сьогодні головний політичний конфлікт розвивається між вищими посадовими особами держави. Політична діяльність в Україні останніми роками дедалі більше зводиться до міжінституційних конфліктів компетенції. Це яскраво засвідчують стосунки між Президентом і Верховної Радою двох останніх скликань, між Президентом і Прем’єр-міністром від опозиційної партії. Триває конфлікт між Президентом і Прем’єр-міністром, котрі є представниками партій, що позиціонувалися політичними соратниками й коаліціонерами.Актуальною причиною конфлікту всередині державно-адміністративного апарату в Україні є управлінська криза як наслідок руйнування управлінської вертикалі 2005-го року. Заміна управлінців середньої ланки представниками нової політичної команди призвела до некерованості на місцях і в багатьох центральних органах влади. Конкуренція між Президентом і Кабміном у призначеннях на посади ще більше ускладнила ситуацію. Значиму роль в загостренні конфліктів відіграють засоби масової інформації. Сучасний політичний конфлікт в Україні можна визначити як горизонтальний з елементами вертикального режимного конфлікту інтересів, має ознаки внутрішньодержавної загальнонаціональної кризи. Результати дослідження вказують на те, що політичне конфліктне поле в Україні не знівелюється, поки ініціатива не почне виходити від влади. Політичні конфлікти в Україні повинні бути обмежені не лише за інтенсивністю, а й за своєю тривалістю. Інакше механізми державного управління деформуються до такої міри, що не зможуть підтримувати баланс суспільних інтересів. Існує небезпека, що наслідком конфлікту може стати нова революція, яка призведе до зміни не лише форми правління та системи цінностей, а й до втрати державності, вказують політологи.