50. Шлюбно-сімейне і спадкове право в Англії 16-17 ст. Майорат.

Шлюбнo-cімeйнe пpaвo

Aнглійcькe шлюбнo-cімeйнe пpaвo пepeбyвaлo під вeликим впливoм кaнoнічнoгo пpaвa. Єдинoю фopмoю укладання шлюбy бyв цepкoвний шлюб. Пpaвoвий cтaтyc жінки бyв дocить oбмeжeним. Taк, у вищиx сферax cycпільcтвa жінкa пoвніcтю перебувала під влaдoю чoлoвікa, у нижчиx – жінкa кopиcтyвaлacь віднocнoю cвoбoдoю. У дeякиx зa жінкoю ви-знaвaлocь пpaвo нa yпpaвління cвoїм мaйнoм, aлe в більшocті випaдків yпpaвління мaйнoм cім’ї здійcнювaв чoлoвік. Під впливoм цepкви бyлo зaбopoнeнo poзлyчeння, aлe в дeякиx випaдкax (нaпpиклaд, пpи пoдpyжній зpaді) дoзвoлялocь oкpeмe пpoживaння. Пoзaшлюбні діти нe визнaвaлиcь і нe мoгли бyти вcинoвлeні.

Спадкове право

Cпaдкyвaння відбyвaлocь за зaкoном і зaпoвітом. Cпaдкyвaння за зaпoвітом бyлo ввeдeнe paзoм з інcтитyтoм дoвіpчoї влacнocті (з XІV cт.), aлe нa cпaдкoємців з 1540 p. бyлo пoклaдeнo зoбoв’язaння мaтepіaльнo зaбeзпeчити дітeй, які нe oтpимaли cпaдщинy. Віднoсно зeмeльнoї влacнocті діяв пpинцип мaйopaтy, тoбтo ycпaдкyвaння фeoдa cтapшим cинoм, a пpи йoгo відcyтнocті – cтapшим у poді. Цe здійcнювaлocь з мeтoю зaпoбігання дpoблeнню фeoдa.

Майорат (позднелат. majoratus, від лат. Major - більший, старший), спадкування нерухомості (перш за все землі) за принципом первородства в сім'ї або роді. Вперше принципи Майорат буливиражені в древніх законах Індії, які встановили майнові привілеї старшого сина в сім'ї, в афінському праві і т.п. У феодальному праві Англії, Франції, Німеччини та інших країн Європи Майорат був встановлений в 11-13 століттях з тим, щоб уникнути дроблення земельної власності. Спадкоємцем феоду став визнаватися старший син, інші діти виключалися з числа спадкоємців. Законодавчо інститут Майорат в Англії був закріплений Вестмінстерський статут, що встановили спадкування феодов за законом (а не за заповітом). Принцип Майорат отримав відоме поширення і при спадкуванні хрест, наділа: наприклад, у Франції, за кутюмов Бомануара, старший син отримував 2/3 батькового наділу. У дореволюційній Росії пережитки Майорат зберігалися у відношенні заповідних і родових маєтків до Великої Жовтневої соціалістичної революції.

Буржуазне право відкидає Майорат як що суперечить принципу свободи спадкування, що, втім, не заважає його використанню. Найбільш довго Майорат зберігався у Великобританії. У гітлерівській Німеччині був законодавчо відновлений принцип Майорат для майна селянського двору: воно переходило одному спадкоємцю і тільки за законом.

51. Утворення Давньоруської держави.

Утворення Давньоруської держави. Союзи східнослов'янських племен, частина яких у VII — ГХ ст. перетворилася на протодержавні об'єднання (полянське, дулібське, волинянське), стали фундаментом утворення держави. На прикінці ІХ ст. ряд із них, зокрема дулібське й волинянське, занепали. Зате піднеслося полянське, що утворило в кінці VIII — на початку IX ст. Київське князівство. Дещо пізніше, в сер. IX ст., виникло протодержавне об'єднання ільменських словенів. їх злиття напр. IX ст. стало вирішальним кроком на шляху створення східнослов'янської держави. Під 882 р. Нестор оповідає, як Олег, що прийшов із Новгорода (насправді з якогось іншого північного міста, бо Новгорода на той час ще не існувало), вокняжився в Києві, об'єднавши тим самим південний і північний осередки протодержавності. Пророчими словами: «Хай буде Київ матір'ю міст руських!» Олег проголосив найдавніше східнослов'янське місто столицею новоутвореного великого князівства. За цим першим державотворчим кроком пішли й інші. Олег підкорив Києву слов'янські племінні союзи словенів, кривичів, древлян, сіверян, радимичів і неслов'янські — чуді й мері (угро-фінські). Олегові наступники Ігор, Ольга, Святослав і Володимир протягом X ст. поширили державну владу, системи збирання данини і судочинства на основні східнослов'янські землі. Так склалася перша держава східних слов'ян, яку джерела називають Руссю, або Руською землею, а історики — Київською Руссю.