- •1.Дослідження Платоном і Аристотилем сутності та форм організації держави
- •2. Теологічне розуміння сутності та призначення держави в концепціях а. Августина й ф. Аквінського
- •3.Погляди н.Макіавеллі на державу і політику. Макіавеллізм у політиці
- •4.Ідеї федералізму та національно-територіальної автономії м.Драгоманова та м.Грушевського
- •5.Державницька ідея Винниченка
- •6.Монархічно-гетьманська концепція в.Липинського
- •7.Концепція інтегрального націоналізму д.Донцова
- •8.Т.Гоббс про державу та суспільну угоду
- •9.Дж.Лок про державу та принцип розподілу влад
- •10. Предмет, методи та функції політології
- •11. Політика як суспільне явище та форма діяльності
- •12. Політична соціалізація особи
- •13. Становлення політології як науки та навчальної дисципліни
- •14. Основні напрямки досліджень політичної науки країн Заходу
- •15. Політичний процес, його динаміка та структура
- •16. Влада як соціальне явище. Концепції влади
- •17. Легітимність політичної влади: типи й оцінювальні показники
- •18. Фундаментальні ознаки влади як соціального феномену. Специфіка та ресурси політичної влади
- •19. Реалізація державної влади. Політичні режими
- •20. Порівняльна характеристика авторитарного і тоталітарного режимів
- •21. Демократія як форма і спосіб організації суспільного життя
- •22. Історичні типи демократії. Особистість, група і народ в різних концепціях демократії
- •23. Проблема політичної участі. Переваги та недоліки прямої та представницької форм демократії
- •24. Сучасні концепції демократії
- •25. Особливості сучасної плюралістичної демократії
- •26. Бюрократія й бюрократизм у політичному житті суспільства
- •27. Концепція раціональності бюрократії м.Вебера
- •28. Поняття та сутність політичної ідеології. Основні ідеологічні доктрини
- •29. Сутність та еволюція ідеології консерватизму
- •30. Соціал-демократія як ідейно-політична доктрина
- •31. Фундаментальні положенні ідеології лібералізму
- •32. Анархізм як суспільно-політична течія
- •33. Порівняльна характеристика основних ідейно-політичних течій
- •34. Теорія політичної системи: становлення, структура, функції, типології (д.Істан, г.Алмонд, с.Монсма)
- •35. Держава: поняття, основні ознаки та функції
- •36. Форми державного правління й державно-територіального устрою
- •37. Концепції та ознаки правової соціальної держави
- •38. Сучасні теорії еліт. Типології політичних еліт
- •39. Поняття еліти в класичних концепціях(г.Моска, в.Паретто, р.Міхельс)
- •40. Сутність та функції політичного лідерства
- •41. Політичне лідерство та його типи
- •42. Політична культура: зміст, структура, типологізація
- •43. Політична свідомість у структурі політичної культури
- •44.Класифікація виборчих систем. Виборча система України
- •45. Роль, функції та класифікація виборів. Поняття ти види виборчого цензу
- •46. Демократичні принципи виборчого права
- •47. Процедура та інфраструктура виборчої кампаніїї
- •48. Партійні системи та їх типологія. Особливості партійної системи
- •49. Політичні партії: ґенеза, походження та функції
- •50. Теорія олігархізації політичних партій (Острогорський, Міхельс)
- •51. Ґенеза багатопартійності в Україні
- •52. Громадські організації та громадського-політичні рухи: сутність та класифікація
- •53. Парламент та парламентаризм: поняття, сутність, функції
- •54. Інститут президентства: конституційний статус й особливості сучасних моделей президентства
- •55. Політичний конфлікт: сутність, стадії розвитку, роль у суспільстві
- •56. Типологізація політичних конфліктів та способи їх врегулювання
- •57. Специфіка політичних конфліктів в Україні
- •58. Політичний менеджмент як інструмент управління політичними процесами
- •59. Менеджмент виборчої кампанії і менеджмент правлячої команди
- •60. Політичний маркетинг - специфічний ринок у системі суспільних відносин
- •61. Політична іміджелогія: поняття «імідж». Загальне й особливе в іміджі організацій та її лідерів
- •62. Технологія формування іміджу організації та політичних лідерів
- •63. Політичне прогнозування: сутність та науково-теоретичні засади
- •64. Принципи та методи політичного прогнозування
- •65. Політичний прогноз і футурологія
- •66. Світовий політичний процес: його сутність та тенденції розвитку
- •67. Суперечності геополітичного вибору України та моделі світового порядку
21. Демократія як форма і спосіб організації суспільного життя
За демократичного політичного режиму громадянське суспільство здійснює ефективний контроль над державою через засоби прямої і представницької демократії, свої політичні інститути — політичні парти, групи інтересів, засоби масової інформації.
