
- •Розділ і. Лексика та граматика сучасної української літературної мови
- •1.1 Лексика сучасної української мови
- •Граматика сучасної української мови
- •Розділ іі. Сучасні підходи до вивчення лексики та граматики
- •2.1 Методи та підходи до навчання української мови
- •2.1.1. Функціональний підхід
- •2.1.2. Особистісно-орієнтований підхід
- •2.1.3. Компетентісно-орієнтований підхід
- •2.1.4. Комунікативно-діяльнісний підхід
- •2.1.5. Комплексний підхід
- •2.1.6. Функціонально-стилістичний підхід
- •Висновки
2.1.2. Особистісно-орієнтований підхід
Особистісно-орієнтований підхід до вивчення української мови передбачає створення найоптимальніших умов для всебічного розвитку особистості учня,
ураховуючи індивідуальні особливості його характеру, потреби та інтереси, а також допомогу в самопізнанні, саморозвитку та самореалізації кожного школяра. У педагогічній літературі зазначається, що ідея розвитку цілісної особистості поступово стала домінантною і визначальною ознакою сучасної освіти . Зміст освіти в контексті особистісно орієнтованого навчання, базуючись на інноваційних розробках, спрямовано на всебічний розвиток особистості. Тому застосування аналізованого підходу до вивчення української мови, на нашу думку, є актуальним етапом розвитку системи освіти в сучасному суспільстві.
Обираючи особистісно-орієнтований підхід до навчання мови, слід віддавати
перевагу тим методам та прийомам, які активізують позитивні почуття учнів та
актуалізують відчуття навчального успіху. Зазначений аспект, за словами вчених, «допомагає досягнути загальними зусиллями розумової радості, під час якої діти швидше і краще розуміють навчальний матеріал, ґрунтовніше запам’ятовують і довше пам’ятають, у них точнішим стає орієнтування на вимоги вчителя». Це стосувалося й оновлення форми роботи з диктантами. Думається, що звернення до нестандартних диктантів, які розробляються сучасними методистами та учителями-практиками, сприятиме не лише зацікавленню учнів навчально-пізнавальним процесом, а й значно підвищить ефективність удосконалення орфографічної вправності школярів.
У використовуваних видах нестандартних диктантів, пропонованих В. Майорчиковою, ми вбачаємо оптимальне поєднання індивідуальної, групової та колективної взаємодії учнів, а також діалогічну співпрацю вчителя та дітей на уроці. Подібні завдання допомагають утвердити позицію школяра як співтворця навчальної діяльності, а також підвищують активність найбільш пасивних учнів. Навчання орфографії ми пов’язували із розвитком зв’язного мовлення школярів.
«Зважаючи на схильність дітей до комунікативної діяльності, лінгводидакти радять «допомогти учням оволодіти навичками усного мовлення такою мірою, щоб вберегти їх від дискомфорту в будь-якій комунікативній ситуації, навчити правильно не лише розмовляти, але й думати «про себе», міркувати, і на цій основі закласти підмурівок грамотному писемному мовленню, одним із виявів якого є орфографічна грамотність». На розроблених нами уроках у контексті особистісно-орієнтованого навчання ми залучали дітей до виконання письмових творчих завдань та усних розповідей (напр., «Уявіть себе…»), пов’язуючи їх із суб’єктним досвідом школярів (ефективність цих форм роботи підвищується на тематичних уроках)»[18].
2.1.3. Компетентісно-орієнтований підхід
Компетентісно-орієнтований підхід - один із нових напрямків розвитку освіти в Україні та розвинених країнах світу.
На думку сучасних педагогів, саме набуття життєво важливих компетентностей може дати людині можливості орієнтуватись у сучасному суспільстві, сприяє формуванню в особистості здатності швидко реагувати на запити часу.
Головне завдання сучасної системи освіти - створення умов для якісної освіти. Впровадження компетентнісного підходу - це найважливіша умова, що працює на підвищення якості освіти.
Під поняттям "компетентнісний підхід" розуміється спрямованість освітнього процесу на формування та розвиток ключових (базових, основних) і предметних компетентностей особистості. Компетентнісно орієнтований підхід пов'язаний з особистісно-орієнтованим і діяльнісним підходами до навчання, оскільки стосується особистості учня й може бути реалізованим і перевіреним тільки в процесі виконання конкретним учнем певного комплексу дій. Він потребує трансформації змісту освіти, перетворення його з моделі, яка існує об'єктивно, для "всіх" учнів, на суб'єктивні надбання одного учня, що їх можна виміряти.
Компетентнісний підхід вимагає особистісної спрямованості при формуванні змісту освіти. Необхідно забезпечити реальну активність школярів у навчальному процесі. Йдеться, перш за все, про вибір елементів змісту освіти, профілю навчання, способу засвоєння, способу подолання труднощів у навчанні тощо.
Формування компетентностей учнів зумовлене не тільки реалізацією відповідного оновленого змісту освіти, але й адекватних методів і технологій навчання. Перелік цих методів є досить широким, їх можливості -різноплановими, тому доцільно окреслити провідні стратегічні напрями, визначивши, що єдиного рецепту на всі випадки життя, звісно, не існує.
Потенціал, наприклад, продуктивних методик і технологій є дуже високим і реалізація його безпосереднім чином впливає на досягнення такого результату навчання як компетентність. компетентнісний підхід покликаний подолати прірву між освітою та потребами життя. Результат—утвердження таких суспільно значущих цінностей, як свобода вибору, життєвий досвід, проектна і творча діяльність учнів. Творча людина здатна до більш ефективної соціальної та психологічної адаптації до подій зовнішнього світу щодо його перетворення або зміни себе, власної поведінки відповідно до об’єктивних умов світу.
Отже, активізація та розвиток творчої діяльності учнів, на мою думку,є основним способом формування компетентної особистості учня, здатного до саморозвитку й самовдосконалення.