82. Реформи державного управління Катерини іі.

Незабаром після перевороту державний діяч Н. І. Панін запропонував створити Імператорський рада: 6 або 8 вищих сановників правлять спільно з монархом (як кондиції 1730 р.). Катерина відкинула цей проект.

За іншим проектом Паніна був перетворений Сенат - 15 груд. 1763 р. він був розділений на 6 департаментів, очолюваних обер-прокурорами, на чолі ставав генерал-прокурор. Кожен департамент мав певні повноваження. Загальні повноваження Сенату були скорочені, зокрема, він позбувся законодавчої ініціативи і став органом контролю за діяльністю державного апарату і вищою судовою інстанцією. Центр законотворчої діяльності перемістився безпосередньо до Катерини та її кабінету зі статс-секретарями.

Він був розділений на шість департаментів: перший (очолюваний самим генерал-прокурором) відав державними та політичними справами в Санкт-Петербурзі, другий - судовими в Санкт-Петербурзі, третій - транспортом, медициною, науками, освітою, мистецтвом, четвертий - військово-сухопутними і військово-морськими справами, п'ятий - державними і політичними в Москві і шостий - московський судовий департамент.

Незабаром після перевороту державний діяч Н. І. Панін запропонував створити Імператорський рада: 6 або 8 вищих сановників правлять спільно з монархом (як кондиції 1730 р.). Катерина відкинула цей проект.

За іншим проектом Паніна був перетворений Сенат - 15 груд. 1763 р. він був розділений на 6 департаментів, очолюваних обер-прокурорами, на чолі ставав генерал-прокурор. Кожен департамент мав певні повноваження. Загальні повноваження Сенату були скорочені, зокрема, він позбувся законодавчої ініціативи і став органом контролю за діяльністю державного апарату і вищою судовою інстанцією. Центр законотворчої діяльності перемістився безпосередньо до Катерини та її кабінету зі статс-секретарями.

Він був розділений на шість департаментів: перший (очолюваний самим генерал-прокурором) відав державними та політичними справами в Санкт-Петербурзі, другий - судовими в Санкт-Петербурзі, третій - транспортом, медициною, науками, освітою, мистецтвом, четвертий - військово-сухопутними і військово-морськими справами, п'ятий - державними і політичними в Москві і шостий - московський судовий департамент.

Зроблено спробу скликання Покладений Комісії, яка б систематизувала закони. Основна мета - з'ясування народних потреб для проведення всебічних реформ. 14 грудня 1766 Катерина II опублікувала Маніфест про скликання комісії і укази про порядок виборів у депутати. Дворянам дозволено обирати одного депутата від повіту, городянам - одного депутата від міста. У комісії прийняло участь більше 600 депутатів, 33% з них було обрано від дворянства, 36% - від городян, куди також входили і дворяни, 20% - від сільського населення (державних селян). Інтереси православного духовенства представляв депутат від Синоду. Як керівного документа Комісії 1767 року імператриця підготувала " Наказ "- теоретичне обгрунтування освіченого абсолютизму. На думку В. А. Томсінова, Катерина II вже як автор "Наказу ..." може бути зарахована до плеяди російських правознавців другої половини XVIII століття. [11] Перше засідання пройшло в Грановитій палаті в Москві. Через консерватизму депутатів Комісію довелося розпустити.

7 листопада 1775 було прийнято "Установи для управління губерній Всеросійської імперії". Замість триланкового адміністративного поділу - губернія, провінція, повіт, стало діяти двухзвенной - губернія, повіт (в основі якого лежав принцип чисельності податного населення). З колишніх 23 губерній утворено 50, в кожній з яких проживало 300-400 тис. д.м.п. [12] Губернії ділилися на 10-12 повітів, у кожному по 20-30 тис. д.м.п.

Генерал-губернатор ( намісник) - стежив за порядком в місцевих центрах і йому підкорялися 2-3 губернії, об'єднані під його владою. Имел обширные административные, финансовые и судебные полномочия, ему подчинялись все воинские части и команды, расположенные в губерниях.

Губернатор - стоял во главе губернии. Он подчинялся непосредственно императору. Губернаторов назначал Сенат. Губернаторам был подчинен губернский прокурор. Финансами в губернии занималась Казенная палата во главе с вице-губернатором. Землеустройством занимался губернский землемер. Исполнительным органом губернатора являлось губернское правление, осуществлявшее общий надзор за деятельностью учреждений и должностных лиц. В ведении Приказа общественного призрения находились школы, больницы и приюты (социальные функции), а также сословные судебные учреждения: Верхний земский суд для дворян, Губернский магистрат, рассматривавший тяжбы между горожанами, и Верхняя расправа для суда над государственными крестьянами. Палата уголовная и гражданская судила все сословия, были высшими судебными органами в губерниях

Капитан исправник - стоял во главе уезда, предводитель дворянства, избираемый им на три года. Он являлся исполнительным органом губернского правления. В уездах, как и в губерниях, есть сословные учреждения: для дворян (уездный суд), для горожан (городской магистрат) и для государственных крестьян (нижняя расправа). Существовали уездный казначей и уездный землемер. В судах заседали представители сословий.

Совестный суд - призван прекратить распри и мирить спорящих и ссорящихся. Этот суд был бессословным. Высшим судебным органом в стране становится Сенат.

Так как городов - центров уездов было явно недостаточно, Екатерина II переименовала в города многие крупные сельские поселения, сделав их административными центрами. Таким образом появилось 216 новых городов. Население городов стали называть мещанами и купцами.

В отдельную административную единицу был выведен город. Во главе его вместо воевод был поставлен городничий, наделенный всеми правами и полномочиями. В городах вводился строгий полицейский контроль. Город разделялся на части (районы), находившиеся над надзором частного пристава, а части делились на кварталы, контролируемые квартальным надзирателем.