На практиці кожен із трьох основних типів політичних режимів рідко трапляється у, так би мовити, чистому вигляді. Найчастіше політичний режим у кожній країні виступає як поєднання у тій чи іншій пропорції ознак різних типів, передусім демократичного та авторитарного, з переважанням ознак того чи іншого режиму. У зв’язку з цим виокремлюють:
жорстко авторитарний режим;
авторитарно-демократичний;
розгорнуто-демократичний;
анархо-демократичний (який в кінцевому підсумку переростає в тоталітаризм або жорсткий авторитаризм).
1. Демократія — це така структура суспільства, де кожній особі гарантовано громадянські й політичні свободи, а індивід сприймається як політична цінність, вища за державу та її інститути. Піднісши окрему особу до рангу найвищої політичної цінності, демократичний принцип базується на тому, що розвиток і розквіт суспільства залежить від рівня розвитку індивідуальності її громадян. Тому найважливішими ознаками демократії є свобода (як першооснова людського існування) і політична рівність.
2. Суттєвою ознакою демократії є політичний плюралізм. Це — один із принципів суспільного устрою, згідно з яким суспільно-політичне життя має включати багато різних взаємозалежних і водночас автономних соціальних і політичних груп, партій і організацій, ідеї й програми яких постійно зіставляються. Плюралізм передбачає право кожної політичної організації дотримуватися будь-яких поглядів і зобов´язує поважати інші думки. Політичний плюралізм — це не тільки багатопартійність. Він включає й політичне суперництво, конструктивне опонування різних політичних сил, яке можливе лише за наявності офіційного визнання опозиції як самостійного політичного інституту й необхідної противаги політичним силам, які стоять при владі. Відповідно до принципів політичного плюралізму, ніхто не може володіти монополією на незаперечну істину, на єдиний рецепт досягнення добробуту.
3. Демократія неможлива без справді вільних виборів громадянами своїх представників до органів державної влади, без відвертої критики і зміни керівників держави, якщо вони не виправдали довіри народу.
4. Основна відмінність демократії як форми організації політичного життя суспільства (зокрема, від тоталітаризму) полягає у ставленні до свободи вибору, яка для демократичної системи є умовою існування, а для тоталітарної — загибеллю. Свобода вибору стає реальним принципом демократії тоді, коли вона здійснюється на ґрунті багатопартійності. Тільки в такому разі громадянам забезпечується можливість вибору програми суспільного розвитку й участі в реалізації її.
Демократія залишається найефективнішим способом організації суспільно-політичного життя. Вона може не тільки породити суперечності й конфлікти, а й подолати їх, створити атмосферу взаємоповаги й забезпечити прогресивний розвиток суспільства від сваволі державних органів, інших політичних структур і посадових осіб.
Права людини в демократичній організації суспільства розглядаються як найвища політична цінність. У свою чергу, права людини тісно пов´язані з її обов´язками, свобода — з відповідальністю. Нерозривність демократії, свободи й відповідальності може забезпечити лише правова держава.